Ухвала суду № 32563029, 23.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2334/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/1148/13 Категорія:25 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Подолюка В.А.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю: представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_2 про стягнення страхових виплат в порядку регресу,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2013 року позов ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_2 про стягнення страхових виплат в порядку регресу задоволено.

Стягнуто в порядку регресу з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за тією ж адресою, і.н.НОМЕР_5, на користь ВАТ НАСК «Оранта» (юридична адреса м. Київ, вул. Жилянська, 75 ЄДРПОУ 00034186, р/р 26502000001043 у ПАТ «Укрсоцбанк» м.Київ, МФО 300023) кошти в сумі 16903 (шістнадцять тисяч дев'ятсот три) гривні 49 копійок та судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок, а всього 17132 (сімнадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 89 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що судом були порушені норми процесуального та матеріального права, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи. Зазначає, що технічний стан причіпа не був предметом розгляду та дослідження працівниками міліції та судом в справі про адміністративне правопорушення. Вказує, що він забезпечив технічно справний стан належного йому автомобіля та причіпа, оскільки вчасно проходив технічний огляд. Звертає увагу суду на те, що притягнутий до адміністративної відповідальності Турійським районним судом за ст.124 КпАП України, яка передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та не притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КпУП України, яка передбачає відповідальність за використання транспортного засобу, що має несправності тягово-зчіпного пристрою.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перед виїздом не перевірив кріплення причіпа, що під час руху призвело до його від'єднання від транспортного засобу та виїзду на зустрічну полосу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Фольксваген-Гольф», який належить на праві власності ОСОБА_4 в результаті чого, і автомобіль і причіп зазнали механічних пошкоджень. Факт виплати позивачем ВАТ НАСК «Оранта» 16903,49 грн. - громадянину ОСОБА_4 підтверджено страховим актом № ОЦВ-11-17500/1 від 18.11.2011 року (а.с.5), розрахунком страхового відшкодування від 18 листопада 2011 року та довідкою від 07.08.2012 року № 9-02/473 (а.с. 6-7).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи і на які є покликання в рішенні суду, що згідно постанови Турійського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_2 був визнаний винним у тому, що 07 вересня 2011 року о 07 год.40 хв., керуючи належним йому автомобілем марки «Форд-Транзит», д.н. НОМЕР_6, з причіпом марки «ПАГ 201», д.н. НОМЕР_2 на трасі сполученням Ковель - Володимир-Волинський, всупереч вимогам п.2.3 «а» ПДР України, перед виїздом не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, внаслідок чого при русі причіп від'єднався від транспортного засобу та виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з належним ОСОБА_4 автомобілем марки «Фольксваген-Гольф», д.н. НОМЕР_4, який рухався під керуванням останнього, в результаті чого вище вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно до цієї ж постанови ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки ним було порушено п. 2.3 «а» ПДР України, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення визнав себе винним про що вказано в даній постанові (а.с. 9).

Згідно Дослідження № 51316ВО від 19.09.2011 року, матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу «Фольксваген-Гольф», д.н.НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 21413, 49 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № АА/3895739 від 21 квітня 2011 року, згідно якого розмір страхового відшкодування за заподіяну майнову шкоду становить 50000 грн., сума франшизи становить 510 грн.

З протоколу № 3968 затвердження результатів аукціону від 11 жовтня 2011 року, належний ОСОБА_4 транспортний засіб було реалізовано за 4000 грн. Із урахуванням розміру франшизи, визначеної страховим полісом - 510 гр. - про що встановлено судом вище, а також суми, за яку належний ОСОБА_4 автомобіль було реалізовано з аукціону - 4000 грн. - розмір матеріального збитку, відповідно, становить - 21413,49 грн. - 4000 грн. - 510 грн. = 16903,49 грн.

Факт виплати позивачем ВАТ НАСК «Оранта» саме такої суми страхового відшкодування - 16903,49 грн. - громадянину ОСОБА_4 підтверджено страховим актом № ОЦВ-11-17500/1 від 18.11.2011 року, розрахунком страхового відшкодування від 18 листопада 2011 року та довідкою від 07.08.2012 року № 9-02/473 (а.с.5 - 7).

Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 Цивільного Кодексу України ( далі -ЦК України) передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому законом порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Отже, позивач вправі ставити питання про повернення йому коштів, які ним виплачені потерпілій стороні відповідно до вимог вищевказаного Закону, оскільки в постанові Турійського районного суду від 13 жовтня 2011 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Зокрема встановлено, що ОСОБА_2 перед виїздом не перевірив кріплення причіпа, що під час руху призвело до його від'єднання від транспортного засобу та виїзду на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Фольксваген-Гольф», який належить на праві власності ОСОБА_4

Доводи відповідача в апеляційній скарзі та його представника, що підставою для цивільно-правової відповідальності перед позивачем було б притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення безпідставні, оскільки його вина в даній дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Турійського районного суду від 13 жовтня 2011 року, яка набрала законної сили.

Згідно до ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України дана обставина є встановленою та не підлягає доказуванню.

Крім того, доводи відповідача, що суд не розглядав обставин щодо технічного стану причіпа безпідставні, оскільки встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є неналежне кріплення причіпа, що і було встановлено.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи відповідачем, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: