Постанова № 32551573, 15.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 5021/1817/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новікова Ю.В.

за участю прокурора Кондратюк Н.А. посвідчення № 009093 від 12.10. 2012 року

представників сторін:

позивача - Дмитренко Н.О. довіреність № 3/672 від 08 лютого 2013 року

відповідача - Харченко О.О. довіреність № 1284/02.02.02-17 від 02 липня 2013 року

1-ої третьої особи - Бондаренко Є.П. довіреність від 08 січня 2013 року

2-ої третьої особи - Дмитренко Н.О. довіреність 3/672 від 08.02.2013 року

3-ої третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1920 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі №5021/1817/12

за позовом Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумської обласної ради, м. Суми,

до Сумської міської ради, м. Суми,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Сумської регіональної державна лабораторії ветеринарної медицини, м. Суми,

2) Управління майном Сумської обласної ради, м. Суми,

3) Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання незаконним та скасування пунктів 1278 та 1281 додатку до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 року, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі № 5021/1817/12 (головуючий суддя Заєць С.В., суддя Левченко П.І., суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункти 1278 та 1281 додатку до рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581-МР "Про затвердження переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми". Визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Якіра, буд. 17: лабораторію (літ. "А") площею 1045,4 кв.м.; гараж (літ. "Г") площею 93,2 кв.м..; склад (літ. "Д-І") площею 52,8 кв.м.; ангар (літ. "З-І") площею 73,5 кв.м.; ангар (літ. "К-І") площею 74,6 кв.м.; склад (літ. "Е-І") площею 40,8 кв.м. Визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області на наступні об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Якіра, буд. 19: лабораторію (літ. "А") площею 157,1 кв.м.; лабораторію (літ. "Л") площею 108,8 кв.м.; гараж (літ. "И") площею 123,0 кв.м.; віварій (літ. "К") площею 51,9 кв.м. Стягнуто з Сумської міської ради в дохід державного бюджету 8 963 грн. 42 коп. судового збору. Вирішено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити Сумській міській раді оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4481,71 грн, скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі № 5021/1817/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Стягнути з Сумської обласної ради на користь Сумської міської ради судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор у письмових поясненнях та у судовому засіданні зазначає, що вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу Сумської міської ради - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Просить рішення господарського суду Сумської області від 25 квітня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представники першої та другої третьої особи відзивів на апеляційну скаргу не надали, у судовому засіданні зазначили, що рішення господарського суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, прийнятим із всебічним з"ясуванням обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи та підстави для його скасування відсутні.

Представник 3-ої третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з"явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" Міністерство сільського господарства України передало Сумському облвиконкому у комунальну власність майно державних обслуговуючих підприємств, що були підпорядковані Міністерству станом на 01.01.1992р., в тому числі: Сумську обласну госпрозрахунково-виробничу лабораторію ветпрепаратів, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Якіра, буд. 17; майно комунального господарства, в тому числі: Сумську обласну науково-виробничу ветеринарну лабораторію, яка на той час розмішувалась за адресою: м. Суми, вул. Якіра, буд. 19.

Згідно із абз. 2 пп. а п. 2 постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.04.1980р. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" встановлено, що лікувальні та інші заклади передаються міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР за погодженням з виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів, з наступним повідомленням Держплану УРСР, Міністерства фінансів УРСР і ЦСУ УРСР.

Відповідно до пп. а п. 5 вказаної постанови передача будинків і споруд провадиться міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР міністерствам, державним комітетам і відомствам СРСР та виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів - за рішенням цих міністерств, державних комітетів, відомств УРСР, попередньо погодженим, відповідно, з міністерством, державним комітетом і відомством СРСР, виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

Тобто передачу об'єктів нерухомості, що знаходиться за адресами м. Суми, вул. Якіра, 17 та м. Суми, вул. Якіра, 19 здійснено на підставі відповідних наказів Міністерства сільського господарства України.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Так, спірне майно було передано відповідно до актів передачі (І том, а. с. 58-68), копії яких були надані позивачем та Міністерством аграрної політики та продовольства України, оригінали яких були оглянуті судом у судових засіданнях.

У листі № 10-07-01883 від 17.04.2012р. регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області вказано про відсутність інформації щодо перебування спірних об`єктів у державній власності.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Вищевказані об'єкти було передано у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, а органом, що уповноважений управляти цим майном є Сумська обласна рада.

Згідно з технічними паспортами, виготовленими Комунальним підприємством "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", до вказаних об'єктів належить: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Якіра, буд. 17, а саме: лабораторія (літ. "А") площею 1045,4 кв.м.; гараж (літ. "Г") площею 93,2 кв.м.; склад (літ. "Д-І") площею 52,8 кв.м.; ангар (літ. " 3-І") площею 73,5 кв.м; ангар (літ. "К-І") площею 74,6 кв.м; склад (літ. "Е-І") площею 40,8 кв.м. та нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Якіра, буд. 19: лабораторія (літ. "А") площею 157,1 кв.м.; лабораторія (літ. "Л") площею 108,8 кв.м.; гараж (літ. "И") площею 123,0 кв.м.; віварій (літ. "К") площею 51,9 кв.м. (І том, а. с. 12-57).

На момент розгляду справи приміщення за адресами м. Суми, вул. Якіра, буд. 17 та буд. 19, займає Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини, яка є державною установою та користується майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області на праві оперативного управління, що підтверджується договорами на закріплення майна, що перебуває у власності області (ІІ том, а. с. 50-71).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581-МР вирішено: затвердити перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми згідно з додатком, оформити право власності на об'єкти права комунальної власності територіальної громади міста Суми згідно з додатком до цього рішення, з видачею свідоцтв про право власності за територіальною громадою міста Суми, в порядку, встановленому чинним законодавством, підготувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно згідно з додатком до цього рішення, в порядку, встановленому чинним законодавством (І том, а. с. 69).

Відповідно до додатку до даного рішення в пунктах 1278 та 1281 зазначені об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Суми, що знаходяться за адресами м. Суми, вул. Якіра, 17 та м. Суми, вул. Якіра, 19 (І том, а. с. 71-72).

Підпунктом а пункту 8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, визначений перелік випадків оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності, а саме: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним особам та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об'єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об'єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об'єднання двох або більше суміжних об'єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення.

Зважаючи на передачу об'єктів нерухомості за адресами м. Суми, вул. Якіра, буд. 17 та м. Суми, вул. Якіра, буд. 19, у встановленому законодавством порядку з державної до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та закріплення цього майна за Сумською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини на праві оперативного управління, суд не вбачає правових підстав для включення спірних об'єктів нерухомості до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми.

Посилання відповідача на наявність рішення Сумської міської ради від 06.03.2007р. № 434-МР про передачу в оренду об'єктів нерухомості по вулиці Якіра, 17 в м. Суми не підтверджує правомірність перебування у власності вказаного майна та не може бути належним доказом у справі у розумінні ст. 34 ГПК України. Інших доказів правомірності перебування зазначеного об'єкту нерухомості на праві власності територіальної громади м. Суми відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Якіра, 19, згідно із копією свідоцтва про право власності на будівлю від 07.06.1950р., наданого відповідачем (І том, а. с. 113), один дерев'яний будинок та один дерев'яний сарай, що знаходяться по вул. Митрофанівська, 19 в м. Суми, належить на праві власності міському комунальному господарству. Проте, копію вказаного документу не можна вважати допустимим доказом належності на праві власності територіальної громади м. Суми нерухомого майна, оскільки, не зрозуміло право власності на які саме будівлі і споруди посвідчує вказане свідоцтво. Крім того, слід зазначити, що у 1950 році в Українській радянській соціалістичній республіці не існувало права власності територіальних громад.

Відповідачем не доведено яким чином спірне нерухоме майно перейшло у власність територіальної громади м. Суми, не вказано конкретних підстав, визначених главою 24 ЦК України для набуття права власності, не надано відповідних доказів.

Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у статті 20 Господарського кодексу України.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, приймаючи до уваги все вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013 р. відповідачем до суду було подано заяву № 96/07-15/03 від 04.02.2013р. про застосування позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України.

Вказану заяву відповідач мотивує тим, що Сумська обласна рада, в інтересах якої до суду звернувся заступник прокурора, могла дізнатися про порушення своїх прав поза межами строків позовної давності.

При цьому, прокурор Сумської області дізнався про порушення відповідачем встановленого законом порядку переходу нерухомого майна із державної власності в комунальну 16.10.2012 р. із клопотання Сумської обласної ради, після чого заступник прокурора звернувся до суду за захистом порушених прав в межах трирічного строку позовної давності.

Сумська обласна рада у даній справі виступає як особа, в особі якої звернувся до суду за захистом прав заступник прокурора, сама ж Сумська обласна рада до суду не зверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заступник прокурора, звертаючись до суду із позовом, просить скасувати пункти 1278 та 1281 додатку до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011р., у зв`язку з цим і про визнання права власності, оскільки саме в цьому рішенні заступник прокурора області вбачає порушення права власності позивача.

Про інші дії або рішення Сумської міської ради, якими б порушувалися або оспорювалися законні права та інтереси територіальної громади сіл, селищ, міст Сумської області, прокурору не було відомо, а твердження відповідача про обізнаність позивача про порушення його прав суду не доведено.У зв"язку з чим, підстави для застосування строку позовної давності у даній справі відсутні.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також зазначає, що при поданні апеляційної скарги заявником сплачено 1433,75 грн. судового збору за подння апеляційноїь скарги на рішення місцевого господарського суду з загальної суми судового збору в сумі 4481,71 грн.

За клопотанням заявника, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року сплата судового збору за подання апеляційної скарги була відстрочена.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача в доход Державного бюджету України недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3047,96 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25 квітня 2013 року у справі № 5021/1817/12 залишити без змін.

Стягнути Сумської міської ради (40030, м. Суми пл. Незалежності, 2, код 23823253) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) 3047,96 грн. недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.07.2013 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.