Рішення № 32535679, 16.07.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2013 Справа № 907/360/13

за позовом товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб", м. Ужгород

до відповідача 1 виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог предмет

спору на стороні відповідача 2 будинковий комітет „Престиж", м. Ужгород

про визнання недійсними рішень та свідоцтв про право власності на нерухоме майно

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача - Ігнатенко С.С. (дов. від 25.03.13)

від відповідача 1 - Александров Д.О. (дор. від 08.01.13 №02-18/06)

від відповідача 2 - Александров Д.О. (дор. від 08.01.13 №02-18/06)

від третьої особи - Джуган Н.Б. - адвокат (дов. №6 від 10.06.13)

від прокуратури Закарпатської області - Ярош Р.І.

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсними рішення VІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради „Про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 16.02.11 №55" №225 від 22.07.11 та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради „Про реєстрацію права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна" №438 від 05.12.12; визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно (будівля гуртожитку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 20) від 01.12.11 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (багатоквартирний житловий будинок за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 20) від 27.12.12.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.03.11 у справі №5008/27/2011 встановлено факт включення будівлі гуртожитку по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород до статутного фонду ВАТ „Ужгородхліб". Також встановлено, що на момент приватизації Ужгородського хлібокомбінату гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємства, оскільки законодавчої заборони не існувало. Таку позицію займають Верховний Суд України та Вищий господарський суд України (постанова від 08.11.10 у справі №3/039-08/5). Рішення загальних зборів ВАТ „Ужгородхліб" від 30.06.09, яким було надано дозвіл на передачу гуртожитку по вул. Богомольця, 20 у м. Ужгород у комунальну власність м. Ужгород визнано недійсним, про що винесено рішення господарського суду Закарпатської області від 16.12.09 у справі №3/74. Стверджує, що за таких обставин справи, виконавчий комітет Ужгородської міської ради не мав права приймати рішення про оформлення права власності на спірне нерухоме майно за територіальною громадою м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

Доводить, що спірне приміщення у встановленому законом порядку у комунальну власність не передавалося. Згідно ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином оспорювані акти, є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення Ужгородської міської ради VII сесії VI скликання від 22.07.11 №225 „Про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 16.02.11 №55", прийняте в межах компетенції та повноважень Ужгородської міської ради. Дане рішення було прийнято керуючись ст.ст. 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.11 у справі №5008/27/2011. На час прийняття оскаржуваних рішень та видачі відповідних свідоцтв, Ужгородська міська рада та її виконавчий комітет, керувалися виключно нормами чинного законодавства.

Представник відповідача 2, заперечує позов з мотивів, викладених відповідачем 1.

Третя особа позов заперечує, виходячи з наступних доводів: акт передачі спірного гуртожитку на баланс ВАТ „Ужгородхліб" відсутній; спірна будівля відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.11.1997 року має відношення до іншої юридичної особи ВАТ „Ужгородський комбінат хлібопродуктів"; на норму матеріального права як на підставу визнання недійсними оспорюваних актів у позовній заяві позивач не зазначає; позивач, станом на день звернення з позовом до суду в підтвердження доказу права власності на будівлю гуртожитку не надав, власником гуртожитку не був; рішення Ужгородської міської ради VII сесії VI скликання від 22.07.11 №225 „Про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 16.02.11 №55" прийняте на підставі ст.ст. 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", а не на підставі, скасованої згодом, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.11; рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.06.12 по справі №16/42, залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.12, в позові ТДВ „Ужгородхліб" до Ужгородської міської ради, КП „БТІ м. Ужгород", виконавчого комітету Ужгородської міської ради, за участю третьої особи - будинкового комітету „Престиж" про визнання права власності на гуртожиток по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород, та зобов'язання КП „БТІ м.Ужгород" провести державну реєстрацію цього права, відмовлено; оспорювані рішення є актами органу місцевого самоврядування одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені, а також визнанні недійсними після їх виконання; факти встановлені в рішенні господарського суду Закарпатської області у справі №5008/27/2011 не можуть вважатися такими, що не потребують доказування, через інший суб'єктний склад сторін у справі №907/360/13.

У відповідності до заяви від 15.07.2013 №05/2-310-10, у зв'язку з необхідністю представництва інтересів держави в особі Ужгородської міської ради, яка відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" входить до системи місцевого самоврядування, представляє територіальну громаду м. Ужгород та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншим законами, у справу вступив прокурор.

У судовому засіданні 15.06.13, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 24.06.1997 року №3/263 затверджено план приватизації Ужгородського хлібокомбінату, для забезпечення виконання якого визначено здійснити дії по перетворенню Ужгородського хлібокомбінату у відкрите акціонерне товариство.

Планом приватизації визначено об'єкти державного житлового фонду, які підлягають включенню до цих об'єктів. Гуртожиток по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород не включений до цих об'єктів.

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області від 24.06.1997 року №3/264 створено шляхом перетворення структурного підрозділу закарпатського виробничо-торгівельного об'єднання хлібопекарської промисловості „Закарпатхлібторг" відкрите акціонерне товариство „Ужгородхліб", а також затверджено статут відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб". Статутом ВАТ „Ужгородхліб" (п.3.3.), визначено, що товариство є правонаступником Ужгородського хлібокомбінату - підрозділу ДП Закарпатського виробничого-торгового об'єднання хлібопекарської промисловості „Закарпатхлібторг".

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ужгородського хлібокомбінату, затвердженого РВ ФДМУ по Закарпатській області від 28.06.1996 року, гуртожиток по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород не був виключений з вартості майна цілісного майнового комплексу. Відсутній спірний гуртожиток і серед об'єктів державного житлового фонду, зазначених у плані приватизації як такі, що не підлягають приватизації.

Частина 2 ст.3 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що дія цього закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої по постановою Кабінету Міністрів України №36 від 18.01.1995 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Згідно ч.2 ст.1 ч.2 ст.2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції на час виникнення правовідносин, до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06.11.1995 року в редакції на момент виникнення правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України №695 лише 26.05.04.

Отже, на момент приватизації гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08.11.10 у справі №3/039-08-5 та від 16.05.11 у справі №22/143/09-8/137/10, а тому в даному випадку будівля гуртожитку по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород правомірно була включена до статутного фонду ВАТ „Ужгородхліб".

На загальних зборах ВАТ „Ужгородхліб" 30.06.09, що оформлено протоколом №11, зокрема, прийнято рішення надати дозвіл на передачу гуртожитку по вул. Богомольця, 20 у м. Ужгороді у відповідності до Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в комунальну власність м. Ужгород за умови остаточного розрахунку за спожиті комунальні послуги. Згодом вказане рішення загальних зборів було визнано недійсним, згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 16.12.09 у справі №3/74. Акт прийому-передачі відомчого житлового фонду (гуртожитку по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород) в комунальну власність від 04.01.10 прийнятий без участі представника позивача. Проте, згідно рішення виконавчого комітету від 24.02.10 року №57 „Про затвердження акта приймання-передачі гуртожитку" виконком Ужгородської міської ради прийняв рішення затвердити акт прийому-передачі гуртожитку по вул. Богомольця, 20 у комунальну власність м. Ужгород.

Рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 10 квітня 2009 року №1048 „Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету „Престиж" по вул. Богомольця, 20" надано дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету „Престиж". Відповідно до п.2 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.02.10 №57, вирішено будинковому комітету прийняти гуртожиток по вул. Богомоляця, 20 на баланс та обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, з метою врегулювання правовідносин власності щодо гуртожитку по вул. Богомольців, 20 в м. Ужгород, також звертався до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати за ВАТ „Ужгородхліб" гуртожиток по вул. Богомольця, 20, у зв'язку з чим 12.04.10, було порушене провадження у справі №16/42. За наслідками апеляційного та касаційного переглядів, таким, що набрало законної сили залишилося рішення господарського суду від 11.06.12. Таким чином, у справі №16/42 за наслідками розгляду позовної заяви ТДВ „Ужгородхліб" до Ужгородської міської ради, виконавчого комітету ужгородської міської ради та КП „БТІ" м. Ужгород" за участю третіх осіб - РВ ФДМ України по Закарпатській області, будинкового комітету „Престиж", про визнання права власності на гуртожиток по вул. Богомольця, 20 та зобов'язання його зареєструвати за ТДВ „Ужгородхліб" суд постановив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, як вбачається з мотивувальної частини рішення, відмовляючи в позові, суд виходив з тієї обставини, що згідно з матеріалами справи Ужгородська міська рада та її виконавчий комітет право позивача не оспорювали, оскільки діяли за його ініціативою у відповідності з наявним на час його звернень документами. Далі в рішенні зазначено, що позивач в межах розгляду справи №16/42, в зв'язку з скасуванням рішення по ній за нововиявленими обставинами, не довів обставин, що свідчили б про оспорювання чи невизнання з боку Ужгородської міської ради права власності на гуртожиток по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород.

16.02.11 виконавчий комітет Ужгородської міської ради прийняв рішення №55 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна у якому вирішив: 1. Видати свідоцтва про право власності ВАТ „Ужгородхліб" на будівлю гуртожитку загальною площею 3110, 1 кв.м. розташованої за адресою: м.Ужгород, вул. Богомольця, буд. 20. Свідоцтво видати на підставі права наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 24.06.1997 року №3/263 „Про затвердження плану приватизації Ужгородського хлібокомбінату". 2. Комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород" підготувати свідоцтво про право власності взамін раніше виданих документів та зареєструвати їх за власниками.

22 липня 2011 року виконавчим комітетом прийнято рішення „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" №225, на підставі ст.ст. 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та враховуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.11 по справі №5008/27/2011, яким скасоване рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" №55. Згодом, 05.12.12 виконавчий комітет Ужгородської міської ради прийняв рішення від 05.12.12 №438, яким вирішив комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород" провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтва про право власності раніше виданих документів територіальній громаді м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради (оперативне управління - за будинковим комітетом „Престиж") на багатоквартирний житловий будинок, реконструйований з гуртожитку по вул. Богомольця, 20 загальною площею 3167,1 м.кв. Згідно вказаного рішення, 27.12.12 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно: багатоквартирний житловий будинок по вул. Богомольця, 20.

Як вбачається з приєднаних до матеріалів справи судових актів у справі господарського суду Закарпатської області №5008/27/2011, позивач - будинковий комітет „Престиж" звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України та до ВАТ „Ужгородхліб" з вимогою про визнання незаконним плану приватизації Ужгородського хлібокомбінату, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду України по Закарпатській області №2/263 від 24.06.1997 року, в частині передачі гуртожитку по вул. Богомольця, 20 у м. Ужгороді до статутного фонду ВАТ „Ужгородхліб" та п.3.3 статуту ВАТ „Ужгородхліб". Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.03.11 у справі №5008/27/2011 у позові було відмовлено повністю. Вказане рішення було скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.11, однак, згодом набрало законної сили та залишене без змін, у зв'язку з винесенням постанови Вищого господарського суду України від 23.11.11, якою скасована постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.11.

Отже підсумовуючи правовідносини, що є предметом даного спору та даючи оцінку правомірності дій органу місцевого самоврядування щодо винесення спірних актів суд звертає увагу на приписи частини 2 статті 19 Конституції України, де встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до абз.5 п.5 рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року Конституційний Суд України (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що: „органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення". Як вказує Конституційний суд України, такі дії органів місцевого самоврядування суперечить положенням статей 3, 8, 19, 144 Конституції України.

Позивач заперечує проти зміни чи припинення правовідносин, що виникли у зв'язку із прийняттям виконавчим комітетом Ужгородської міської ради прийняв рішення №55 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 16.02.11 і вважає, що набув право власності на будівлю гуртожитку по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород в процесі приватизації і факт включення цієї будівлі до статутного фонду встановлений судом у справі №5008/27/2011.

Відтак, виходячи з предмету судового спору, вимоги позивача про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 22 липня 2011 року №225 є законними та обґрунтованими та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пунктом 30 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання у сфері власності: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

У оспорюваному рішенні виконавчого комітету Ужгородської міської ради „Про реєстрацію права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна" №438 від 05.12.12 відсутні будь-які посилання на законні підстави та правомірність виникнення комунальної власності у територіальної громади м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради та проведення реєстрації права власності на багатоквартирний житловий будинок, реконструйований з гуртожитку по вул. Богомольця, 20. Позивач доводить відсутність власного волевиявлення на передачу у комунальну власність будівлі гуртожитку по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгород, що підтверджують факти визнання судом недійсним рішення загальних зборів ВАТ „Ужгородхліб", відсутність підпису уповноваженого представника на акті приймання-передачі від 04.01.10 та наведені судові акти. У зв'язку із цим підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (багатоквартирний житловий будинок за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 20) від 27.12.12.

У частині вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право комунальної власності на нерухоме майно (будівля гуртожитку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 20) від 01.12.11 суд позов задовольняє, виходячи з факту визнання недійсним рішення загальних зборів ВАТ „Ужгородхліб" від 30.09.09 (рішення господарського суду Закарпатської області від 16.12.09 у справі №3/74), оформленого протоколом №11, яке в свою чергу стало підставою для складання акту приймання-передачі відомчого фонду в комунальну власність, котрий був затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської від 24.02.10 №57.

Доводи відповідачів та третьої особи, покладені в основу заперечень не спростовують вищенаведених висновків суду.

Клопотання позивача про відкладення судового розгляду, з метою надання додаткового часу для примирення сторін та мирного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, суд відхиляє з огляду на строк вирішення господарського спору, встановлений ст.69 ГПК України.

У задоволенні клопотання третьої особи про скасування заходів забезпечення позову, винесених згідно ухвали господарського суду від 17.05.13 суд відмовляє, з огляду на висновки суду щодо предмету спору та можливості утруднення або невиконання рішення суду.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума 6308,5 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 66, 68, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Визнати недійсними рішення VІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради „Про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 16.02.11 №55" №225 від 22.07.11 та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради „Про реєстрацію права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна" №438 від 05.12.12.

Визнати недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно (будівля гуртожитку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 20) від 01.12.11 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно (багатоквартирний житловий будинок за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 20) від 27.12.12.

Стягнути з виконавчого комітету Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 04053699) та з Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 33868924) на користь товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боздошська дорога, 2, код 00384259) суму 6308,5 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні клопотання третьої особи про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.07.13.

Суддя О.В. Васьковський