Ухвала суду № 32530858, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К-20294/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 16.10.2008 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 у справі № 2а-6708/08за позовомКредитної спілки «Слобода-Кредит»доДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харковапровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Слобода-Кредит» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2008 позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0002501702/0 від 19.06.2008.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2008 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку КС «Слобода-Кредит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт № 2655/22-011/33608217 від 09.06.2008 р.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у заниженні податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 111 144,75 грн. у зв'язку з неутриманням податку з доходів фізичних осіб - членів кредитної спілки у вигляді процентів, отриманих на пайові внески членів спілки.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002501702/0 від 19.06.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 333 434,25 грн., у тому числі 111 144,75 грн. - основний платіж, 222 289,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитну спілку визначено як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно зі статтею 19 названого Закону майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

За змістом статті 21 названого Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

Згідно з пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1, 9.2.2 пункт 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010.

Отже, приписи зазначеного Закону, відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01.01.2010.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що позивач обґрунтовано не утримував податок з виплаченого членам кредитної спілки доходу у вигляді процентів на їх пайові внески та не перераховував ці суми податку до бюджету.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний