Ухвала суду № 32555002, 19.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/15134/12 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/616/13 Категорія:45 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л. Я.,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю:

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 23.10.2007 року рішенням Луцького міськрайонного суду за ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та присадибну ділянку площею 0,50 га в с.Підгайці Луцького району, по 1/3 частині спадкового майна кожному. 08.05.2008 року ОСОБА_3 набула у власність 2/3 частини зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 На підставі рішення Підгаєцької сільської ради від 03.12.2008 року ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,1666 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. 1/3 частина цього житлового будинку належала ОСОБА_2, якій також на підставі рішення Підгаєцької сільської ради від 30.05.2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0838 га. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.11.2010 року припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину зазначеного житлового будинку та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинковолодіння у АДРЕСА_1. З цих підстав ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0838 га.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0838 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Кадастровий номер земельної ділянки 0722884800:01:001:4993.

Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, у якій, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати дане рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що в зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 та переходом цього права до ОСОБА_3 відповідно припинилось право власності ОСОБА_2 і на земельну ділянку площею 0,0838 га, яка була надана останній для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:4993 і право власності на цю ж земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 без зміни цільового призначення земельної ділянки в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції, яка діяла на момент укладення договору та ухвалення відповідних рішень суду.

Із матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_3 набула право власності на 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 08.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони.

В пункті 1 зазначеного договору вказано, що житловий будинок, з якого за даним договором відчужується 2/3 частини, розташовані на земельній ділянці, яка за словами продавців, на день підписання та посвідчення даного договору перебуває у їх користуванні і не є приватною власністю.

На момент укладення договору купівлі-продажу діяла редакція статті 120 ЗК України (ред. Закону України N 997-V від 27.04.2007), яка передбачала "автоматичний" перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, фактично продублювавши статтю 377 ЦК України.

Відповідно до статті 377 ЦК України, в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу у 2008 році, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно із частиною 1 статті 120 ЗК України (в редакції чинній на момент відчуження будинку у 2008 році) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому судом установлено, що на ім'я позивачки ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1666 га на підставі рішення Підгаєцької сільської ради від 03.12.2008 року для будівництва та обслуговування 2/3 частини жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою с. Підгайці Луцького району Волинської області.

Крім того, в судовому засіданні установлено, що відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення Підгаєцької сільської ради від 30.05.2008 року також був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0838 га. за тією ж адресою.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.11.2010 року, що набрало законної сили, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину зазначеного житлового будинку та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинковолодіння у АДРЕСА_1.

Таким чином, на час розгляду даної справи позивачка ОСОБА_3 набула право власності на весь житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Як роз'яснено у підпункті «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI; (підпункт "ґ" пункту 18 у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р. N 2).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 червня 2013 року для обслуговування всього житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, необхідна земельна ділянка площею 0, 25 га.

З врахуванням того, що позивач ОСОБА_3 набула право власності на весь житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, то до неї переходить право власності на всю земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді