Ухвала суду № 32557379, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. Київ К/9991/1448/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі № 2а-5330/10/2070

за позовом Державного підприємства „Харківвибухпром"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Харківвибухпром" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001971510/0 від 21.04.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету та складено акт № 1715-15-109/00292184 від 12.04.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001971510/0 від 21.04.2010, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19907,21 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати сум узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем через прибуткову касу банку ХОД „Райффайзен банк Аваль" перераховані кошти в сумі 6920 грн. в погашення зобов'язань по податку на прибуток за 2007 рік 5810 грн., декларація № 95000 від 11.02.2008, штраф по самостійно виявленій помилці 1110 грн., декларація № 95000 від 11.02.2008, що підтверджується копією платіжного доручення № 99 від 13.02.2008.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що кошти які надходили до бюджету, у відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", спрямовувалися в погашення податкового боргу, оскільки п. 7.7 ст. 7 Закону визначено рівність бюджетних інтересів.

З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-5330/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-5330/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.В. Вербицька