Ухвала суду № 32557377, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. Київ К/9991/9100/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-6457/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області,

Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

про встановлення відсутності повноважень, скасування податкового повідомлення

та стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мотордеталь-Конотоп" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про встановити відсутність повноважень Конотопської МДПІ для документальної невиїзної перевірки ТОВ „Мотордеталь-Конотоп" з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ по деклараціях за червень, вересень, жовтень 2009 року, яка була проведена 14.06.2010 та визнати незаконним проведення цієї перевірки; скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000492311/0 від 18.06.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 135410 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Мотордеталь-Конотоп" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 135410 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 18.06.2010 №0000492311/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 135410 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Мотордеталь-Конотоп" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 135410 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що була відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях по податку на додану вартість за червень, вересень, жовтень 2009 року та складено акт № 242/23-5/30573983 від 14.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492311/0 від 18.06.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 135410 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкові органи з різних причин не можуть провести перевірки ТОВ „Монтажбудоптторг", ТОВ „Транс-Стар", ПП „САВ-Технології", які є третьою ланкою у ланцюгу постачання, а тому не мають можливості підтвердити податкові зобов'язання цих постачальників, зазначені підприємства не є контрагентами позивача.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ „Сумивторметал", яке зареєстроване платником податку на додану вартість та задекларувало всі необхідні показники по податку на додану вартість у поданих ним податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названими контрагентами, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-6457/10/1870 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-6457/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.В. Вербицька