Рішення № 32549371, 23.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № Провадження №371/618/13-ц 22-ц/780/4076/13 Головуючий у І інстанції Пархоменко В.М. Категорія52Доповідач у 2 інстанціїПоліщук М.А. 23.07.2013 ______________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Даценко Л.М., Малорода О.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 4 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд із вказаним позовом і просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 11 413,47 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 2 620 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000грн.

В ході розгляду справи в частині вимог про стягнення заборгованої заробітної плати відмовилась і просила провадження в цій частині закрити, а в іншій частині позов підтримала.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що при звільненні з роботи 12 березня 2013 року відповідач в порушення ст.ст.116,117 КЗПП України не провів з нею повного розрахунку, що призвело до погіршення стану її здоров'я, моральних страждань та негативно вплинуло на матеріальний стан.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 4 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф."на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1968 грн. 56 коп., моральну шкоду в розмірі 1000грн., а всього стягнуто 2968грн.56коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства при ухваленні рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що при звільненні ОСОБА_3 з роботи 12 березня 2013 року відповідач в порушення вимог ст..ст.116, 117 КЗПП України повністю не провів із нею розрахунок по заробітній платі, а тому з дня звільнення по день ухвалення рішення суду стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1968грн.56коп.

Визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 1000грн., суд врахував моральні страждання позивача в зв'язку із невиплатою їй заробітної плати, вимоги розумності і справедливості

Проте повністю погодитись із висновками суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗПП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 і ТОВ "ВІК -Р.С.Ф."перебували в трудових правовідносинах з 14 вересня 2011 року по 12 березня 2013 року, коли ОСОБА_3 була звільнена з роботи за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗПП України.

На момент звільнення заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з липня 2012 року по 12 березня 2013 року становить 11 413,47 грн.

В день звільнення відповідач не провів із позивачем розрахунок відповідно до ст..116 КЗПП України.

Ухвалою суду від 4 червня 2013 року судом прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованої заробітної плати і провадження в цій частині закрито.

Суд першої інстанції правильно встановив вказані обставини справи і вірно застосував положення ст.ст.117 КЗПП України та п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМ України№100 від 8.02.1995 року.

Проте при визначенні середньоденної заробітної плати, суд необгрунтовано зазначив, що в січні-лютому 2013 року ОСОБА_3 відпрацювала 41 робочий день.

Як вбачається із довідки №359 від 12.03.2013 року (а.с.6) кількість відпрацьованих днів становить: січень 2013 року -12 днів; лютий 2013 року - 10 днів, а всього 22 дні.

Оскільки заробітна плата позивача в січні 2013 року становить 1501,24грн., в лютому 2013 року 1381,30грн., всього 2882грн.54коп., кількість відпрацьованих робочих днів - 22, то середньоденна заробітна плата становить 131грн.02коп.( 2882,54:22=131,02).

Таким чином, за період з 12 березня 2013 року по 4 червня 2013 року стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7337грн.37коп ( 131,02х56 днів=7337грн.37коп.).

Відповідно до ст.309 ЦПК України, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду в частині позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні.

В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди рішення суду колегія суддів вважає законним і обґрунтованим.

Суд відповідно до вимог ст.237-1 КЗПП України врахував, що порушення законних прав позивача в частині непроведення розрахунку при звільненні, заподіяло їй моральні страждання, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Визначений судом розмір моральної шкоди в 1000гривень відповідає глибині душевних страждань позивача, вимогам розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги на те, що відповідач до даного часу не виплатив ОСОБА_3 заборговану заробітну плату, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення і в цій частині, є необґрунтованими, оскільки позивач від позову в цій частині вимог відмовилась, відмова прийнята судом і постановлено ухвалу про закриття провадження на підставі п.3 ст.205 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм чинного законодавства при ухваленні рішення є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 4 червня 2013 року в частині позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ВІК-Р.С.Ф."на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7337 грн. 37 коп.(сім тисяч триста тридцять сім гривень тридцять сім копійок).

В іншій частині рішення Миронівського районного суду Київської області від

4 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: