Постанова № 32557858, 22.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 р. Справа №805/8009/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Чегринець А.М.,

з участю представників позивача Щербакової Н.В. та Пишнограєвої О.Д., представника відповідача Гой В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПАТ «ММК ім. Ілліча») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) за лютий 2013 р., що виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, яке декларувалося в період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 19.04.2013 р. №291/15-17-1-00191129, яким встановлені порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492. В результаті порушень вказаних норм підприємством завищено суми податкового кредиту за січень 2013 р. на 308777 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 308777 грн. за січень 2013 р. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 р. на 308777 грн. В результаті порушень вказаних норм підприємством також завищено податковий кредит за лютий 2013 р. на 629173 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 629173 грн. за лютий 2013 р.

На підставі акту 20.05.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 308777 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154388,50 грн.;

- № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 629174 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважав неправомірними.

Так, в акті перевірки відповідач не заперечував проти того, що позивач склав та подав податкову декларацію з ПДВ за січень 2013 року, яка містила всі необхідні реквізити і за формою відповідала вимогам законодавства. Акт перевірки не містив висновків про те, що в декларації з ПДВ за попередній податковий період - січень 2013 року різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала позитивне значення.

Щодо зробленого відповідачем в акті перевірки висновку про ненадання копій розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв'язку з придбанням товарів/послуг, або копій первинних документів, складених відповідно до законодавства, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, то факт їх надання разом з декларацією з ПДВ за лютий 2013 року та додатку 8 зафіксований відміткою відповідача на супровідному листі ПАТ «ММК ім. Ілліча» від 20.03.2013 р. (вх. № 9014835402).

По всіх підприємствах, що зазначені в акті перевірки (в таблицях порушень), до додатків 8 до декларацій за січень і лютий 2013 р. були додані копії правильно оформлених первинних документів, що підтверджують факт оприбуткування товарів на ПАТ «ММК ім. Ілліча». Це ж підтверджують і реєстри копій первинних документів, зібраних у хронологічному порядку, пронумерованих і прошнурованих. Надані до податкового органу реєстри містять найменування постачальника, ІПН, загальну суму з ПДВ, ПДВ, а також номер і дату первинного документа, доданого до додатку 8.

Щодо зробленого відповідачем в акті перевірки висновку про невідповідність первинних документів звітному періоду, то відповідачем на враховані положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, на думку позивача він мав право відобразити у звітному періоді податкові накладні, отримані від контрагентів у попередніх податкових періодах, а відповідно при можливому порушенні порядку заповнення податкової накладної згідно з п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу додати до податкової декларації за звітний податковий період, в якому відображені такі податкові накладні, протягом 365 днів з дати їх виписки заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Вказане і було дотримано позивачем, до заяви відповідно додані копії первинних документів, що підтверджують факт отримання позивачем товарів/послуг у попередніх звітних періодах.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 р. № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 та від 20.05.2013 р. № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року провадження у справі зупинено. Ухвалою того ж суду від 09 липня 2013 року - провадження поновлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року провадження у справі зупинено. Ухвалою того ж суду від 16 липня 2013 року - провадження поновлено.

Ухвалою цього ж суду від 22 липня 2013 року допущено заміну відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позові. Також пояснили, що супровідні листи від 20.02.2013 р. та від 20.03.2013 р. з копіями первинних документів згідно з реєстрами наданих документів підприємство подало до податкового органу наручно. Повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ, зменшення суми бюджетного відшкодування - дійсно мали місце. Вважали, що відповідач неправомірно прийняв спірні повідомлення-рішення на підставі акту камеральної перевірки та використав при цьому копії доданих до декларацій документів, тоді як такі повідомлення-рішення він міг прийняти лише за результатами документальної перевірки.

Також пояснили, що товарно-транспортними накладними підприємство підтверджувало суми податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, по господарським операціям по договору постачання від 15.01.2013 р. №368, який укладено між ПАТ «ММК ім. Ілліча» як покупцем та ТОВ «Содружество» як постачальником.

В частині виявлених відповідачем порушень, то до додатків №8 до декларацій за січень 2013 р. та за лютий 2013 року позивач додав лише ті первинні документи, які відображені у акті перевірки, витязі з додатку №8 до декларації за січень 2013 р. та витязі з додатку №8 до декларації за лютий 2013 р. Інших первинних документів податковому органу не надавав, оскільки їх збір потребував часу.

Просили задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, зокрема, що позивач подав до податкового органу скарги на постачальників та додатки №8 до декларацій за січень 2013 р. і за лютий 2013 р. - заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). До заяв з супровідними листами додав копії первинних документів згідно з реєстрами наданих документів. Між тим, до додатків №8 позивач не надав копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, крім того у додатках 8 вказав документи, що підтверджують право на виникнення податкового кредиту, які не відповідали звітному податковому періоду (січень 2013 р. і лютий 2013 р.) та відносилися до періодів, по яких додатки 8 надавалися раніше та в яких, відповідно, позивач повинен був відобразити подані документи на загальну суму ПДВ: за січень 2013 р. - 308777 грн., за лютий 2013 р. - 629174 грн. Вважав, що позивач не скористався правом на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим не мав права включати до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, право на включення яких підтверджено не податковими накладними.

Також пояснив, що первинні документи, які додаються до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну, повинні підтверджувати або сплату, або отримання товару, відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідати звітному періоду. Первинні документи, що надані позивачем, або не підтверджувати сплату чи отримання товару, або не відповідали вимогам вказаного Закону, або не відповідали звітному періоду.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, підлягали би застосуванню в разі формування платником ПДВ податкового кредиту у звітному періоді на підставі отриманих податкових накладних. В даному ж випадку податкові накладні від контрагентів отримані не були, у зв'язку з чим податковий кредит у звітному періоді формувався на підставі заяви зі скаргою на постачальників.

Також пояснив, що в оскарженому податковому повідомленні-рішенні від 20.05.2013 року №0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В1») та в акті перевірки, на підставі якого воно винесено, допущено описку: помилково зазначено про порушення п. 20 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, тоді як правильно - п. 21 розд. ІІІ вказаного Порядку, що і встановлено описовою частиною акту.

Представник відповідача вважав, що податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПАТ «ММК ім. Ілліча» як платник податків перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Вказаним органом державної податкової служби проведено камеральну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) за лютий 2013 р., що виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалося в період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 19.04.2013 р. №291/15-17-1-00191129, яким встановлені порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492. В результаті порушень вказаних норм підприємством завищено суми податкового кредиту за січень 2013 р. на 308777 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 308777 грн. за січень 2013 р. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 р. на 308777 грн. В результаті порушень вказаних норм підприємством також завищено податковий кредит за лютий 2013 р. на 629173 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 629173 грн. за лютий 2013 р.

Так, актом встановлено, що перевіркою податкової звітності з ПДВ за січень 2013 р. встановлено порушення підприємством п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2012 р. на 364930 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 364930 грн. за грудень 2012 р. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 р. на суму 364930 грн. (акт перевірки від 21.03.2013 р. №216/15-17/1-1-00191129 з урахуванням невід'ємної частини акту - відповіді на заперечення від 08.04.2013 р. №9549/10/15-17/1-1. Відображено на стор. 5 акту перевірки).

Перевіркою показників декларації з ПДВ за лютий 2013 р., правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 308777 грн. та завищення податкового кредиту та від'ємного значення за лютий 2013 р. на 692174 грн.

Актом також встановлено, що ПАТ «ММК ім. Ілліча» подав до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2013 р. та, зокрема додаток 8 до неї - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) від 20.02.2013 р. вх. №9008536031. В заяві зазначив, що до неї додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на 1082 аркушах. До заяви з супровідним листом від 20.02.2013 р. вх. №2094/10 додав копії первинних документів згідно з реєстром наданих документів.

До додатку 8 до декларації за січень 2013 р. підприємство не надало копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, крім того у вказаному додатку зазначило податкові накладні (інші документи, що підтверджують право на виникнення податкового кредиту), що не відповідають звітному податковому періоду (січень 2013 р.) та відносяться до періодів, по яким додатки 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» надавалися раніше та в яких відповідно ПАТ «ММК ім. Ілліча» повинно було відобразити вказані документи на загальну суму ПДВ 308777 грн. (стор. 10 та 11 акту перевірки).

Згідно з реєстром податкових накладних за січень 2013 р. ПАТ «ММК ім. Ілліча» до податкового кредиту включило ПДВ в загальній сумі 308777 грн., який не підтверджений відповідними документами, що повинні додаватися до заяви про відмову або порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, або не відповідають періоду, за який надано додаток 8 (стор. 17 акту перевірки).

Актом також встановлено, що ПАТ «ММК ім. Ілліча» подав до податкового органу декларацію з ПДВ за лютий 2013 р. та, зокрема додаток 8 до неї - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) від 20.03.2013 р. вх. №9014835402. В заяві зазначив, що до неї додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на 1638 аркушах. До заяви з супровідним листом від 20.03.2013 р. вх. №3327/10 додав копії первинних документів згідно з реєстром наданих документів.

До додатку 8 до декларації за лютий 2013 р. підприємство не надало копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, крім того у вказаному додатку зазначило податкові накладні (інші документи, що підтверджують право на виникнення податкового кредиту), що не відповідають звітному податковому періоду (лютий 2013 р.) та відносяться до періодів, по яким додатки 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» надавалися раніше та в яких відповідно ПАТ «ММК ім. Ілліча» повинно було відобразити вказані документи на загальну суму ПДВ 629174 грн. (стор. 19 - 20 акту перевірки).

Згідно з реєстром податкових накладних за лютий 2013 р. ПАТ «ММК ім. Ілліча» до податкового кредиту включило ПДВ в загальній сумі 629174 грн., який не підтверджений відповідними документами, що повинні додаватися до заяви про відмову або порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, або не відповідають періоду, за який надано додаток 8 (стор. 38 акту перевірки).

На акт перевірки платником податків подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень надано відповідь від 16.05.2013 р. №12575/10/15-17-1 про те, що в ході перевірки не підтверджено факт оплати частини від'ємного значення із загальної заявленої суми і позивач не має права на бюджетне відшкодування за декларацією з ПДВ за лютий 2013 р. на суму 308777 грн., а також зменшено від'ємне значення суми ПДВ за лютий 2013 р. на 629174 грн.

20.05.2013 р. на підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В1»), яким на підставі п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 3 п. 123.1 ст. 123, ст. 76, п. 200.10 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України за порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на 308777 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154388,50 грн.;

- № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В4»), яким на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п. 198.2 ст. 198, абз. 11 п. 201.10 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на 629174 грн.

В оскарженому податковому повідомленні-рішенні від 20.05.2013 року №0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В1») та в акті перевірки, на підставі якого воно винесено, допущено описку: помилково зазначено про порушення п. 20 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, тоді як правильно - п. 21 розд. ІІІ вказаного Порядку, що відповідає порушенню, яке встановлено та відображено в описовій частині акту перевірки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом і згідно з пп. 20.1.27 п. 20.1. ст. 20 вказаного Кодексу мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Статтею 75 вказаного Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити, зокрема камеральні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 вказаного Кодексу.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 200.10 та п. 200.14 ст. 200 вказаного Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку заявлених позивачем даних у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ, зменшення суми бюджетного відшкодування - дійсно мали місце.

Вказані обставини сторонами визнаються, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 вказаного Кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів

України від 28 листопада 2012 року №1236 затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З результатами камеральної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р., органом державної податкової служби щодо позивача прийняті податкові повідомлення-рішення.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «В1» прийнято за порушення платником податків п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 21 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «В4» прийнято за порушення платником податків п. 198.2 ст. 198, абз. 11 п. 201.10 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Посилання позивача на неправомірність прийняття спірних повідомлень-рішень за результатами не документальної, а камеральної перевірки з використанням копій доданих до декларацій документів, є неприйнятними з огляду на те, що у наведеній нормі йдеться про можливість проведення документальної перевірки саме продавця - постачальника, а не покупця, яким в даному випадку є позивач, щодо якого податковий орган проводить камеральну перевірку податкової декларації відповідно до п. 200.10 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, а додатки до декларації згідно з п. 46.1 ст. 46 вказаного Кодексу є її невід'ємною частиною.

Пункт 21 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, містить аналогічні положення, відповідно до яких у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Отже, з огляду на положення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 21 розд. ІІІ вказаного Порядку право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані копії документів, що передбачені п. 201.10 ст. 201 Кодексу.

Через ненадання постачальниками товарів (послуг) податкових накладних позивач до кожної з податкових декларацій з ПДВ за звітні податкові періоди січень 2013 р. і лютий 2013 р. подав заяву зі скаргою на таких постачальників; до заяви додав первинні документи.

Відповідно до пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

Актом перевірки встановлено, що згідно з реєстрами податкових накладних позивач до податкового кредиту включив ПДВ: за звітний період січень 2013 р. - в загальній сумі 308777 грн., за звітний період лютий 2013 р. - в загальній сумі 629174 грн., який не підтверджений відповідними документами, що повинні додаватися до заяви про відмову або порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, або не відповідають періоду, за який надано додаток 8 (стор. 17, 38 акту перевірки).

Орган державної податкової служби вважав неприйнятними в якості первинних документів ті документи, які або не підтверджувати сплату чи отримання товару, або які не відповідали вимогам до первинного документу, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або не відповідали звітному періоду.

Так, відповідно до витягу з додатку №8 до декларації за січень 2013 р. щодо документів позивача на суму ПДВ 308777 грн. встановлені наступні порушення:

- невідповідність первинних документів звітному періоду - 81920,58 грн.;

- є неприйнятними рахунки-фактури, оскільки вони не є первинними документами, - 225343,39 грн.;

- є неприйнятними акти надання послуг через те, що в них відсутня печатка від замовника або від виконавця, - 1445,83 грн.;

- є неприйнятними видаткові накладні через те, що в них відсутні реквізити довіреностей, по яким відповідна особа від імені підприємства отримувала товар, - 66,52 грн.

Відповідно до витягу з додатку №8 до декларації за лютий 2013 р. щодо документів позивача на суму ПДВ 629174 грн. встановлені наступні порушення:

- невідповідність первинних документів звітному періоду - 171193,56 грн.;

- є неприйнятними рахунки-фактури, оскільки вони не є первинними документами, - 435324,08 грн.

- є неприйнятними товарно-транспортні накладні через те, що вони не підтверджують факт сплати або факт придбання товару - 1442,72;

- є неприйнятними первинні документи, що засвідчують факт придбання, оскільки в них відсутні відомості щодо доручення, згідно з яким здійснювалося придбання - 21205,95 грн.

Щодо висновку податкового органу про невідповідність первинних документів звітному періоду.

Відповідно до 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Посилання позивача на те, що роблячи в акті перевірки висновок про невідповідність первинних документів звітному періоду відповідачем не враховані положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є неприйнятними, оскільки вказані положення підлягали би застосуванню в разі формування платником податку на додану вартість податкового кредиту у звітному періоді на підставі отриманих податкових накладних, і зазначений строк (365 днів) обчислюється саме з дати складання податкової накладної.

В даному ж випадку податкові накладні від контрагентів отримані не були, у зв'язку з чим податковий кредит у звітному періоді формувався на підставі заяви зі скаргою на постачальників.

Отже, орган державної податкової служби прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в такому випадку первинні документи повинні відповідати звітному періоду, а їх невідповідність звітному періоду не може підтверджувати формування податкового кредиту з ПДВ такого періоду.

Щодо висновку податкового органу про те, що податковий кредит з ПДВ не підтверджений відповідними первинними документами.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Акцепт - це прийняття пропозиції (оферти) однієї сторони другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Акцепт оферти, на який посилався позивач (акцептовані рахунки-фактури), не є однією з наведених в п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України подій, з якою виникає право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отже, орган державної податкової служби прийшов до обґрунтованого висновку про те, що рахунки-фактури не є первинними документами, і правомірно в цій частині зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ і зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Щодо товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 вказаних Правил визначені правила оформлення документів на перевезення.

Згідно з пп. 11.1, 11.3 - 11.7 п. 11 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (згідно з п. 1 вказаних Правил дорожній лист - документ для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, товарно-транспортна накладна є первинним документом, що підтверджує факт транспортування товару. Відповідно до наведених вимог законодавства водієм (експедитором) один з її екземплярів передається вантажоодержувачу.

З огляду на наведені положення законодавства суд приходить до висновку про те, що товарно-транспортні накладні є документами, які можуть додаватися до заяви із скаргою на постачальника в підтвердження включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише в разі, якщо вантажовідправник і продавець (постачальник) товарів (послуг) були однією особою.

Як пояснили представники позивача, товарно-транспортними накладними підприємство підтверджувало суми податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, по господарським операціям по договору постачання від 15.01.2013 р. №368, який укладено між ПАТ «ММК ім. Ілліча» як покупцем та ТОВ «Содружество» як постачальником.

З досліджених судом товарно-транспортних накладних, що додавалися позивачем до заяви зі скаргою на постачальника, вбачається, що вони підписані ПАТ «ММК ім. Ілліча» як вантажоодержувачем товару. Між тим, вантажовідправниками в них зазначено не ТОВ «Содружество» - постачальник по вказаному договору, а інші підприємства (які в багатьох товарно-транспортних накладних зазначені і як вантажовідправник і як автопідприємство).

Отже, податковий орган прийшов до обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не є тими первинними документами, які б могли підтверджувати суми податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, по господарським операціям по договору постачання від 15.01.2013 р. №368, який укладено між ПАТ «ММК ім. Ілліча» як покупцем та ТОВ «Содружество» як постачальником.

Суб'єктом владних повноважень товарно-транспортні накладні обґрунтовано не прийняті до уваги в якості первинних документів, які подаються відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо необхідності зазначення, на думку податкового органу, у видаткових накладних та інших первинних документах реквізитів довіреностей, а в актах надання послуг печаток, то вказане вимогами законодавства не передбачено.

Надані позивачем акти та видаткові накладні, що підтверджують факт отримання товарів (послуг), складені з дотриманням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим можуть бути підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, суб'єктом владних повноважень зроблені помилкові висновки лише в частині неприйняття в якості первинних документів актів надання послуг через те, що в них відсутня печатка від замовника або від виконавця, і видаткових накладних та інших первинних документів, що засвідчують факт придбання, через те, що в них відсутні реквізити довіреностей, по яким відповідна особа від імені підприємства отримувала товар, що призвело до неправомірного прийняття ним податкових повідомлень-рішень:

- від 20.05.2013 р. № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на суму 1512,35 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 756,17 грн.;

- від 20.05.2013 р. № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на суму 21205,95 грн.

З огляду на наведене прийняті органом державної податкової служби повідомлення-рішення в цих частинах підлягають скасуванню.

Посилання позивача на те, що інші первинні документи, крім тих, які відображені в акті перевірки, витязі з додатку №8 до декларації за січень 2013 р. та витязі з додатку №8 до декларації за лютий 2013 р., підприємство податковому органу не надавало, оскільки їх збір потребував часу, однак вони є в наявності у позивача, є неприйнятними, оскільки Податковим кодексом України саме на платника податків покладено обов'язок підтвердити правомірність задекларованих сум податку на додану вартість, зокрема бюджетного відшкодування податку на додану вартість та податкового кредиту.

Перевірка судом інших документів, які можливо і підтверджують вказані суми, однак не надавалися контролюючому органу, є неможливою, оскільки це не відповідає повноваженням адміністративних судів, що встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, крім того не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 2,15 відсотків, тому судові витрати, здійснені позивачем в розмірі 2294 грн., підлягають присудженню йому в сумі 49,32 грн.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 р. № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на суму 1512,35 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 756,17 грн.

Скасувати повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 р. № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на суму 21205,95 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 32 ( тридцять дві) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 24 липня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.