Рішення № 32534575, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/104/2013 11.07.13 р.

За позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» доПриватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» простягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою від 06.03.2002 р. Головуючий суддя Бойко Р.В. Судді: Баранов Д.О. Пригунова А.Б.Представники сторін:

від позивача:Петрук Я.Ю.від відповідача:Холодов О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою від 06.03.2002 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитними договорами № 010/08/4076 від 12.09.2008 р. та № 010/03-022/016 від 28.02.2008 р., укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 010/08/511 від 06.03.2002 р. щодо повернення суми кредиту у розмірі та сплаті процентів, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість, розмір якої становить 2 506 298,68 євро та 10 519,38 дол. США. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 134 197,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/104/13 розгляд справи призначено на 21.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. справу №910/104/13 розгляд справи відкладено до 21.01.2013 р.

В судових засіданнях 11.02.2013 р. та 21.02.2013 р. оголошено перерву до 21.02.2013 р. та 28.02.2013 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Стасюк С.В., Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. справу №910/104/2013 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Стасюк С.В., Босий В.П. та призначено розгляд справи на 28.03.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. справу №910/104/2013 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Пригунова А.Б., Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. справу №910/104/2013 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Пригунова А.Б., Босий В.П. та призначено розгляд справи на 18.04.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. справу №910/104/2013 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Баранов Д.О., Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. справу №910/104/2013 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Баранов Д.О., Босий В.П. та призначено розгляд справи на 17.06.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці розгляд справи доручено здійснити у наступному складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Баранов Д.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. колегією суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Баранов Д.О., Пригунова А.Б. прийнято справу № 910/104/2013 до провадження.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. оголошувалась перерва до 11.07.2013 р.

В судове засідання, призначене на 11.07.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, підтримав подане 11.02.2013 р. клопотання про призначення судової експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Також суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, поданого через канцелярію суду 28.03.2013 р., про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

У вказаному клопотанні відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/104/2013 до вирішення справи № 5011-12/9693-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» та Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі № 5011-12/9693-2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 р. вказане рішення залишено без змін.

Відтак, станом та час розгляду справи № 910/104/2013 справа № 5011-12/9693-2012 вирішена по суті та рішення, а рішення у даній справі набрало законної сили.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване існуванням рішень між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й у справі № 910/104/13, посилаючись на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2012 р. у справі № 2-2271/12 та рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі № 5011-12/9693-2012.

Однак, суд відзначає, що предметами спору у справах № 2-2271/12 та № 5011-12/9693-2012 були наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором поруки та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з поручителя та іпотекодавця відповідно, а отже, дані справи не є тотожними зі справою № 910/104/13.

За таких обставин, клопотання відповідача про припинення провадження у справі судом відхиляється.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2002 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Автомобільна група «Віпос», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «Віпос» (надалі - боржник) укладено генеральну кредитну угоду № 010/08/511, за умовами якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими вносились зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди № 010/08/511 від 06.03.2002 р., а саме: додаткова угода № 1-010/08/511 від 19.06.2002 р., додаткова угода № 2-010/08/511 від 05.11.2002 р., додаткова угода № 3-010/08/511 від 12.02.2003 р., додаткова угода № 4-010/08/511 від 21.02.2003 р., додаткова угода № 5-010/08/511 від 04.08.2003 р., додаткова угода № 6-010/08/511 від 26.11.2003 р., додаткова угода № 7-010/08/511 від 10.12.2003 р., додаткова угода № 8-010/08/511 від 18.12.2003 р., додаткова угода № 9-010/08/511 від 18.03.2003 р., додаткова угода № 10-010/08/511 від 06.04.2004 р., додаткова угода № 11-010/08/511 від 06.04.2004 р., додаткова угода № 12-010/08/511 від 02.06.2004 р., додаткова угода № 13 від 06.07.2004 р., додаткова угода № 14-010/08/511 від 29.09.2004 р., додаткова угода № 15-010/08/511 від 20.10.2004 р., додаткова угода № 16-010/08/511 від 02.11.2004 р., додаткова угода № 17-010/08/511 від 01.02.2005 р., додаткова угода № 18-010/08/511 від 09.02.2005 р., додаткова угода № 19-010/08/511 від 20.04.2005 р., додаткова угода № 20-010/08/511 від 05.05.2005 р., додаткова угода № 21-010/08/511 від 01.06.2005 р., додаткова угода № 22-010/08/511 від 23.06.2005 р., додаткова угода № 23-010/08/511 від 01.08.2005 р., додаткова угода № 24-010/08/511 від 25.10.2005 р., додаткова угода № 25-010/08/511 від 05.12.2005 р., додаткова угода № 26-010/08/511 від 06.12.2005 р., додаткова угода № 27-010/08/511 від 31.10.2006 р., додаткова угода № 28-010/08/511 від 12.12.2006 р., додаткова угода № 29-010/08/511 від 03.05.2007 р., додаткова угода № 29/1-010/08/511 від 01.10.2007 р., додаткова угода № 30-010/08/511 від 02.11.2007 р., додаткова угода № 31-010/08/511 від 28.01.2008 р., додаткова угода № 32-010/08/511 від 05.03.2008 р., додаткова угода № 33-010/08/511 від 29.05.2008 р., додаткова угода № 34-010/08/511 від 30.09.2008 р., додаткова угода № 35-010/08/511 від 02.02.2009 р., додаткова угода № 36-010/08/511 від 21.04.2009 р., додаткова угода № 37-010/08/511 від 30.03.2010 р., додаткова угода № 38-010/08/511 від 31.03.2010 р., додаткова угода № 39-010/08/511 від 31.04.2010 р., додаткова угода № 39-010/08/511 від 01.07.2010 р., додаткова угода № 40-010/08/511 від 20.08.2010 р. (надалі генеральна кредитна угода № 010/08/511 від 06.03.2002 р. з урахуванням внесених змін - «Генеральна кредитна угода»).

Відповідно до п. 1.2 Генеральної кредитної угоди максимальний ліміт заборгованості ПрАТ «Автомобільна група «Віпос» за Договорами, укладеними у рамках Генеральної кредитної угоди не може перевищувати 10 990 000 євро зі строком користування до 15 січня 2011 року (згідно змін, внесених додатковою угодою №40-010/08/511 від 20.08.2010 р.).

В рамках Генеральної кредитної угоди між кредитором та боржником було укладено кредитний договір № 010/08/4076 від 12.09.2008 р. із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 010/08/4076/1 від 21.04.2009 р., додатковою угодою № 010/08/4076/2 від 30.09.2009 р., додатковою угодою № 010/08/4076/3 від 29.12.2009 р., додатковою угодою № 010/08/4076/4 від 31.03.2010 р., додатковою угодою № 010/08/4076/5 від 31.05.2010 р., додатковою угодою № 010/08/4076/6 від 01.07.2010 р., додатковою угодою № 010/08/4076/7 від 20.08.2010 р. (надалі - «Кредитний договір 1»), за яким ПрАТ «Автомобільна група «Віпос» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у розмірі 5 400 000,00 євро з кінцевим терміном погашення 15.01.2011 р. (відповідно до Додаткової угоди № 010/08/4076/7 від 20.08.2010 р.).

Як свідчать матеріали справи, в періоді з 24.09.2008 р. по 29.04.2009 р. на підставі вказаного кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти у сумі 2 883 560,14 євро.

28.02.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віпос» було укладено кредитний договір № 010/03-022/016 від 28.02.2008 р. зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою б/н від 30.04.2008 р., додатковою угодою № 2 від 30.04.2009 р., додатковою угодою № 3 від 30.09.2009 р., додатковою угодою № 4 від 29.12.2009 р., додатковою угодою № 5 від 31.03.2010 р., додатковою угодою № 6 від 31.05.2010 р., додатковою угодою № 7 від 01.07.2010 р., додатковою угодою № 8 від 20.08.2010 р. (надалі - «Кредитний договір 2»), з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 600 000,00 євро.

На підставі Кредитного договору 2 кредитором надано ТОВ «Автомобільний завод «Віпос» кредитні кошти у сумі 116 364,74 дол. США та 524 584,99 євро (в періоді з 04.03.2008 р. по 13.05.2008 р.).

30.04.2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний завод «Віпос» та Закритим акціонерним товариством «Автомобільна група «Віпос» укладено договір про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник (ТОВ «Автомобільний завод «Віпос») за згодою кредитора переводить свої боргові зобов'язання за кредитним договором № 010/03-022/016 від 28.02.2008 р. на нового боржника (ЗАТ «Автомобільна група «Віпос»), а новий боржник заміняє первісного боржника як сторону - позичальника у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, кредитні кошти надані на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно з п.п. 2.2, 6.2 Кредитних договорів проценти за користування наданими кредитними коштами боржник повинен сплачувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту:

- в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;

- в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця;

- в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Пунктом 6.7 Кредитних договорів встановлено, що всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Відповідно до п. 1.2 Кредитних договорів кінцевим терміном погашення кредиту Позичальником є 15 січня 2011 року (останній день строку користування кредитом).

За змістом п. 6.1 Кредитних договорів заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником одноразово, на кінцеву дату користування кредитними коштами.

Відповідно до умов п. 2.1 ст. 2 Кредитного договору 1 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 010/08/4076/7 від 20.08.2010 р., плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 9% річних

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору 2 плата за користування кредитом встановлена у розмірі 15% річних при наданні кредитів у гривні та 10,75% при наданні кредитів у Євро та доларах США. Додатковою угодою № 010/08/4076/1 від 21.04.2009 Кредитний договір 2 викладено в новій редакції. Згідно п.2.1 ст. 2 Кредитного договору 2 плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 10,75% річних при наданні кредитних коштів у EUR, USD.

Пунктом 2.2 ст. 2 Кредитного договору 2 встановлено, що проценти сплачуються щомісячно, не пізніш останнього робочого дня кожного місяця.

Додатковою угодою № 8 від 20.08.2010 р. плату за користування кредитом, наданого на підставі Кредитного договору 2, зменшено до 9% річних.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Кредитними договорами, укладеними в рамка Генеральної кредитної угоди, по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитних договорів, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем обов'язки по поверненню суми кредиту та сплати відсотків належним чином виконані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої із розрахунку станом на 30.09.2012 р. становить 2 506 298,68 євро та 10 519,38 доларів США, з яких: 2 411 802,43 євро - заборгованість з повернення суми кредиту, 94 496,25 євро та 10 519,38 долари США - заборгованість зі сплати відсотків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Питання щодо існування та розміру заборгованості відповідача за кредитними договорами № 010/08/4076 від 12.09.2008 р. та № 010/03-022/016 від 28.02.2008 р., а також розмір нарахованих штрафних санкцій були предметом дослідження у цивільній справі № 2-2271/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Постельнікова Віктора Миколайовича, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «Віпос», про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В рішенні Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2012 р. у справі № 2-2271/12 встановлено факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством «Автомобільна група «Віпос» взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами № 010/08/4076 від 12.09.2008 р. та № 010/03-022/016 від 28.02.2008 р. в частині погашення суми кредиту та сплати процентів. При цьому, у вказаному рішенні встановлено, що станом на 30.09.2012 р. розмір заборгованості боржника становить: 2 411 802,43 євро основної заборгованості, а також 94 496,25 євро та 10 519,38 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт порушення відповідачем умов Кредитних договорів та наявність заборгованості за заявлений до стягнення період встановлено також в рішенні господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі № 5011-12/9693-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» та Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 р. вказане рішення залишено без змін.

Таким чином, в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. мають преюдиціальне значення, а встановлені в них обставини повторного доведення не потребують.

Відповідачем доказів погашення заборгованості з повернення кредиту та сплаті відсотків не надано, розмір заявленої до стягнення заборгованості не спростовано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредиту у розмірі 2 411 802,43 євро та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 94 496,25 євро і 10 519,38 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати відсотків позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 134 197,36 грн., нараховану за період з 14.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті відсотків не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2 Генеральної кредитної угоди передбачено, що за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати процентів, а правильність здійсненого позивачем розрахунку пені станом на 30.09.2012 р. підтверджується рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2012 р. у справі № 2-2271/12, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 134 197,36 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 9-А, ідентифікаційний код 24581332) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість з повернення кредиту у розмірі 2 411 802 (два мільйони чотириста одинадцять тисяч вісімсот два) євро 43 євроценти, що становить еквівалент 24 700 233 (двадцять чотири мільйони сімсот тисяч двісті тридцять три) грн. 41 коп. по курсу Національного банку України станом на 11.07.2013 р., заборгованість по відсотках у розмірі 94 496 (дев'яносто чотири тисячі чотириста дев'яносто шість) євро 25 євроцентів, що становить еквівалент 967 773 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 89 коп. по курсу Національного банку України станом на 11.07.2013 р., та у розмірі 10 519 (десять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) доларів США 38 центів, що становить 84 081 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 40 коп. по курсу Національного банку України станом на 11.07.2013 р., пеню у розмірі 134 197 (сто тридцять чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 36 коп. та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.07.2013 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: Д.О. Баранов

А.Б. Пригунова