Ухвала суду № 32556268, 16.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р.Справа № 814/499/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинська А.М.

за участю сторін: Жовтнева МДПІГладун М.П. (довіреність)ПВТФ „Агросвіт"Москаленко В.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року по справі за позовом приватної виробничо-торгівельної фірми „Агросвіт" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000051700, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000051700.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 17.01.2013 року № 0000051700.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами господарської діяльності підприємства за 2011 рік, 10.01.12р. рішенням власника (рішення № 1 від 10.01.12 р.) затверджено фінансовий звіт за 2011 рік і визначено порядок направлення прибутку на виплату дивідендів засновнику у сумі 3890326,45 грн. На виконання рішення власника суб'єктом господарювання нараховано і виплачено засновнику підприємства дивіденди, які оподатковані під час їх виплати за їх рахунок за ставкою 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як дивіденди. Податок з дивідендів у сумі 194516,30грн. перераховано до бюджету, що підтверджено контролюючим органом.

З 14.12.12р. по 24.12.12р. відповідачем проведено позапланову документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.11р. по 30.09.12р., за наслідками якої контролюючим органом 29.12.12р. складено акт про результати позапланової документальної перевірки Приватно виробничо-торгівельної фірми «Агросвіт» за №158/22/31609334 (далі по тексту - Акт). В розділі 4 «висновки» акта перевірки зазначено, що ДПІ встановлено порушення суб'єктом господарювання п.167.1 ст.167 ПК України в частині невірно застосованої ставки податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого відбулося заниження вказаного податку.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 17.01.2013 року № 0000051700 про визначення суб'єкту господарювання зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 585294,25 грн. (466195,40 грн. - основний платіж, 119098,85 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок контролюючого органу про те, що засновнику підприємства в перевіряємому періоді були виплачені не дивіденди (ставка податку 5%), а інші доходи, а тому суб'єктом господарювання невірно застосовано ставку податку на доходи з фізичних осіб (5% замість 15%), що призвело до заниження суми податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Приписами п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті.

Згідно з п. 167.2. ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом внаслідок викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, відповідно до закону, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості; дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів; доходи у вигляді дивідендів; дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти; доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.

Відповідно до п. 14.1.49 Податкового кодексу, - дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що інтерпретація контролюючим органом виплаченого засновку доходу в виді дивіденди, як іншого доходу (на думку ДПІ, суб'єктом господарювання "засновнику виплачені доходи, а не дивіденди"), є безпідставною. Про те, що виплачені засновнику доходи є саме дивідендами (а не іншими доходами) свідчить порядок нарахування та їх виплати, а саме нарахування дивідендів підприємством проведене за рішенням власника за результатами господарської діяльності підприємства за 2011 рік (розпорядження №1 від 10.01.2012), відповідно до приписів статуту підприємства. Отримання прибутку та направлення його на виплату дивідендів підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва, карткою рахунку 441 за січень 2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 79.

ПВТФ "Агросвіт" є суб'єктом малого підприємництва, фінансова звітність якого складається із Балансу Форма №-1м та Звіту про фінансові результати Форма №-2м. На стр.24 акта перевірки контролюючим органом зазначено, що сума рядка 350 «нерозподілений прибуток» Баланс (форма-1м) станом на 31.12.11р. відображена у графі 4 «на кінець звітного періоду» і становить 3890,20 тис. Вищенаведене також спростовує судження відповідача про те, що отримані засновником доходи (дивіденди) нараховані не з прибутку підприємства.

За таких обставин, суд погоджується з твердженням позивача про те, що засновнику підприємства були виплачені доходи в виді дивідендів, що узгоджується з приписами ст.167.2 ПК України та відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, вказана обставина (джерело нарахування дивідендів) в даному випадку не має правового значення, оскільки позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування і є платником фіксованого сільськогосподарського податку. А відповідно до п. 153.3.1 ст.153 ПК України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів, емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні. Тому навіть наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування, не є підставою для невиплати дивідендів.

Вищенаведені фактичні дані в їх сукупності вказують на те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року по справі № 814/499/13-а, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі - 17 липня 2013 року.

Головуючий суддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль