Ухвала суду № 32530850, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К-35197/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуАлчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській областіна постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 у справі № 2-а-15178/09/1270 за позовомКредитної спілки «Київська Русь»доАлчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Київська Русь» звернулась до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 позов задоволено, визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 26.05.2008 р. №000042200/2 та від 23.05.2008 р. №0000351710/2.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 залишено без змін.

У касаційній скарзі Алчевська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу КС «Київська Русь», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Алчевська ОДПІ провела виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 616/221-33077688 від 11.03.2008.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.пп.9.2.1, 9.2.3, 9.2.4 п.9.2 ст.9, абзац «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за період 2006 року та 9 місяців 2007 року на загальну суму 12 921,67 грн. у зв'язку з неутриманням позивачем податку з доходів фізичних осіб - членів кредитної спілки у вигляді процентів, отриманих на пайові внески членів спілки.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем абзацу 2 пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період 1 квартал 2006 року-3 квартали 2007 року у сумі 37 942,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23.05.2008 р. №0000351710/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 38765,01 грн., у тому числі, за основним платежем -12921,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25843,34 грн.;

- від 26.05.2008 р. №000042200/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у сумі 53 536,80 грн., у тому числі, 37 942,00 грн. основного платежу та 15594,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Щодо визначення податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

У статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитну спілку визначено як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно зі ст.19 названого Закону майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

За змістом ст.21 названого Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

Згідно з пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1, 9.2.2 пункт 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010.

Отже, приписи зазначеного Закону, відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01.01.2010.

Щодо визначення податковим органом позивачу податку на прибуток колегія суддів зазначає наступне.

Перелік доходів неприбуткових організацій, визначених у абзаці «д» пп.7.11.1 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наведений у пп.7.11.6 п.7.11 зазначеної статті названого Закону.

Абзацом другим пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 названого Закону передбачено, що незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших, ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що кошти, отримані позивачем у вигляді плати за порушення термінів повернення кредиту, є коштами, що отримані неприбутковою організацією від проведення основної діяльності, а тому безпідставно віднесені податковим органом до інших доходів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, а отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний