Ухвала суду № 32555407, 18.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1692/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» - Бичека Валентина Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем протиправно збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, оскільки витрати понесені забудовником у зв'язку з житловим будівництвом, є витратами, які безпосередньо формують собівартість виготовленої та реалізованої нерухомості, та, відповідно, є витратами того звітного періоду, в якому побудована нерухомість була передана за актом прийому-передачі замовнику.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» - Бичек Валентин Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Капітал Ріелті» відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване 28 березня 2007 року та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 30 березня 2007 року, перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно зі свідоцтвом від 26 червня 2007 року № 100049298 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість.

До видів діяльності ТОВ «Капітал Ріелті» за КВЕД відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 07 вересня 2012 року серія АА № 614865 відносяться: 41.20 Будівництво житлових та нежитлових будівель, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 68.31 Агентства нерухомості, 41.10 Організація будівництва будівель.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Капітал Ріелті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 17 жовтня 2012 року № 3579/22-222-35030788, за змістом якого в ході перевірки, податковим органом було встановлено, що позивачем сформовано доходи від операційної діяльності (діяльність від реалізації товарів (робіт, послуг)) за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 10287156,00 грн. за рахунок відображення майнових прав на об'єкти житлового будівництва за результатами укладених договорів купівлі-продажу майнових прав.

За результатами перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС зроблено висновок про порушення ТОВ «Капітал Ріелті», зокрема, вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2209907,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 288433,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 1264675,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 2209907,00 грн.

На підставі висновків даного акта 13 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001922220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України ТОВ «Капітал Ріелті» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2209907,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2209907, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до правил КАС України обгрунтовано відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділ III Податкового кодексу України регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств.

У пункті 1 підрозділу 4 Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

В пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акту перевірки акту перевірки та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи, останнім було сформовано доходи від операційної діяльності (доходи від реалізації товарів (робіт) за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 10287156,00 грн. за рахунок відображення реалізації майнових прав на об'єкти житлового будівництва на підставі відповідних договорів.

Водночас, з поданої ТОВ «Капітал Ріелті» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року встановлено, що останнім в графі «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» задекларовано витрати, понесені в ході будівництва житлових будинків, в розмірі 9608292,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що віднесення позивачем до витрат від операційної діяльності ІІ-IV кварталів 2011 року витрат, понесених ним в ході будівництва житлових будинків, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Судом враховується той факт, що вказані вище договори купівлі-продажу майнових прав є ідентичними.

Водночас, з досліджених в судовому засіданні договорів купівлі-продажу майнових прав (частини наданої позивачем) вбачається, що відповідно до п. 1.1 ст. 1 об'єкт нерухомості - складова та невід'ємна частина Об'єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює споживач.

Відповідно до вищезазначених договорів, майнові права - це всі права на об'єкт нерухомості належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті». Продавець продає, а покупець купує Майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж (пп. 2.1 ст. 2 договору).

Статтею третьою вказаних договорів передбачено, що Продавець оформлює на Покупця право власності на об'єкт нерухомості в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості. Акт підписується сторонами не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем оплати 100% загальної площі об'єкта нерухомості (пп. 3.1 ст. 3 договору).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» майнові права - будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, здачі будинку в експлуатацію і державної реєстрації.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже враховуючи вищевикладене, за договором купівлі-продажу майнових прав інвестор купує право набути у власність об'єкт інвестування після здачі будинку в експлуатацію.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у забудовника до завершення будівництва, здачі будинку в експлуатацію і державної реєстрації нерухомого майна право власності на будинок виникнути не може.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Цивільного кодексу України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що майнові права - це суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин у зв'язку з розподілом цього майна і обміном.

Отже, під майновими правами можуть матися на увазі будь-які права на майно, відмінні від права власності.

В такому випадку предметом договору є право володіння, користування і розпорядження об'єктом нерухомого майна, який буде створений в майбутньому.

Відтак, враховуючи вимоги пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, який передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, у позивача були відсутні підстави для формування доходів від господарської діяльності (доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за ІІ-IV квартали 2011 року на загальну суму 10287156,00 грн. за рахунок відображення реалізації майнових прав на об'єкти житлового будівництва на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ «Капітал Ріелті» (продавець) та фізичними особами (покупці).

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства України, а тому є правомірним та скасуванню не підлягає.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» - Бичека Валентина Анатолійовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.