Постанова № 32529469, 19.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року 810/3316/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Колодія О.М.,

представників відповідача - Кабанова В.І., Мурги Р.Я.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Телерадіокомпанії «Ультра ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

26 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ «Ультра ЛТД», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2013 року №0001852205 на суму 104180 грн., №0001862205 на суму 109389 грн.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, які стали підставою прийняття оскаржуваних рішень, є помилковими, стверджували наявність у позивача усіх первинних документів, оформлених згідно чинного законодавства, які супроводжують відповідний вид господарських операцій. Наголошували, що товариством дотримано усіх передумов для формування податкового кредиту; підкреслювали, що платник податку не може нести відповідальність за недотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, звертали увагу на суттєві недоліки в оформленні первинних документах, наявність суперечливих відомостей у них, що є безумовним доказом нереальності операцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №431/22-00/19415293 від 30 квітня 2013 року, працівниками Вишгородської державної податкової інспекції з 17 по 23 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватною виробничо-комерційною фірмою «ПРОКСИН» за період з 1 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГОКОМП» за вересень 2011 року.

За висновками цього Акта позивачем порушено вимоги: п.198.1 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 83344 грн., а саме: лютий 2012 року - 10000 грн., березень 2012 року - 10000 грн., квітень 2012 року - 10000 грн., червень 2012 року - 10000 грн., липень 2012 року - 10000 грн., серпень 2012 року - 10000 грн., вересень 2012 року - 13334 грн., жовтень 2012 року - 10000 грн.; пп. 138.1 пп.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 87511 грн. (І кв. 2012 р. - 21000 грн., ІІ кв. 2012 р. - 42000 грн., ІІІ кв. 2012 р. - 77000 грн., IV кв. 2012 р. - 87511 грн.).

На підставі Акта перевірки, 29 травня 2013 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001852205 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 83344 грн. і штрафних санкцій у сумі 20836 грн. з податку на додану вартість та №0001862205, яким донараховано за основним платежем 87511 грн. і штрафні санкції у сумі 21878 грн. із податку на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що спір зводиться до з'ясування питання про реальність чи безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, розв'язання якого матиме вирішальне значення для юридичної кваліфікації спору.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД» є юридичною особою, зареєстроване Вишгородською районою державною адміністрацією 12 жовтня 1998 року (т.2 а.с. 124-126), перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: діяльність у сфері телевізійного мовлення; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; консультування з питань інформатизації; надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; рекламні агентства (т.2 а.с.123).

Зі змісту Акта, із пояснень представників сторін, вбачається, що приводом для перевірки стали Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №704/23-4/36677058 від 15 лютого 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛОГОКОМП» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 1 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року», а також Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва №520/22.209/20576423 від 22 березня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПВ КФ «ПРОКСИН», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2013 року». Зазначеними актами не встановлено ведення реальної господарської діяльності такими контрагентами ТОВ «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД», не виявлено фактів передачі товарів від продавця покупцю, також відсутня будь-яка первинна бухгалтерська документація на підтвердження товарності господарських операцій.

Щодо господарської діяльності позивача із ПВ КФ «ПРОКСИН», у ході судового розгляду встановлено, що у грудні 2011 року між позивачем та ПВ КФ «ПРОКСИН» укладено договір на технічне обслуговування телекомунікаційної мережі №01/12-11 від 1 грудня 2011 року. За його умовами Замовник (ТОВ «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД») замовляє і сплачує, а Виконавець (ПВ КФ «ПРОКСИН») надає роботи з технічного обслуговування телекомунікаційної мережі у м. Вишгород Київської області. Виконавець зобов'язується проводити планове технічне обслуговування Мережі якісно і регулярно, відповідно до технічних вимог та умов цього договору, вчасно надавати Замовнику фінансово-звітну документацію по проведене обслуговування (рахунки-фактури, акти прийому-передачі, звіти).

На підтвердження виконання умов договору та обґрунтованості своїх доводів позивачем надані завірені копії наступних документів:

- податкові накладні (т.1 а.с.92-117);

- акти приймання виконаних робіт із довідками про вартість цих робіт і додатком щодо договірної ціни (т.1 а.с.117-238);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.1-22);

- банківські виписки та платіжні доручення на підтвердження оплати (т.2 а.с.23-48, 157-179);

- податкові декларації з податку на додану вартість та реєстри отриманих і виданих податкових накладних за період взаємовідносин із таким контрагентом (т.2 а.с.49-72);

- картку рахунку 631 за січень 2011 року - грудень 2012 року.

Оригінали таких документів було оглянуто у судовому засіданні.

Також надано копію ліцензії щодо надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж на території міста Вишгород товариству ПВ КФ «ПРОКСИН», видану 07 липня 2012 року.

Разом із тим, суд підкреслює, що договір ТОВ «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД» із приватною виробничо-комерційною фірмою «ПРОКСИН» підписано 01 грудня 2011 року. У цьому договорі зазначено номер ліцензії ПВ КФ «ПРОКСИН» щодо надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж - 183612. Однак, ліцензію із таким номером контрагент позивача отримав лише 07 листопада 2012 року, а станом на 01 грудня 2011 року ПВ КФ «ПРОКСИН» діяло на підставі ліцензії серії АВ номер 593171. Тобто, на момент підписання договору, ліцензії №183612 у природі не існувало. Факт зазначення у договорі такого номера ліцензії, отриманої майже через рік після його підписання, свідчить про порушення звичайного ходу господарських операцій та ставить під сумнів реальність відповідного договору.

Також на пропозицію суду надати копію ліцензії ПВ КФ «ПРОКСИН», чинної на час укладання та виконання договору, товариством «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД» відповідної копії не надано, подано лише копію примірника ліцензії від листопада 2012 року.

Наведені обставини, навіть за наявності формально оформлених первинних документів та податкових накладних, дають підстави для висновку про відсутність господарської операції між ПВ КФ «ПРОКСИН» та позивачем.

Крім того, відповідно до отриманої від ДПІ у Святошинському районі міста Києва інформації засновник ПВ КФ «ПРОКСИН» надав пояснення, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства і нікого на це не уповноважував; лише на прохання свого знайомого надав паспортні дані щодо себе.

Також неспростовними залишилися доводи податкового органу, що ПВ КФ «ПРОКСИН» за податковою адресою не знаходиться; встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та будівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів.

Тому і права на формування податкового кредиту та віднесення відповідних витрат до валових у ТОВ «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД», за наведених обставин, не було.

Стосовно взаємовідносин із ТОВ «ЛОГОКОМП», то між позивачем та вказаним контрагентом у вересні 2011 року було укладено договір поставки шафи металевої в усній формі.

На підтвердження виконання умов такого договору надано: рахунок-фактуру №092103 (т.2 а.с.77), накладну №092103 від 22 вересня 2011 року (т.2 а.с.78, 140), податкову накладну №100 від 22 вересня 2011 року (т.2 а.с.79, 141), платіжне доручення (т.2 а.с.139), оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за вересень 2011 року (т.2 а.с.142). Оригінали перерахованих документів було досліджено у судовому засіданні.

Суд звертає увагу, що у рахунку-фактурі, накладній, податковій накладній відсутні прізвище особи, яка їх склала. Таким чином, ідентифікувати особу, яка їх підписала не є можливим.

Крім того, пропозиція суду надати товарно-транспортні накладні або будь-які інші докази транспортування придбаного товару - залишена без виконання.

Також, ДПІ у Печерському районі міста Києва встановлено, що ТОВ «Логокомп» не знаходиться за місцем реєстрації; складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності, сировина, матеріали, трудові ресурси - відсутні.

До того ж, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 року у справі №1-786/10 ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Логокомп» - контрагента позивача) було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Згідно вказаного вироку, громадянин ОСОБА_4 у 2009 році, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, добровільно, за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, погодився на участь у відкритті підприємств, у тому числі і ТОВ «Логокомп».

Підприємницьку дяльність ОСОБА_4 не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печаткою відповідного підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

У подальшому, невстановлена слідством особа використала печатки, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Логокомп» для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних» операцій.

Підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, підтвердив суду, що документів по веденню фінансово - господарської діяльності та здачі податкової і бухгалтерської звітності він не підписував, як і не підписував ніяких договорів від ТОВ «Логокомп» з іншими підприємствами (т. а.с.103-107, 108-112).

Аналіз встановлених судом обставин по операціям ТОВ «Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД» із ТОВ «Логокомп» не дають підстав вважати, що відповідний товар придбавався саме у ТОВ «Логокомп», як і не дають підстав для визнання позовних вимог у цій частині обґрунтованими.

Що ж до відсутності номерів порушених статей у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, то така формальна помилка не може бути підставою скасування повідомлень-рішень, враховуючи, що факту здійснення господарських операцій не встановлено.

Таким чином, сукупність наведених доказів переважають твердження про реальність господарських операцій і суд погоджується як і з висновками Акта перевірки, так і з правовими наслідками, викладеними в податкових повідомленнях-рішеннях.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним розумінням вимог чинного законодавства.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Як передбачає пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, аналогічно, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 цієї статті визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладені вище обставини справи, судом встановлено, що підстави вважати належними доказами документи, видані контрагентами позивача - відсутні.

Твердження ж податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за операціями із згаданими контрагентами у судовому засіданні позивачем спростовані не були.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2013 р.