Ухвала суду № 32530848, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К-34868/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010

у справі №2а-3673/10/1270

за позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська Луганської області

до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області (ДПІ у м. Первомайську)

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Первомайську № 00007515000/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 55568,86 грн., №0000781500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 3838,29 грн. та № 0000791500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 94,22 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська щодо своєчасності сплати податку на прибуток та земельного податку до бюджету, за результатами якої 16.03.2010 складено акт № 91/15-03339785.

За висновками акта перевірки встановлено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток починаючи з травня 2001 по лютий 2007 на 2150 днів. Орієнтовна сума штрафних санкцій за порушення строку сплати податкових зобов'язань на строк більш ніж 90 днів від дня граничного строку сплати становить 59407,15 грн., за прострочення сплати узгоджених зобов'язань на 1 день 94,22 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон № 2181-ІІІ), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 55568,86 грн., що становить 50 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток; податкове повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 3838,29 грн., що становить 20 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток; податкове повідомлення-рішення № 0000791500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 94,22 грн., що становить 10 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 ст.1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону №2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання, а тому на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 Закону №2181-Ш, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія судів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не можуть бути підставою для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

О.М.Нечитайло