Рішення № 32534553, 12.07.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2013 Справа № 907/453/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

Та ІІІ-ої особи на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород

До відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат", м. Ужгород

До відповідача 2 Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області, м. Рахів

Та ІІІ-ої особи на боці відповідача Управління держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області, м. Рахів

Про визнання недійсним та скасування розпорядження голови РДА №219 від 16.06.2003 року, визнання недійсним договору оренди землі №68 від 20.06.2003 року, скасування його державної реєстрації

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

Від позивача - Сигидін О.І., предст. за дов. від 30.11.2012;

Від ІІІ-ї особи на боці позивача - Головнич Ю.Ю., предст. за дов. від 04.04.13р.;

Від відповідача 1 - Маркусь М.І., предст. за дов. від 18.06.13р.;

Від відповідача 2 --

Від ІІІ-ї особи -

Участь - Камінська О.В., прокурор відділу прокуратури міста Ужгорода

Суть спору: визнання недійсним та скасування розпорядження голови РДА №219 від 16.06.2003 року «Про передачу земельної ділянки в оренду», визнання недійсним договору оренди землі №68 від 20.06.2003 року, скасування його державної реєстрації

В судовому засіданні 11.07.13 оголошувалась перерва до 12.07.13 до 14год. у зв"язку з виходом суду до нарадчої кімнати.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, поданих суду в процесі розгляду справи. Просить визнати недійсним та скасувати розпорядження голови РДА №219 від 16.06.2003 року «Про передачу земельної ділянки в оренду», оскільки райдержадміністрація, приймаючи його, вийшла за межі власних повноважень, визначених ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України. Питання надання земель для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій відноситься виключно до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Оскільки договір оренди земельної ділянки площею 0,48 га, укладений на підставі незаконного розпорядження, такий договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, як такий, що укладений з порушенням встановленого законом порядку, вимог цивільного та земельного законодавства з наступним скасуванням управлінням Держземагенства у Рахівському районі його державної реєстрації.

Представник позивача у письмових поясненнях підтвердив порушення норм земельного законодавства при виданні спірного розпорядження, однак, шкоди державі в особі Закарпатської облдержадміністрації цим не завдано. Пояснив також, що у випадку надання земельної ділянки площею 0,48 га в оренду ТОВ "Енергія Карпат" згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації сторони та інші істотні умови оскаржуваного договору оренди земельної ділянки залишилися б незмінні. Таким чином, порушено тільки процедурний порядок надання в оренду земельної ділянки.

Присутній в судовому засіданні представник Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області підтримав заявлений позивачем позов. Вважає прийняте головою Рахівської РДА розпорядження незаконним, оскільки РДА у даному випадку вийшла за межі власних повноважень; крім того, вказана земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Енергія Карпат" без проведення обов"язкової зміни її цільового призначення із земель категорії несільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує. Пояснив, що земельна ділянка товариству надавалась з проектом відведення земельної ділянки, який був розроблений у повній відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням всіх погоджень та дозволів. Вказаний проект пройшов державну експертизу і був затверджений в порядку та спосіб, визначений діючим на той момент земельним законодавством; у вказаному проекті вказано цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та обслуговування малої гідроелектростанції. Заявою від 02.07.13 просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли ще в червні 2003 року. Відповідно до п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №11 від 29.05.13р "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів ) недійсними" на вимоги про визнання правочину недійсним застосовується загальна позовна давність (ст. 257 Цивільного кодексу України). На вимогу ж про визнання недійсним розпорядження діє також загальний строк позовної давності, що підтверджено п. 4 Постанови Пленуму ВГСУ №02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів". Таким чином, позивачу відомі викладені в позовній заяві обставини ще в 2003 року, доводи ж прокурора про початок перебігу позовної давності у 2012 році (саме тоді йому стало відомо про порушення) вважає необгрунтованими та помилковими.

В останнє судове засідання подав доповнення до відзиву, в якому наголосив, що право товариства як користувача земельною ділянкою, підлягає захисту на рівні з правом власності (ст. 41 Конституції України, гл. 27 Цивільного кодексу України), в першу чергу воно підлягає захисту і нормами міжнародного права, які є частиною національного права і мають вищу юридичну силу (ст. 9 Конституції України). Наполягає на застосуванні як джерела права при вирішенні даного спору рішень Європейського суду у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006р. та "Стреч проти Сполученого королівства", висновками яких є те, що визнання недійсним договору, згідно з яким отримане майно від держави та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

Залучена до участі у справі ІІІ-я особа на боці відповідача у судове засідання уповноваженого представника не направила, однак подала суду обгрунтовані пояснення з приводу заперечення позовних вимог.

СУД ВСТАНОВИВ

Рішенням Білинської сільської ради від 31 січня 2003 року №47 та Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №84 від 13.03.2003р. товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для будівництва малої гідроелектростанції на струмку Ільмен (притока річки Чорна Тиса, с.Білин), потужністю 500-800 кВт, і відвід для вказаних цілей земельної ділянки загальною площею 1,0 га в довгострокову оренду за адресою : с. Білин Рахівського району.

21.03.03 Закарпатська обласна державна адміністрація надала дозвіл ТОВ «Енергія Карпат» на збір матеріалів погодження розміщення малої ГЕС у с.Білин Рахівського району на землях Рахівського ДЛГП по течії струмка Ільмен (лист №1901/06-21) та погодила розміщення малої ГЕС на потоці Ільмен біля с.Білин Рахівського району (лист №1901/06-21 від 21.04.2003р.).

Погодження розміщення малої ГЕС на п. Ільмен Рахівського району ТОВ "Енергія Карпат" надано головним управлінням економіки, управлінням містобудування та архітектури, державним управлінням екологічної безпеки в Закарпатській області, обласним управлінням лісового господарства, обласною санепідемстанцією, управлінням житлово-комунального господарства, відділом пожежної безпеки ДДПБ МНС України, службою автомобільних доріг в Закарпатській області, управлінням енергетики, транспорту та зв'язку, Закарпатським обласним водним господарством та обласним управлінням земельних ресурсів(висновок від 27.03.03 №317 про погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ "Енергія Карпат" для розмішення малої гідроелектростанції за рахунок земель запасу Білинської сільської ради та Рахівського державного лісогосподарського підприємства урочище "Ільмен" (по течії струмка Ільмен) Рахівського району).

Товариством було виготовлено Матеріали містобудівного обгрунтування, вибору та обстеження земельної ділянки для розташування об"єкта містобудування від 12.03.2003р., підготовлено проект відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років ТОВ «Енергія Карпат» для будівництва малої гідроелектростанції на землях запасу Білинської сільської ради с. Білин Рахівського району.

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №219 від 16.06.2003р. було затверджено матеріали інвентаризації, проект відведення та надано ТОВ «Енергія Карпат» в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,48 га для розміщення малої гідроелектростанції за адресою: с. Білин, вздовж струмка Ільмен, за межами села та встановлено орендну плату в розмірі п'ятикратному розміру ставки земельного податку.

На підставі вказаного розпорядження 20.06.2003 року між Рахівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Рахівському районному відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.06.2003р. вчинено відповідний запис. За умовами такого договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,48 га, яка знаходиться в с. Білин, струмок Ільмен Рахівського району строком на 25 років для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції.

Не погоджуючись з законністю прийнятого розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №219 від 20.06.2003р. «Про передачу земельної ділянки в оренду» та укладеного на його підставі Договору оренди, прокурор Рахівського району звернувся до господарського суду області з позовом в інтересах Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання їх недійсними та зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації цього договору.

Заслухавши представників учасників процесу, вивчивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних мотивів.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону( ст. 17 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 122 цього ж Кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Частиною 4 згаданої статті обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем 1 виготовлено проект відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років ТОВ «Енергія Карпат» для будівництва малої гідроелектростанції на землях запасу Білинської сільської ради с. Білин Рахівського району, який разом з матеріалами інвентаризації затверджено відповідачем 2 розпорядженням №219 від 16.06.03, та укладено згодом на його підставі між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір оренди землі.

Пунктом 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування і пунктом «в» вказаної норми передбачено, що районні державні адміністрації передають у власність або у користування земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, коли передача земельних ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Приймаючи розпорядження №219 від 16.06.2003р. Рахівська районна державна адміністрація, діяла всупереч приписам ст.122 Земельного кодексу України, оскільки таке питання мала вирішувати обласна державна адміністрація.

Разом з тим, судом встановлено, що Закарпатська обласна державна адміністрація погоджувала розміщення малої ГЕС та відповідно була обізнана щодо розміщення малої ГЕС поблизу с. Білин Рахівського району. Також проект відведення земельної ділянки був погоджений відповідними органами, визначеними земельним законодавством і пройшов державну землевпорядчу експертизу. Позивач, погоджуючись, що були допущені порушення процедурного порядку надання в оренду земельної ділянки, не вбачає завдання цими діями шкоди державі в особі Закарпатської облдержадміністрації, пояснивши, що у випадку надання земельної ділянки площею 0,48 га в оренду ТОВ "Енергія Карпат" згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації сторони та інші істотні умови оскаржуваного договору оренди земельної ділянки залишилися б незмінні.

Суд прийняв до уваги матеріали судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема, ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року та рішення у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року того ж суду, на чому наполягав відповідач 2.

Вказані акти відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні та підлягають безпосередньому застосуванню.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Право ТОВ «Енергія Карпат» на користування спірною земельною ділянкою є майновим правом, яке охоплюється поняттями визначеними ст.1 Протоколу 1 до Конвенції.

З огляду на викладене, наявність порушень при передачі земельної ділянки у користування на умовах оренди з боку органу держаної влади щодо компетенції районної державної адміністрації, визначеної ст.122 ЗК України, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпорядження про передачу земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого ТОВ «Енергія Карпат», якому земельна ділянка була передана в користування.

Окрім того, судом враховано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, однак, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. В даному ж випадку, сам позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація - констатує відсутність порушення її прав прийняттям Рахівською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження.

Таким чином, заявлений позов з підстав відсутності в Рахівської районної державної адміністрації повноважень надавати спірну земельну ділянку в користування ТОВ «Енергія Карпат» до задоволення не підлягає.

Доводи позивача щодо порушень законодавства через відсутність розпорядження про зміну цільового призначення земельної ділянки судом спростовано наступним.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, в зв'язку з затвердженням розпорядженням Рахівської райдержадміністрації проекту відведення спірної земельної ділянки для встановлення малої ГЕС та з цільовим використанням для виробництва та розподілення електроенергії, категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено. Посилання ж на постанову Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 "Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" є помилковим, оскільки спірна земельна ділянка була виділена із земель запасу. Тому доводи позивача про недотримання порядку зміни цільового призначення судом відхилено.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання розпорядження недійсним, немає підстав і для визнання недійсним укладеного відповідно до цього розпорядження договору оренди земельної ділянки.

З огляду на те, що спірний договір оренди судом не визнано недійсним, не підлягає до задоволення і вимога про вчинення запису про скасування його державної реєстрації в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. До того ж, з аналізу ст. 27 Господарського процесуального кодексу України випливає, що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов'язки цих третіх осіб, тоді як прокурор, заявляючи позов і визначивши відповідачів, до яких заявлено позовні вимоги, вказану вимогу заявив до третьої особи.

В зв"язку з відмовою в задоволенні позову за його необгрунтованістю, немає підстав для застосування строку позовної давності, заявленого відповідачами в письмових клопотаннях, оскільки за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи(п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір належить віднести на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 20, 122, 124, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Закарпатської обласної державної адміністрації (88000 м. Ужгород, пл. Народна, 3) суму 2294 грн.(дві тисячі двісті дев"яносто чотири гривні) судового збору (код ЄДРПОУ 03499922, р/р 31211206783002, отримувач УДКСУ у м. Ужгород 38015610, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: "Судовий збір").

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.13р.

Суддя Журавчак Л.С.