Ухвала суду № 32537676, 10.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р.Справа № 2а-9041/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімоваич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Берег» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000452301.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми від здійснення угод з контрагентом.

Відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що угода позивача з контрагентом є нікчемною, тому позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми від здійснення цієї операції. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої Міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 03.06.2011 року № 0000452301. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Берег» судові витрати у розмірі 2017 грн.

Не погодившись з таким рішенням Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт посилається на те, що для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідна наявність документів, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податків. Вважаючи, що таких даних позивачем представлено не було, апелянт вважає податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. №0000452301 правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2011 року.

19.05.2011 р. за наслідками перевірки відповідачем було складено акт №357/07-31554170, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту на 1 495 000 грн. за січень 2011 року, та занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 1 495 000 грн.

03.06.2011 р. на підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000452301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 495 000 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з ТОВ «ТРАНС-МК» договір генерального підряду від 14.12.2006 року №1/14.12.06-ГП, за умовами якого ТОВ «ТРАНС-МК», як генеральний підрядник виконав роботи з будівництва пансіонату на замовлення ТОВ «Південний берег». Виконання робіт підтверджується актами прийому виконаних будівельних робіт. Загальна вартість виконаних робіт склала 8 970 000 грн. Оплата робіт була здійснена позивачем у безготівковій формі. На вартість виконаних робіт ТОВ «ТРАНС-МК» у січні 2011 року було надано позивачу податкові накладні, загальна сума ПДВ по яких склала 1 495 000 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було представлено копії договору генерального підряду з додатками, розрахунки вартості робіт, планів-графіків будівництва, графіків фінансування будівництва, актів прийому виконаних будівельних робіт, банківських виписок про перерахування коштів та копії податкових накладних.

Апелянт вважає, що зазначені угоди не були направлені на реальне виконання робіт, оскільки фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва встановлено відсутність реального продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТРАНС-МК» від ТОВ «Укрєвро-Девелопмент» у грудні 2010 року, січні 2011 року, що, на думку апелянта, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Апелянт вказує на нікчемність зазначених угод.

Також апелянт вказує на те, що ТОВ «ТРАНС-МК» штучно сформувало податковий кредит по контрагенту ТОВ «Укрєвро-Девелопмент» та, як наслідок, штучно формувало податкові зобов'язання від угоди з позивачем. Угода між позивачем та ТОВ «ТРАНС-МК» на думку апелянта фактично не відбувалася.

Згідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог ст. 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування податку з бюджету. Будь-які первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість судам необхідно встановлювати також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача на підтвердження товарності операцій були надані чисельні документи (податкові накладні, видаткові накладні, договори, контракти тощо), з яких вбачається економічна доцільність та товарність здійснених операцій.

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта про те, що угода між позивачем та ТОВ «ТРАНС-МК» фактично не відбувалася, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, не було представлено жодних доказів на підтвердження нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «ТРАНС-МК».

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1 495 000 грн. на підставі угоди з ТОВ «ТРАНС-МК», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 03.06.2011 р. №0000452301 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.07.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький