Постанова № 32545385, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року 10 год. 43 хв. № 826/6749/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Джамгурова Р.Б. (довіреність від 16.01.2012р. № 01-01/12), відповідача - Вороніної В.В. (довіреність від 31.05.2013р. № 17/9/10-130), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000182320, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (далі - ТОВ «ПФК», позивач) з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якої є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, (далі - ОДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000182320.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він категорично не погоджується з правомірністю винесення ОДПС спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне: по-перше, ТОВ «ПФК» були виконані всі вимоги необхідні дії, передбачені діючим податковим законодавством України, для підтвердження права на податковий кредит на суму 35 831, 80 грн., задекларований Товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Укррос Ексім» (податкова накладна від 31.01.2013р. № 19); по-друге, позиція позивача підтверджується центральним органом державної податкової служби як на рівні публічної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті в рубриці «Єдина база податкових знань», так і в офіційному листі-роз'яснені від 17.11.2011р. № 6451/7/15-3117-10. Зокрема, в цьому Листі податковий орган роз'яснює, що заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з податку на додану вартість за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту. Таким чином, нормативно та документально підтверджується правомірність дій позивача, в тому числі у відповідності до норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо включення до складу свого податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 35 831, 80 грн., що був сплачений ТОВ «ПФК» своєму контрагенту ТОВ «Укррос Ексім» у складі вартості придбаного товару.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 18.06.2013р. № 196/9/10-010. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що працівником ОДПС була проведена камеральна перевірка правомірності нарахування ТОВ «ПФК» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 року в податковій декларації з цього податку вх. № 9014799801 від 20.03.2013р., за результатами якої складений акт від 09.04.2013р. за № 370/40-10/31076956. Перевіркою було встановлено, що згідно скарги на постачальника (Додаток № 8) до податкового кредиту за лютий 203 року Товариство включило суму податку на додану вартість по податковій накладній від 31.01.2013р. № 19, виписаній ТОВ «Уккрос ексім» на суму 179 159, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 831, 80 грн.) додатково до видаткової накладної від 31.01.2013р. № РН-0000016. Актом камеральної перевірки зафіксовані порушення підприємством вимог п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та відповідного до неправомірного зарахування від'ємного значення різниці за лютий 2013 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2013 року на суму 35 831, 80 грн. На підставі вказаного акта камеральної перевірки ОДПС винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013р. № 0000182320 (форми «В4»).

19 червня 2013 року в судовому засіданні суд своєю протокольною ухвалою здійснив заміну відповідача ОДПС його правонаступником - Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами виконання договору поставки від 23.01.2012р. за № 167/12 (реєстраційна дата згідно внутрішнього обліку позивача - 20.02.2013р.) (а.с. 19 - 21), укладеного з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Уккрос Ексім» (Постачальник), позивач (Покупець) отримав від останнього ряд первинних документів, податкову накладну від 31.01.2012р. № 19 на суму 214 990, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 831, 80 грн.) та видаткову накладну від 31.01.2012р. № РН-0000016 на аналогічну суму (а.с. 22, 27).

За результатами огляду в судовому засіданні оригінала податкової накладної від 31.01.2012р. № 19, судом встановлено, що вказана податкова накладна містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.

При цьому фактично товар (гідро розподільники, плити перехідні, котушка) був доставлений та оприбутковані на складі ТОВ «ПФК» 04 лютого 2013 року, про що свідчать прибуткова накладна від 04.02.2013р. № п-00000633 (а.с. 26), подорожній лист вантажного автомобіля позивача від 30.01.2013р. № 0722 (а.с. 133), посвідчення про відрядження працівника ТОВ «ПКБ» (водія) до м. Костянтинівка (Дніпропетровської обл.) та звіт про використання коштів, виданих на відрядження, складений 04 лютого 2013 року (а.с. 132).

Одночасно в телефонному режимі ТОВ «Уккрос Ексім» повідомило позивача про те, що з технічних причин податкова накладна від 31.01.2013р. № 19 на суму ПДВ 35 831, 80 грн. не була на той момент зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з цим, ТОВ «ПФК» включило до складу податкового кредиту за лютий 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 35 831, 80 грн., що відобразило в своїй податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року (вх. № 9014799801 від 20.03.2013р.)(а.с. 48 - 92), та одночасно подало разом із податковою декларацією заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)(а.с. 23 - 24). Крім того, 20 березня 2013 року позивач подав до канцелярії податкової інспекції супровідний лист від 20.03.2013р. № 01-12-870 із пакетом доданих до нього первинних і розрахункових документів (в т.ч. видаткової накладної від 31.03.20213р. № РН-0000016)(а.с. 25).

Всього загальна сума Договору згідно Додатку № 1 до нього становить 513 429, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 85 571, 60 грн.). Фактично відповідно до виписаних Постачальником податкових накладних (а саме: від 29.11.2012р. № 26 (з урахуванням коригувань проведених згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.01.2013р. № 18), від 31.01.2013р. № 19, від 28.03.2013р. № 25) загальний обсяг поставки товарів склав 513 428, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 85 571, 60 грн.)(а.с. 123 - 124, 127).

Оплата за поставлені товари (в т.ч. за попередні періоди) була здійснення позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 29.11.2012 р. № 3252 на суму 256 714, 80 грн. (з ПДВ), від 30.04.2013р. № 995 на суму 256 714, 80 грн. (з ПДВ)(а.с. 130 - 131).

Протягом періоду з 05 квітня по 09 квітня 2013 року працівником ОДПС була проведена камеральна перевірка даних ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (ідентифікаційний код 31076956), задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та сумою бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за лютий 2013 року, за результатами якої складений акт від 09.04.2013р. за № 370/40-10/23-10/31076956 (далі - Акт камеральної перевірки)(а.с. 9 - 17).

Під час проведення вказаної камеральної перевірки перевіряючим виявлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року (вх. № 9014799801 від 20.03.2013р.) ТОВ «ПФК» задекларувало, зокрема, такі показники: ряд. 18 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 25 451 485, 00 грн.; ряд. 22 (д2) «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)» - 30 326 581, 00 грн.; ряд. 23 (Д3) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3)(рядок 23.1 + рядок 23.2)» - 24 501 895, 00 грн., в т.ч. згідно ряд. 23.1 (Д4) «на рахунок платника у банку» - 24 501 895, 00 грн.; ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)(значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» - 5 824 686, 00 грн.

При цьому під час перевірки правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено, що згідно скарги на постачальника (Додаток 8) до податкового кредиту за лютий 2013 року Товариством була включена сума цього податку по податковій накладній ТОВ «Уккрос Ексім» від 31.01.2013р. № 19 на суму 179 159, 00 грн., крім того ПДВ - 35 831, 80 грн., видаткова накладна від 31.01.2013р. № РН-0000016.

Перевіряючий прийшов до висновку, що ТОВ «ПФК» в порушення п. 33.1 ст. 33, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України включило до складу податкового кредиту за лютий 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 35 831, 80 грн. по заяві зі скаргою на постачальника (по податкових накладних не отриманих та/або отриманих з порушенням), перша подія по яких сталася в січні 2013 року, про що свідчить видаткова накладна ТОВ «Уккрос Ексім» від 31.01.2013р. № РН-0000016 до податкової накладної від 31.01.2013р. № 19 на суму 179 159, 00 грн., крім того ПДВ - 35 831, 80 грн.

Як наслідок, на думку працівника відповідача, Товариство неправомірно зависило суму податкового кредиту на 35 831, 80 грн., та відповідно в порушення норм п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України зависило значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту лютого 2013 року по ряд. 19 на загальну суму 35 831, 80 грн., внаслідок чого невірно визначена сума по ряд. 20.2 зарахування від'ємного значення різниці за лютий 2013 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Таким чином, від'ємне значення по ряд. 19 і 20.2 за лютий 2013 року підлягає зменшенню на 35 831, 80 грн., та складає 25 746 154, 20 грн.

З урахуванням цього в розд. «Висновок» перевіряючим зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, зарахування від'ємного значення різниці за лютий 2013 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2013 року на суму 35 831, 80 грн. Одночасно перевіряючим зазначено про те, що відповідно до п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України позивача визнано таким, що відповідає критеріям та має право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 24 501 895, 00 грн..

З тексту Акта камеральної перевірки, наявних в матеріалах справи, не вбачається виникнення у податкового органу будь-яких сумнівів з питань реальності самих господарських операцій, будь-які претензій до документального оформлення господарських операцій позивача з ТОВ «Уккрос Ексім» також відсутні. Докази проведення відповідачем або іншим податковим органом документальних планових/позапланових перевірок з питання достовірності формування ТОВ «ПФК» сум податкового кредиту з ПДВ за звітні періоди вересень-грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «Уккрос Ексім» відсутні.

26 квітня 2013 року на підставі Акта камеральної перевірки, за порушення ТОВ «ПФК» норм, ОДПС прийняла спірне податкове повідомлення-рішення форми «В4» за № 0000182320 (а.с. 18), яким згідно з підпунктом п. 54.3.ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України зменшила позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 35 831, 80 грн. по податковій декларації за лютий 2013 року (вх. № 9014799801 від 20.03.2013р.).

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абз. 1 - 3 п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної .

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.1, 200.2 ст. 200 цього Кодексу).

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення на момент виникнення спірних правовідносин затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України).

Одночасно порядок видачі податкових накладних регламентовано п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2, 6 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Одночасно нормами абз. 7 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201).

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абз. 10 п. 201.10 ст. 201).

При цьому в силу норм абз. 11 і 12 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою також є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

За результатами вищенаведених норм права, судом не виявлено законодавчо встановлених обмежень платників податків щодо звітного періоду в якому слід подавати заяву-скаргу (Додаток 8) на контрагента, натомість єдиною обов'язковою умовою є те, що скарга на постачальника та включення сум кредиту повинні відбуватися в одному звітному періоді.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням правомірності формування позивачем податкового кредиту, і як наслідок від'ємного значення з податку на додану вартість, судом вбачається, що висновки Актів камеральних перевірок про порушення ТОВ «ПФК» норм Податкового кодексу України, нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 358, 32 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якої є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, від 26 квітня 2013 року № 0000182320.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, к. 3, ідентифікаційний код 31076956) 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 32 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова