Ухвала суду № 32534748, 08.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р.Справа № 816/2617/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. по справі № 816/2617/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Карлівського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції Полтавської області, Карлівського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області, в якому просила суд:

- встановити та вказати в рішенні суду прізвище, ім'я, по батькові батьків, рідних брата та сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- зобов'язати відділ ДРАЦС Карлівського РУЮ Полтавської області внести відповідні зміни до Єдиного Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження її матері, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Хорол Хорольського району Полтавської області;

- зобов'язати Карлівський РВ УМВС України Полтавської області виправити запис в її, ОСОБА_1, особовій картці паспорті дані матері, ОСОБА_3 з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 та змінити паспортні дані, (дівоче прізвище та по батькові), в особовій картці її матері з ОСОБА_3 на ОСОБА_3, та ОСОБА_3 на ОСОБА_3.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції, Карлівського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що фактичним предметом позовних вимог ОСОБА_1 є встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем не надано суду доказів того, що рішенням, діями чи бездіяльністю відповідачів безпосередньо порушені права, свободи чи інтереси позивача в поблічно-правових відносинах, зокрема, і в розрізі кожної позовної вимоги, суд першої дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 109 КАС України, у відкритті провадження в адміністративній справі позивачу слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично оскаржує дії відповідачів щодо відмови у наданні інформації та просить суд зобов'язати відповідачів вчинити певні дії, пов'язані із внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суб'єктний склад сторін у справі та характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим і не повинен розглядатись судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів того, що рішенням, діями чи бездіяльністю відповідачів безпосередньо порушено права, свободи чи інтереси позивача, проте, обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем таких прав чи інтересів покладено саме на позивача, колегія суддів вважає помилковими та передчасними, оскільки відсутність факту порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, а не підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Положеннями ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги до позовної заяви.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Ч. 2 ст. 106 КАС України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Адміністративний позов може містити, зокрема, такі вимоги:

1) скасувати певний правовий акт індивідуальної дії або визнати нечинним нормативно-правовий акт, прийнятий відповідачем - суб'єктом владних повноважень (повністю або окремі положення);

2) зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнути з відповідача - суб'єкта владних повноважень певну суму коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправним рішенням, дією або бездіяльністю (цю вимогу відповідно до частини другої статті 21 КАСУ може бути заявлено лише одночасно з вимогою визнати протиправними рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень);

5) присудити до виконання зупиненої чи не вчиненої дії;

6) встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, в ній зазначені позовні вимоги, які позивач вважає достатніми для захисту порушених прав та викладено обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд при вирішенні питання щодо відмови у відкритті провадження у справі, не звернув увагу на положення ст. 11 КАС України, а саме:

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 110 КАС України, суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 111 КАС України, на стадії підготовчого провадження при проведенні попереднього судового засідання суд може уточнити позовні вимоги для забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Тобто, дані обставини суд повинен з'ясувати при розгляді справи по суті в судовому засіданні та надати їм належну нормативно-правову оцінку в судовому рішенні за результатом розгляду справи по суті.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення адміністративного позову, порушив право позивача на судовий захист, передбачений нормами КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).

Таким чином, будь-яка особа має право звернутися безпосередньо до суду за захистом своїх порушених прав та свобод.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. по справі № 816/2617/13-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.