Постанова № 32529920, 17.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1103/13-а

17 липня 2013 року 15год. 30хв.м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача 1: представник не прибув,

відповідача 2: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному, Відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області (далі - Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи судом, за клопотанням позивача, у зв'язку з реорганізацією органу державного казначейства, в порядку ст.55 КАС України, допущено заміну Відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області, його правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м.Рівному;

- стягнути на його користь з Державного бюджету України суму коштів заборгованості бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 111184,00грн. з урахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення пені (08.11.2012), протягом строку її дії, включаючи день погашення;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області при виконанні рішення суду у цій справі нарахувати та виплатити пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення пені (08.11.2012), протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року задекларував 111184,00грн., як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 31.05.2010 №0001861745/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 111184,00грн. За наслідками судового оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення було скасоване рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі №2а-2325/10/1770, яке ухвалою суду апеляційної інстанції залишено без змін. Враховуючи термін розгляду судами вказаного спору, а також норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, вважає, що має право на отримання бюджетного відшкодування в сумі 111184,00грн., не зважаючи на те, що з 29.06.2011 ДПІ у м.Рівне прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Звернув у вагу суду на те, що Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 02.07.1997 N209/72, (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав право платника податку на зміну напряму бюджетного відшкодування. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач 1, ДПІ у м.Рівному позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, вказав, що позивачем самостійно прийняте рішення про отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 111184,00грн. шляхом зарахування повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах, що відображено ним у рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники Відповідача 1 та Відповідача 2 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином.

З урахуванням вимог ч.4 ст.128 КАС України суд вирішив спір за відсутності представників відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 16.02.2009 виконавчим комітетом Рівненської міської ради - свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 (а.с.29).

24.02.2009 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість - свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.02.2009 НОМЕР_3 (а.с.28).

15.04.2010 ФОП ОСОБА_1 до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, у рядку 25.2 якої вказано 111184,00грн., як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (а.а.с.4-5).

31.05.2010 ДПІ у м.Рівне на підставі акта перевірки позапланової виїзної документальної перевірки від 21.05.2010 №178/1745/НОМЕР_1 прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0001861745/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року на 111184,00грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було оспорене ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку та скасоване рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі №2а-2325/10/1770. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі №32483/10/9104 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.а.с.8-16).

29.06.2011 ДПІ у м.Рівне прийнято рішення №20 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 відповідно до пп.«и» п.п.184.1, 184.2 ст.184 ПК України, у зв'язку з відсутністю оподатковуваних операцій упродовж останніх 12 календарних місяців (а.с.21).

Вказане рішення платником оскаржене не було.

21.01.2013 ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у м.Рівне із заявою щодо повернення коштів з податку на додану вартість в сумі 111184,00грн., на яку податковий орган надав відповідь від 11.02.2013 №32-33/20-212 із відповідними роз'ясненнями (а.с.17).

01.03.2013 ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у м.Рівне із заявою про відшкодування суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зазначені у декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за березень 2010 року (а.с.19).

На вказану заяву ОСОБА_1 ДПІ у м.Рівному надано відповідь від 21.03.2013 №6950/20-212 (а.с.27).

18.03.2013 ФОП ОСОБА_1 подав до ДПІ у м.Рівному уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період березень 2010 року, уточнюючу довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), якою просив бюджетне відшкодування у сумі 11184,00грн. перерахувати на рахунок у банку (а.а.с.22-26).

Зазначений уточнюючий розрахунок ДПІ у м.Рівному не визнаний податковою звітністю у зв'язку з тим, що на час подання декларації реєстрацію СПД ОСОБА_1 платником податку на додану вартість анульовано.

21.03.2013 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо повідомлення про прийняте за наслідками розгляду заяви про повернення суми бюджетного відшкодування рішення (а.с.30).

На вказану заяву ОСОБА_1 ДПІ у м.Рівному надано відповідь від 22.03.2013 №7078/18-208 (а.с.58).

Правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також визначення суми бюджетного відшкодування в розмірі 111184,00грн. за березень 2010 року перевірена та підтверджена в судовому порядку - рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2010 у справі №2а-2325/10/1770 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі №32483/10/9104 (а.а.с.8-16).

Відносини щодо обчислення, нарахування та сплати податку на додану вартість, бюджетного відшкодування цього податку до 01.01.2011 були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 N168/97-ВР (далі - Закон N168/97-ВР), а з вказаної дати - Податковим кодексом України.

Відповідно до п.1.8 Закону Закон N168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ппп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону N168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону N168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.6 ст.200 ПК України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, як Законом N168/97-ВР, так і ПК України, передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування:

- зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах;

- повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

При цьому, платником в кожному звітному періоді може застосовуватися тільки один з цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом N168/97-ВР і ПК України не передбачена.

Як встановлено судом, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року позивачем самостійно обрано напрям відшкодування податку на додану вартість в сумі 111184,00грн. - зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах.

Заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування в розмірі 111184,00грн. ФОП ОСОБА_1 було подано відповідачу разом з уточнюючим розрахунком 18.03.2013. Оскільки на момент подання такої заяви та уточнюючого розрахунку реєстрацію позивача платником податку на додану вартість було анульовано, податковий орган, в силу вимог пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.48.1, п.48.7 ст.48 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 25.11.2011 N1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, мав достатньо правових підстав не вважати подані позивачем вказані документи податковою звітністю, а відтак діяв правомірно.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач посилається на п.8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 02.07.1997 N209/72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 за N263/2067, як на норму, що дає йому право змінити напрям бюджетного відшкодування. Суд не бере до уваги такі посилання, оскільки вказаний нормативний акт втратив чинність з 21.01.2011, тобто, на момент прийняття позивачем рішення про зміну напряму бюджетного відшкодування, не діяв.

Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 111184,00грн. з урахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Проте, за змістом пп.200.23 ст.200 ПК України, заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість вважаються суми податку, не відшкодовані протягом визначеного цією статтею строку.

Аналіз норм ст.200 ПК України, ст.7 Закону N168/97-ВР та фактичних обставин справи вказує на те, що жодної заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед ОСОБА_1 не існує, оскільки не існує обов'язку державних органів податкової служби та казначейства вчиняти будь-які дії щодо бюджетного відшкодування, оскільки позивачем було обрано самостійно такий напрям бюджетного відшкодування як зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах.

При цьому, посилання позивача на ч.2 пп.7.7.8. п.7.7 ст.7 Закону N168/97-ВР та ч.2 п.200.15 ст.200 ПК України не заслуговують на увагу, оскільки обов'язок органу державної податкової служби щодо подання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, виникає лише у разі прийняття платником до початку такої процедури оскарження рішення про повернення суми бюджетного відшкодування. Таке рішення у даному випадку відсутнє, адже ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року зафіксував власне рішення щодо отримання бюджетного відшкодування в сумі 111184,00грн. шляхом зарахування вказаної суми у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах.

Приймаючи рішення у даній справі, суд бере до уваги той факт, що упродовж червня 2010 - червня 2011 року ФОП ОСОБА_1 не здійснював господарської діяльності, що вбачається з декларації з податку на додану вартість за вказаний період (а.а.с.98-174), 27.02.2013 ним було подано заяву державному реєстратору про проведення реєстраційної дії "Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності" (а.с.20), а відтак, в силу вимог п.200.5 ст.200 ПК України позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування та подання відповідної заяви в порядку, передбаченому, передбаченому п.200.7 ст.200 ПК України.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 111184,00грн. з урахуванням пені відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.