Постанова № 32556251, 02.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р.Справа № 2а/1570/7117/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби, Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Южний» (далі ДП «МТП «Южний») звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби (далі СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень №0000101530 від 28 березня 2011 року про сплату 6 117 грн., №0000171530 від 28 березня 2011 року про сплату 39 540 грн., №0000071530 від 28 лютого 2011 року про сплату 1 472 245 грн., №0000081530 від 28 березня 2011 року про сплату 4 561 306 грн. та №0000091530 від 28 березня 2011 року про сплату 2 129 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС за результатами планової виїзної перевірки ДП "МТП «Южний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року був складений акт на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «МТП «Южний» оскаржило їх до ДПА в Одеській області та ДПА України, які за результатами розгляду скарг позивача прийняли рішення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишили без змін, а скарги - без задоволення. Позивач не погоджується із рішеннями податкових органів про результати розгляду скарг, а також із податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що прийняті на підставі помилкових висновків, що суперечать вимогам чинного законодавства України, викладених у акті перевірки, тому позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав заперечення у письмовому вигляді, що мотивоване тим, що всі податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі податкового законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року позов ДП «МТП «Южний» до СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі ДПС: №0000071530 від 28 березня 2011 року в частині донарахованої суми податку на додану вартість, що перевищує 1 085 953,76 грн. та суми штрафу, що перевищує 271 488 грн.; №0000081530 від 28 березня 2011 року в частині донарахованої суми податку на прибуток, що перевищує 2 852 694 грн. та суми штрафу, що перевищує 713 173 грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційних скаргах СДПІ роботі з великими платниками податків в м. Одесі ДПС, ДП «МТП «Южний» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг СДПІ роботі з великими платниками податків в м. Одесі ДПС, ДП «МТП «Южний», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга СДПІ роботі з великими платниками податків в м. Одесі ДПС не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДП «МТП «Южний» підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області (далі ДПІ у м. Южному) була проведена планова виїзна перевірка ДП «МТП «Южний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Южному був складений акт від 11 березня 2011 року №46/6/23-1008/04704790, яким встановлено порушення ДП «МТП «Южний» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 649 045 грн., Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 177 796 грн., Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не утриманий податок з доходу в сумі 2 128,62 грн., Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в результаті чого позивачем несвоєчасно була оприбуткована готівка у розмірі 1 021,2 грн., яка надійшла до каси підприємства та проведено готівкові розрахунки в розмірі 1 011 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа, а також порушення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від № 59 від 13.03.1998 року.

На підставі вказаного акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі були винесені податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року: №0000101530, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 6 117 грн.; №0000171530, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 39 540 грн. за порушення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від № 59 від 13.03.1998 року; №0000071530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (далі ПДВ) у сумі 1 472 245 грн. (з них 1 177 796 грн. основного платежу та 294 449 грн. штрафних санкцій); №0000081530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у сумі 4 561 306 грн. (з яких основного платежу 3 649 045 грн. та 912 261 грн. штрафних санкцій), №0000091530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (далі ПДФО) у сумі 2 661 грн. (з яких 2 129 грн. основного платежу та 532 грн. штрафних санкцій).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДПА в Одеській області та ДПА України. В результаті розгляду зазначених скарг ДПА в Одеській області та ДПА України були винесені рішення відповідно від 16 червня 2011 року №21166/10/25-0007 та від 26 серпня 2011 року №15430/6/25-0415, згідно до яких вищестоящими податковими органами було залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування до ДП «МТП «Южний» штрафних (фінансових) санкцій, а скарги позивача - без задоволення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0000081530 від 28 березня 2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4 561 306 грн., з яких 3 649 045 грн. основного платежу та 912 261 грн. штрафних санкцій, є неправомірним тільки в частині донарахованої суми податку на прибуток, що перевищує 2 852 694 грн. та суми штрафу, що перевищує 713 173 грн., а податкове повідомлення-рішення №0000071530 від 28 березня 2011 року підлягає скасуванню тільки в частині донарахованої суми ПДВ, що перевищує 1 085 953,76 грн. та суми штрафу, що перевищує 271 488 грн.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов висновку про заниження позивачем сум скоригованого валового доходу на 100 767 грн., у звязку з чим, на думку суду податковою інспекцією правомірно донарахований позивачу податок на прибуток підприємств на зазначену суму.

Так п. 3.1.1.2. А акту перевірки від 11 березня 2011 року, згідно до якого перевіряючими було встановлено, що підприємством у перевіряємому періоді неправомірно завищені лінійні норми витрат пального, що призвело до завищення списання паливно-мастильних матеріалів, що в свою чергу потягло за собою заниження балансової вартості запасів на кінець звітних періодів, що призвело до заниження сум скоригованого валового доходу на 100 767 грн. в тому числі по періодам: 4 кв. 2009 року - 20 723 грн. 4 кв. 2009 року - 23 335 грн., 1 кв. 2010 року - 17 436 грн., 2 кв. 2010 року - 16 958 грн., 3 кв. 2010 року - 22 315 грн.

Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 2.1.5 наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е).

Висновком ДП "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" №1/7253-4 від 13 січня 2009 року підтверджується, що тимчасова базова лінійна норма витрати палива для автомобіля Тоуота Саmrу Premium з двигуном робочим об'ємом 3 456 куб.см., потужністю 203 кВт, автоматичною коробкою передач, спорядженою масою 1 545 кг становить 11,2 літра бензину на 100 км.

Положеннями пунктів 1.3, 3 Наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43, визначено, що право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи надається керівникам підприємства та затверджується наказом по підприємству.

Судовою колегією встановлено, що на виконання вимог п. 5 вищевказаного висновку ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та п.п. 1.3, 3 Наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43, норма витрат палива, нормативи витрат мастильних матеріалів, а також коригуючі коефіцієнти, що враховують дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори, були введені в дію наказом начальника ДП «МТП «Южний» від 02 лютого 2009 року №51.

Пунктом 3.1.13 Наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 передбачено, що у разі використання клімат-контролю залежно від фактичної температури повітря застосовуються коефіцієнти: від 0° до 25°С - до 5%, нижче 0° або вище 25°С - від 5% до 10%.

Згідно до розпорядженням начальника порту від 29 липня 2009 року №158, з серпня 2009 року було введено в дію нове програмне забезпечення, яке при формуванні звіту з ПММ не передбачало відокремлення конкретної величини витрат палива на роботу клімат-контролю, тобто коефіцієнт, який розраховується згідно з п.3.1.13, закладений початково.

Незважаючи на вищевикладене, перевіряючими не були враховані витрати палива на роботу клімат-контролю даних автомобілів, що складає додатково на споживання палива 11 313,26 л., що підтверджується відповідною таблицею розрахунку витрат палива помісячно за період, що перевірявся.

Правомірність позиції позивача щодо відсутності факту завищення лінійних норм витрат пального додатково підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «МТП «Южний» від 14 серпня 2012 року №05-19/419 та висновком на заперечення до акту ревізії фінансово- господарської діяльності ДП «МТП «Южний» від 12 вересня 2012 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ДП «МТП «Южний» та ввважає, що списання палива в автобазі порту в період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року проводилось правомірно та відповідно до наказу начальника порту від 02 лютого 2009 року №51 та наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43, а висновок податкового органу щодо допущеного завищення норм витрат пального та невідповідності значенню приросту ТМЦ є безпідставним.

Вирішуючи справу, в частині правомірності донарахування ДП «МТП «Южний» суми валового доходу за порушення норм п.п. 3.1. п. 3 «Порядку складання декларації про прибуток підприємств», затвердженого Наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 та допущення невідповідності задекларованих даних приросту у деклараціях з податку на прибуток та додатках К1/1 до цих декларацій, в результаті чого відбулося безпідставне заниження суми приросту запасів, що і призвело до заниження суми скоригованого валового доходу на 305 236 грн., в тому числі по періодах: 2 кв. 2010 року - 241 259 грн., 3 кв. 2010 року 63 977 грн. суд першої інстанції виходив з того, що прийняте податкове повідомлення-рішення у цій частині є правомірним та прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерством Фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 на субрахунку 207 "Запасні частини" ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин та акумуляторів у запасі.

Пунктом 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Мінтрансу України від 30 березня 1998 року №102, передбачено, що операції із заміни на автомобілі шин не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення авто, тобто це є одним з елементів технічного обслуговування.

Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, вказана норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оперує поняттям запаси.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, запаси - активи: які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

При цьому, судова колегія зауважує, що наявність матеріальної складової в складі витрат майбутніх періодів передбачена додатком 3 до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №2 від 10 січня 2007 року.

Таким чином, пункт 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не має конкретної вказівки щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрати майбутніх періодів».

Відповідно до норм П(С)БО 9, витрати майбутніх періодів є статтею активів, але не кваліфікуються як запаси. Для витрат майбутніх періодів відсутні поняття «зберігання» і «місця зберігання або склад».

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ДП «МТП «Южний» про те, що витрати майбутніх періодів не є запасами і не мають місць зберігання, таких як склад або виробництво, а тому на статтю «витрати майбутніх періодів» не розповсюджується норми п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в т. ч. в частині матеріальної складової.

Вирішуючи справу в частині правомірності заниження портом суми приросту запасів при операціях з заміни шин та акумуляторів, в результаті чого валові доходи ДП «МТП «Южний» було занижено на 5 584 009 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне заниження валового доходу порту внаслідок невірного визначення ним приросту (убутку) запасів.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Шини та акумулятори в момент передачі в експлуатацію в подальшому обліковуються на балансовому рахунку 390.01 «Витрати майбутніх періодів», передача в оборот оформлюється актом на передачу в експлуатацію.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в податковому обліку шини та акумулятори в експлуатації не враховувались у складі балансової вартості запасів.

Таким чином, враховуючи те, що податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по етапі «витрати майбутніх періодів» нормами п. 5.9 вищезазначеного Закону не передбачено, стаття «витрати майбутніх періодів» не кваліфікується як запаси і не має поняття «місця зберігання» і платник податку не зобов'язаний вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрат майбутніх періодів», донарахуванпя валових доходів в акті перевірки внаслідок розрахунку приросту (убутку) запасів, а саме шин і акумуляторів в 3 кв. 2009 року на суму 4 651 713 грн. є безпідставними.

Судова колегія зазначає, що п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є самодостатньою нормою прямої дії. Відповідно до п.5.11 ст. 5 вищевказаного Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім зазначених у Законі. Така ж позиція знайшла своє відображення у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 04 червня 2004 року №3770 "Про розгляд листа щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів".

Крім того, безпідставність нарахування вищевказаних грошових зобов'язань підтверджується, зокрема, листом ДПА України від 11 листопада 2009 року №9365/4/15-1216 та іншими аналогічними інформаційними листами, згідно до яких з 01 липня 1999 року витрати на технічне обслуговування власних легкових автомобілів підприємств, які безпосередньо використовуються в господарській діяльності платника податків, у тому числі витрати на заміну шин та акумуляторів, включаються до складу валових витрат.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо обліку автомобільних шин та акумуляторів на бухгалтерських рахунках 201, 207 та відсутність факту заниження доходів ДП «МТП «Южний» на суму 5 584 009 грн.

Щодо заниження задекларованих ДП «МТП «Южний» показників у р.01.6 декларації «інші доходи» на суму 172 396 грн. судова колегія зазначає наступне.

Суд першої інстанції зазначив, що п. 3.1.1.3 акту перевірки встановлено, що перевіркою відображених у р.01.6 декларацій «інші доходи» показників за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у р.01.6 декларацій «інші доходи» у сумі 172 396 грн, у тому числі за 4 кв. 2009 року занижено у сумі 169 817 грн., за 1 кв. 2010 року занижено у сумі 2 579 грн.

У акті перевірки зазначено, що під час визначення суми валового доходу по податкових періодах встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій про прибуток підприємства по р.01.6.

За цих підстав відповідач вважає, що в порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1.ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в наслідок невідповідності даних податкового обліку, який базується на даних бухгалтерського обліку підприємством при визначенні валового доходу у р.01.6 декларації «інші доходи» не в повному обсязі віднесені суми отриманих доходів, що призвело до заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у р.01.6 декларації «інші доходи » всього у сумі 172 396 грн. в т.ч. по періодам 4 кв. 2009 року - 169 817 грн., 1 кв. 2010 року - 2 579 грн.

Як зазначає позивач в адміністративному позові, сума 169 809 по акту перевірки № 319/23-50/04704790 від 17 листопада 2009 року (т.5 а.с.130-174) була визначена як завищена та з метою виправлення виявлених порушень у минулому податковому періоді, а також для вірного відображення показників у податковому обліку за рік, при складанні декларації по доходам за 2009 рік р.01.6 був занижений на 169 817 грн.

Таким чином в декларації за 9 місяців 2009 року була відображена сума по р. 01.6 на 169 817 грн. більше, ніж по проводкам за аналогічний період, а в 4 кв. 2009 року при складанні річної декларації була врахована сума завищення в попередньому кварталі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року для з'ясування питання чи підтверджуються даними податкового бухгалтерського обліку, первинними документами ДП «МТП «Южний» висновки в акті перевірки від 11 березня 2011 року №46/6/23-1008/04704790 щодо заниження задекларованих ДП «МТП «Южний» показників у р.01.6 декларації «інші доходи» всього на суму 172 396 грн., у тому числі за 4 кв. 2009 року - у сумі 169 817 грн., за 1 кв. 2010 року у сумі 2 579 грн. зазначені у п. 3.1.1. акту перевірки була призначена судово-економічна експертиза.

Висновком № 5/004/1453/1 встановлено, що висновки акту перевірки від 11 березня 2011 року №46/6/23-1008/04704790 щодо заниження задекларованих ДП «МТП «Южний» показників у р.01.6 декларації «інші доходи» всього на суму 172 396 грн., у тому числі за 4 кв. 2009 року - у сумі 169 817 грн., за 1 кв. 2010 року у сумі 2 579 грн. даними податкового та бухгалтерського обліку ДП «МТП «Южний» не підтверджуються, отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності заниження задекларованих ДП «МТП «Южний» показників у р. 01.6 декларації «інші доходи» на суму 172 396 грн.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правомірності віднесення ДП «МТП «Южний» до складу валових витрат витрати на проведення оцінки об'єктів нерухомого і рухомого майна у сумі 3 000 000 грн. та не приймає до уваги доводи СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС про завищення підприємством валових витрат у 3 кв. 2009 року на зазначену суму у зв'язку з наступним:

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 16 жовтня 2008 року №1270 про затвердження фінансових планів підприємства галузі на 2009 рік, п. 1.5. якого наказано передбачити у фінансових планах дооцінку основних фондів з наближенням їх до реальної вартості, з урахуванням чого перерахувати показники амортизаційних відрахувань та відповідно капітальних вкладень за рахунок власних коштів.

На виконання вказаного наказу ДП «МТП «Южний» укладений договір від 25 травня 2009 року №Т/УП-316 з підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» на надання послуг з проведення оцінки об'єктів рухомого і нерухомого майна порту.

Судом першої інстанції встановлено, що вартість послуги з проведення оцінки об'єктів рухомого і нерухомого майна порту, наданої Підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» склала 3 000 000 грн. та включена до складу валових витрат у серпні 2009 року.

Згідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції чинний у перевіряємому періоді) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.3. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено перелік витрат, які не включаються до складу валових та у даному переліку відсутні витрати на проведення оцінки об'єктів нерухомого і рухомого майна.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірне віднесення ДП «МТП «Южний» до складу валових витрат витрати на проведення оцінки об'єктів нерухомого і рухомого майна у сумі 3 000 000 грн.

Вирішуючи справу в частині правомірності віднесення до складу валових витрат ДП «МТП «Южний» вартості робіт по паспортизації та інших робіт по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель на суму 1 020 662 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про порушення портом пп.5.3.2 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з тим, що вартість таких робіт повинні збільшувати первинну вартість об'єктів основних засобів та в подальшому збільшувати амортизаційні відрахування.

Судова колегія не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки (стор. 21) протягом перевіряємого періоду ДП «МТП «Южний» проводились роботи по паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації об'єктів нерухомості та земель, які включені до складу валових витрат у сумі 1 020 661,90 грн.

При цьому, відповідач вважає включення ДП «МТП «Южний» вказаної суми до складу валових витрат безпідставним та зазначає, що підприємство неправомірно завищило валові витрати на суму 1 020 661,90 грн.

Згідно до загальних положень Статуту ДП «МТП «Южний», затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку України, ДП «МТП «Южний» є державним унітарним підприємством, яке діє як комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

З метою забезпечення захисту майнових інтересів держави в особі Мінтрансзв'язку органом державного управління підприємством було видано окреме доручення №132/16/11-08, яким ДП «МТП «Южний» зобов'язано вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01 вересня 2008 року свідоцтв про право державної власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні.

На виконання цього доручення та п. 5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв'язку України від 18 лютого 2008 року були проведені роботи з паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель на суму 1 020 662 грн.

Згідно до до пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4 цього Закону. Витрати на паспортизацію основних фондів (приміщень, споруд) та земель не входять до переліку витрат, передбачених пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року №1952-ІУ обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Отже, вищевказані витрати безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, оскільки паспортизація основних фондів (приміщень, споруд) та земель була проведена згідно з Окремим дорученням Міністра транспорту та зв'язку України від 23 січня 2008 року №132/16/11-08, а тому на підставі пп. 5.2.1 п.5.2.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні бути включені до складу валових витрат.

Крім того, відсутність порушень в діях ДП «МТП «Южний» під час віднесення на валові витрати вартості робіт з паспортизації та інших робіт по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) у розмірі 1 020 662 грн. підтверджується змістом листа ДПА України від 19 лютого 2003 року №1253/6/15-2416.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині завищення ДП «МТП «Южний» валових витрат на суму 1 238 632 грн., яка витрачена підприємством на проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «МТП Южний» в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману) з наступних підстав.

З метою забезпечення захисту майнових інтересів держави в особі Мінтрансзв'язку органом державного управління підприємством було видано окреме доручення №132/16/11-08, яким зобов'язано ДП «МТП «Южний» вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01 вересня 2008 року свідоцтв про право державної власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні.

На виконання цього доручення та п. 5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв'язку України від 18 лютого 2008 року на підставі Договору № СД/Т/ВКБ-314(9) від 23 грудня 2009 року ПП «Геозем 8» були виконані проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «МТП «Южний» в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману) на суму 1 238 632 грн.

Витрати па проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою не входять до переліку витрат, передбачених пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ч.1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок за результатами розгляду та погодження відповідного проекту землеустрою. Умови і терміни розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи і терміни розроблення визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 123 ЗК України).

За цих підстав, проведення проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою є обов'язковою передумовою оформлення права постійного користування на землю. Саме з цією метою та на виконання вимог Окремого доручення Міністра транспорту та зв'язку України від 23 січня 2008 року №132/16/11-08 був укладений Договір № СД/Т/ВКБ-314(9) від 23 грудня 2009 року на виконання проектно-вишукувальних робіт з розробки землеустрою.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апелянта ДП «МТП «Южний» про те, що проведени роботи безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, а тому на підставі пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат у порядку, передбаченому для придбання результатів робіт.

Окрім того, відсутність порушень в діях ДП «МТП «Южний» під час віднесення на валові витрати вартості проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «МТП «Южний» в постійне користування земель водного фонду у розмірі 1 238 632 грн. підтверджується листом ДІІА України від 19 лютого 2003 року №1253/6/15-2416.

Судова колегія не погоджується також і з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5, п.п. 8.1.4., п.п. 8.1., 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення валових витрат пов'язаних з поліпшенням невиробничих фондів у сумі 1 183 522 грн. внаслідок реконструкції другого поверху з улаштуванням Музею історії порту.

Згідно до П(С)БУ 7 «Основні засоби», об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ №64 від 17 липня 2000 року, інвентарним об'єктом за субрахунком 103 «Будинки та споруди» є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині неї комунікації, тобто: система опалення приміщення, включаючи котельну установку для опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти).

Відповідно до п.п. 8.7.1 н. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які валові витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів груп 2,3,4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу».

Підпунктом 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Згідно з п.п. 8.2.2 вищезазначеної статті основні фонди розподіляються за групами: Група 1 - будівлі, споруди та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі; Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні. Електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; Група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4; Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними зчитування інформації, інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщенні або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів.

Бухгалтерською довідкою № 3247/13/104/11 від 14 квітня 2011 року та інвентарною карткою обліку основних засобів під інвентарним №1420 підтверджується, що на балансі ДП «МТП «Южний» обліковується профілакторій порту, який представляє собою 5-типоверхову будівлю, в холі якого знаходяться фотографії та макет, які відображають історію порту. Об'єкт основних фондів «Профілакторій» (інв. № 1420) використовується безпосередньо у господарській діяльності підприємства, та відноситься до виробничих фондів групи 1 ДП «МТП «Южний». Згідно до П(С)БУ 7 об'єкт основних засобів - конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, єдиний фундамент, і відповідно до Інструкції № 64 «інвентарним об'єктом за субрахунком 103 «Будинки та споруди» є кожна окрема будівля» - другий поверх профілакторію не обліковується окремо.

Таким чином, витрати у 3 кв. 2009 року по реконструкції другого поверху будівлі профілакторію правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

При цьму, судова колегія погоджується з вищевказаними доводами апеляційної скарги ДП «МТП «Южний» щодо неправомірного висновку в акті перевірки щодо віднесення до складу валових витрат 50% вартості виконаних робіт будівельно-монтажним управлінням порту по заміні вікон у приміщенні медсанчастини у сумі 99 032 грн.

Вирішуючи справу, в частині правомірності віднесення ДП «МТП «Южний» до складу валових витрат пенсії, призначеної ОСОБА_2 на загальну суму 13 047,93 грн., що на думку апелянта СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС призвело до завищення валових витрат на цю суму, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат пенсії, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», оскільки до загальнодержавних податків і зборів належить зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, які включаються до складу валових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у сумі 13 048 грн., а доводи апелянта СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС щодо правомірності висновку податкового органу щодо завищення валових витрат на вказану суму є необґрунтованим.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги довод апелянта щодо неправомірного застосування штрафних санкцій до позивача за порушення Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України» у сумі 6 117 грн. з таких підстав:

Згідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такими документами є чеки, видані, зокрема, на заправках нафтопродуктами ТОВ «Континент НафтоТрейд», які містять реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці, індивідуальний податковий номер, код ЄДРПОУ, назву операції виплати, суму коштів, яка видається за операцією виплати, літерне позначення ставки ПДВ, позначення форми виплати (готівкою) та суму коштів за даною формою виплати; загальну суму виданих коштів у межах чека, порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час проведення розрахункової операції, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, напис «фіскальний чек».

В матеріалах справи наявний чек, який не містить напис «фіскальний чек», але відображує усі інші обов'язкові реквізити, за поясненнями позивача на заправці вказаний чек був неправильно відірваний касиром, що свідчить про відсутність порушень ДП «МТП «Южний» вимог податкового законодавства. У зв'язку з тим, що додатковий чек заправки не видають, можливості відтворити невірно надірваний чек у позивача не має.

Відсутність порушень з боку порту та факт проведення господарської операції на суму 504,09 грн. та 507 грн. могло також бути підтверджено шляхом проведення зустрічної звірки, але ДПІ у м. Южне не використало своє право на проведення зустрічної звірки, що призвело до помилкових та необгрунтованих висновків, викладених у пунктах 3.1.2.8.Д; 3.2.2.1.Г; 3.5.8; 3.5.11 Акту перевірки, що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог щодо встановлення завищення валових витрат на суму 13 180 грн. в результаті включення до складу валових витрат витрати на закордонне відрядження, суд першої інстанції виходив з того позивачем, в порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", неправомірно віднесено до складу валових витрат без наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку відрядження з основною діяльністю порту.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1. розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до п.п. 5.4.8. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

17 лютого 2010 року ДП «МТП «Южний» отримало запрошення на 1 Міжнародну конференцію GlobalРОRТ-2010 «Санкт-Петербург - морская столица России. Екология» № Э-434 від 05 лютого 2010 року, а 25 лютого 2010 року між ТОВ «Бізнес-Еліт» та ДП «МТП «Южний» було укладено договір № 45-2010/СД/УП-26 на участь у заході та оформлено відповідну заяву (додаток №1 до Договору).

На підставі зазначених вище документів було видано наказ № 73-в від 02 березня 2010 року про відрядження ОСОБА_3 - першого заступника начальника порту з інвестицій та розвитку до Росії у м. Санкт-Петербург, Естонії у м. Таллін терміном на 4 доби з 16 березня 2010 року по 19 березня 2010 року для участі в міжнародній конференції «Санкт-Петербург - морська столиця Росії. Екологія», а також для ознайомлення з виробничими потужностями та технологією переробки вантажів конкуруючими портами Усть-Луга та Новоталинськ (Мууга).

Тематика 1 Міжнародної конференції GlobalРОRТ-2010 «Санкт-Петербург - морская столица России. Экология» безпосередньо стосується основної діяльності ДП «МТП «Южний», оскільки на ній були порушені такі питання як екологічна ситуація в басейнах Балтійського, Чорного, Каспійського та Японського морів, забруднення транскордонних рік, удосконалення екологічного законодавства та впровадження економічних механізмів природокористування, оцінка та ліквідація накопиченої екологічної шкоди, проблеми очищення стічних вод, екологія портів.

На підставі Наказу в.о. першого заступника начальника порту - заступника начальника порту з експлуатації № 200-в від 31 травня 2010 року ОСОБА_4 - в.о. головного механіка порту, був відряджений до Греції у м. Афіни терміном на 4 доби з 06 червня 2010 року по 09 червня 2010 року для відвідування Міжнародної морської виставки «Посейдонія-2010», на якій висвітлювались нові тенденції впливу ринку сфер морських послуг та перспективи їх розвитку, технологічні процеси використання матеріалів, способів очистки та окраски техніки. Зазначені питання безпосередньо стосуються господарської діяльності ДП «МТП «Южний». При цьому, наявність запрошення для участі у зазначеному заході не передбачалась.

Таким чином, на підставі вищезазначених документів ДП «МТП «Южний» правомірно включило до складу валових витрат витрати на закордонні відрядження.

Крім того, висновки відповідача, викладені в пунктах 3.1.2.8.Е та 3.5.8 Акту щодо не підтвердження витрат на проживання під час закордонних відряджень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також не відповідають дійсності по наступним підставам.

Згідно до ст.ст. 626, 901 ЦК України, договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому підтверджуючий документ повинен мати обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних документів.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 30 грудня 2003 року №597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 травня 2004 року за №159/8758 (із змінами і доповненнями), встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, вважаються такі документи: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права.

За цих підстав, підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт прийняття-передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що надання інших документів не передбачено законодавством Естонії та Греції, судова колегія вважає, що підтверджуючим документом про надання послуг проживання у закордонному готелі є інвойс, який містить усі обов'язкові реквізити (назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис).

Щодо встановлення завищення валових витрати на суму 664 236 грн. в результаті включення до складу валових витрат по проведенню первинної інвентаризації об'єктів нерухомості (будинків, споруд, комплексів), виготовленню технічної документації на будівлі, споруди, комплекси, які виконані у попередніх податкових періодах судова колегія зазначає наступне:

З метою забезпечення зростання прибутків та платежів до Державного бюджету України, спрямування коштів па розвиток виробництва, відповідно до визначених пріоритетних завдань Міністерства, 23 січня 2008 року органом державного управління підприємством було видано окреме доручення №132/16/1 1-08, яким зобов'язано ДП «МТП «Южний» (державне унітарне підприємством, яке діє як комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України) вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01 вересня 2008 року свідоцтв про право державної власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні.

На виконання цього доручення та п. 5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв'язку України від 18 лютого 2008 року на підставі Договору № ТХ-866 від 05 листопада 2008 року КП «Южненське МБТІ» були проведені роботи по технічній інвентаризації та виготовленню паспортів на будинки та споруди для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості на суму 664 236 грн.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат виграти на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4 цього Закону. Однак, витрати на паспортизацію будівель не входять до переліку витрат, передбачених положеннями Закону про прибуток.

Також, відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав. Тобто, витрати на проведення певних обов'язкових дій є обґрунтованими.

Таким чином, судова колегія вважає, що вказані витрати у розмірі 664 236 грн. безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності порту, оскільки паспортизація та інвентаризація була проведена згідно з Окремим дорученням Міністра транспорту та зв'язку України від 23 січня 2008 року №132/16/11-08, а тому на підставі пп. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат, що свідчить про відсутність порушень бухгалтерського обліку з боку позивача.

Щодо завищення, на думку СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС, суми амортизаційних відрахувань на 458 533 грн., внаслідок того, що амортизаційні відрахування нараховувались на пожежну автоцистерну АЦ-40, яка фактично не використовувалась в господарській діяльності платника податку судова колегія зазначає наступне:

На підставі договору від 11 серпня 2009 року №Т/СН-520 ДП МТП «Южний» придбав у ПП «ВКФ «Банга» автомобіль спеціального призначення (Автоцистерна пожежна АЦ-40 (5233Н2)-268.01) для використання в господарській діяльності.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів від 21 вересня 2009 року №4374 пожежну автоцистерну оприбутковано по бухгалтерському рахунку 105 «Транспортні засоби» та у податковому обліку включено до 2 (другої) групи. Амортизація нараховувалася відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 01 жовтня 2009 року (тобто з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів).

Згідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до пп. 8.3.5 п 8.3 ст. 8 вищевказаного Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп основних фондів 2, 3 і 4 ведеться за сукупною вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 21 квітня 2003 року № 3859/6/15-1116 вказується, що для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 та 4 - з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу них груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 цієї етапі, які є невід'ємною частиною, розміщенні або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів.

Положеннями п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином, вказана норма пов'язує витрати не з фактом використання, а з наміром використання в господарській діяльності. Про такий намір вказується і у п.п. 8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону у визначенні терміна «основні фонди», а саме під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів.

Таким чином, так як служба пожежної безпеки є невід'ємною частиною господарської діяльності ДП МТП «Южний» та відноситься до виробничих підрозділів порту, автомобіль «Автоцистерна пожежна АЦ-40», який був придбаний для виконання службових обов'язків підрозділу, є виробничим основним фондом.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про завищення портом суми амортизаційних відрахувань на суму 36 855 грн. внаслідок невірного розподілення по групах основних виробничих фондів, а саме передавальні пристрої - система аудіо- відео трансляції та зв'язку була невірно віднесена до основних фондів 3 групи замість першої, з наступних підстав.

Згідно з Актом приймання-передачі основних засобів від 31 липня 2009 року № 1189 на підставі Наказу начальника Порту від 06 липня 2009 року №584 «Система аудіо- і відеотрансляції та зв'язку» введено в експлуатацію у липні 2009 року, присвоєно інвентарний №48060, оприбутковано по бухгалтерському рах.104 «Машини та обладнання» та у податковому обліку віднесено до основних фондів групи 3.

Основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом (пп.8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п.п. 8.2.2 вищезазначеної статті основні фонди розподіляються за групами: Група 1 - будівлі, споруди та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі; Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні. Електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; Група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4; Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними зчитування інформації, інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). До класифікаційної групи «Передавальні пристрої» відносяться пристрої, які призначені для передачі (розповсюдження) електричної, теплової або механічної енергії, а також сипучих, рідких або газоутворюваних речовин від об'єкта до об'єкта. До даного угруповання відносяться лінії електропередачі, трубопроводи, трансмісії.

Відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №14426, передавальний пристрій - це лінії електропередач, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку.

Інвентарним об'єктом передавальних пристроїв вважається лінія від розподільчого пристрою електростанції до розподільчого пристрою приймальних підстанцій і від підстанцій до інших службових приміщень.

До класу «Обладнання» відносяться пристрої (машини, апаратура, прилади та інш.), які виробляють або перетворюють енергію, матеріали і (або) інформацію.

До класифікаційного групування «Обладнання інформаційне» відносяться машини, апарати та інші пристрої, призначення яких реалізація процесів обробки даних. Це технічні засоби усіх видів зв'язку, інформаційно-облікового обслуговування. До них відносяться і близьке по значенню спеціалізоване обладнання для запису і тиражування аудіо- та відеозапису.

Технічні засоби зв'язку відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (із змінами та доповненнями) чинного від 01 січня 1999 року включають в себе апаратуру, яка використовується в радіомовленні, телебаченні, радіозв'язку (код 30.20.11), а також ус таткування для радіо, телебачення та зв'язку (код 32.20.1).

Інвентарним об'єктом по класу «Обладнання інформаційне» може бути кожний окремий пристрій, який не входить до складу інших інвентарних об'єктів, укомплектований всіма пристосуваннями і приладдям для виконання і передачі повідомлень.

Так як інв. № 48060 «Система аудіо-та відеотрансляції та зв'язку» складається з вузлів які підпадають під класифікацію обладнання та устаткування для радіо, телебачення та зв'язку відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (із змінами та доповненнями), а також відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №14426, цей об'єкт не підпадає під класифікацію 1, 2 та 4 груп основних фондів, тому витрати на створення системи аудіо- та відеотрансляції та зв'язку в податковому обліку відображенні в 3 (третій) групі податкового обліку.

Судова колегія зазначає, що посилання суду першої інстанціїх та перевіряючого органу на Закон України «Про телекомунікації» як на підставу виявленого порушення є неправомірним, оскільки відповідно до п. 2 ст. 5 цього Закону його дія не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування, за винятком їх використання в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення портом п.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковим.

Щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у травні та липні 2010 року на суму 41 171,99 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юг Капітал», судова колегія зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено реальності здійснення господарської операції з контрагентом «Юг-Капітал», оскільки не надано всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції та крім того у липні 2010 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Юг-Капітал», отже податкові накладні, отримані позивачем від вказаних контрагентів не мають доказовості здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а тому суми ПДВ зазначені у таких податкових накладних не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у травні та липні 2010 року.

Приходячи до цього висновку, судом першої інстанції зроблено посилання на акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 23 липня 2010 року №2610/232-00/36700448, яким зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Юг-Капітал» анульовано 15 липня 2010 року.

Однак, даний висновок не може бути підтвердженням відсутності господарських взаємовідносин між вищевказаними сторонами, оскільки остання проведена операція між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «Юг-Капітал» відбулася 06 липня 2010 року, тобто до анульування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Юг-Капітал».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з чинним законодавством України органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні, договори та визначати підстави невключення будь- яких сум до податкового кредиту.

Згідно до ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія зазначає, що висновки ДПІ у м. Южне, викладені у п. 3.2.2.1 В Акту, а також посилання на нікчемність договору № СД/Т/СН-93 від 11 травня 2010 року є безпідставними, оскільки укладений з ТОВ «Юг-Капітал» договір сторонами виконаний у повному обсязі, є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, податкові накладні №263 від 28 травня 2010 року №326 від 06 липня 2010 року, виписані ТОВ «Юг-Капітал» по реальним господарським операціям, що відбулися між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «Юг-Капітал», в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, тобто є чинними.

Згідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих па суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Отже, Законом про ПДВ встановлено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого невключення у законодавстві не передбачено.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період. Окрім того, Законом України «Про систему оподаткування» в редакції Закону від 18.02.97р. № 77/97-ВР та Законом про ПДВ для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, іцо платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судова колегія зазначає, що податкові накладні № 263 від 28.05.2010р., № 326 від 06 липня 2010 року, які були виписані ТОВ «Юг- Капітал», містять усі обов'язкові реквізити, які визначені Законом.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суми податку, включені ДП «МТП «Южний» до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити, та в яких зазначені саме ті товари, які були предметом договору поставки, а також іншими первинними документами (приймальними актами №2648 від 28 травня 2010 року та №3119 від 06 липня 2010 року), що свідчить про безпідставність застосування до позивача відповідних санкцій.

Крім того, судова колегія не може погодитись позицією суду першої інстанції щодо погодження із висновком ДПІ у м. Южне, викладеним у п. 3.7.3. Акту перевірки, відносно того, що ДП «МТП «Южний» здійснювало господарські операції з ВАТ «Чорномортехфлот» відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, за таких підстав.

Так, перевіркою встановлено, що ВАТ «Чорномортехфлот» по договору від 30 брезня 2009 року №Т/ОКС-142, за перевіряємий період виконано робіт на загальну суму 40 022 741, 77 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами прийому наданих послуг (стор. 107 Акту), що спростовує вищевикладений висновок ДПІ у м. Южне щодо реального ненастання правових наслідків, що обумовлені укладенням Договору № Т/ОКС-142.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта ДП «МТП «Южний», що зміст Договору не суперечить інтересам держави і суспільства, як і не суперечить і моральним засадам суспільства, а збитки завдані ДГІ «МТП «Южний» зумовлені лише неналежним, з боку ВАТ «Чорномортехфлот», виконанням зобов'язань за укладеним правочином, що послужило підставою для звернення позивача в листопаді 2010 року до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПАТ «Чорномортехфлот» на користь ДП «МТП «Южний» 12 743 112,65 грн., де 5 623 681,99 грн. - залишок непогашеного авансу; 1 919 868,35 грн. - пеня за порушення строків виконання зобов'язання за Договором № Т/ОКС-142 від 30 березня 2009 року; 795 211,75 грн. - штраф за порушення строків виконання зобов'язання за Договором №Т/ОКС-142 від 30 березня 2009 року; 4 404 350,56 грн. - збитки, які були понесені ДП «МТП «Южний» внаслідок невірного застосування Підрядником коефіцієнта, завищення відстані до центру звалища ґрунту та відмови останнього провести корегування ціни у відповідності до умов укладеного договору.

Відповідно до рішенням господарського суду Одеської області від 09 березня 2011 року, позов порту задоволений частково, вирішено стягнути з ПАТ «Чорномортехфлот» 4 170 615, 97 грн. - боргу, 25 500 грн. - державного мита. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2011 року та Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

УБОЗ ГУМВС України в Одеській області за вищезазначеними фактами порушена кримінальна справа № 01201007020.

Таким чином,судова колегія зазначає, що в межах чинного законодавства України, портом вчиняються дії щодо стягнення сум збитків, завданих неналежним виконанням умов Договору № Т/ОКС-142 від 30.03.2009р. ПАТ «Чорномортехфлот».

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні положень пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах, зокрема викладена у листі Верховного суду України від 01 травня 2012 року "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 рр.".

Окрім того, у постанові від 13 січня 2009 року (справа N 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа N 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ДП «МТП «Южний» до СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову, якою задовольнити позовні вимоги ДП «МТП «Южний» до СДПІ роботі з ВПП в м. Одесі ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса:

- № 0000101530 від 28 березня 2011 року про сплату 6 117 грн.;

- № 0000171530 від 28 березня 2011 року про сплату 39 540 грн.;

- № 0000071530 від 28 березня 2011 року про сплату 1 472 245 грн.;

- № 0000081530 від 28 березня 2011 року про сплату 4 561 306 грн.;

- № 0000091530 від 28 березня 2011 року про сплату 2 661 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв