Рішення № 32526141, 15.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р.Справа № 922/2129/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Зміївське лісове господарство", 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Радянська, 7, код ЄДРПОУ 00993099; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; про стягнення 2813, 32 грн. за участю представників сторін:

позивача - Литвин В.М., доручення від 01.03.2013 року;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 01.07.2013 року.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Зміївське лісове господарство" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по контракту у сумі 2813,32грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за контрактом № Л-41/2011 від 25.02.2011р., в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 02.07.2013 року розгляд справи відкладено на 15.07.2013 року.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2013 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, 11.07.2013р. надав до суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі Акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що позивачем враховано приходний ордер №523 від 17.06.2011р на суму 2462,46грн., щодо якого відповідач в попередньому судовому засіданні зазначав, що він не врахований позивачем.

В судовому засіданні досліджено і оглянуто оригінали всіх накладних і ордерів, зазначених в Акті.

Представник відповідача безпосередньо у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем до позовної заяви, не оформлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Зміївське лісове господарство" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) 25.02.2011р. укладено контракт №Л-41/2011, продавець продав, а покупець купив товар - пиловник сосна, на загальну суму 114972,00грн.

Порядок та форму розрахунків сторони встановили у розділі 4 контракту. Так пунктом 4.1. контракту встановлено, що покупець зобов'язується здійснити повну оплату за придбаний товар на протязі трьох банківських днів після підтвердження продавцем готовності до відвантаження і отримання рахунку на оплату.

При цьому 1% від суми продажу у розмірі 1149,72грн., у т.ч. 20%ПДВ, покупець вносить до каси біржі або на відповідний розрахунковий рахунок біржі, - за послуги з підготовки та проведення аукціону (п.4.1.1. контракту). Суму завдатку (гарантійного внеску) за придбаний товар у розмірі, вказаному в заяві покупця, біржа перераховує протягом трьох банківських днів з моменту підписання контракту, на розрахунковий рахунок продавця в рахунок майбутніх платежів по даному контракту (за вирахуванням витрат біржі - п.4.1.1.). Решту суми продажу покупець перераховує продавцю згідно п.4.1. даного контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту позивачем на підставі лотів (рахунок на оплату) №15 та16 поставлено відповідачу товар на суму 14670,18грн. (копії товарно-транспортних накладних, арк. спр. 11-13), але вартість отриманого товару сплачена відповідачем частково: 10000,00грн. внесено готівкою в касу лісгоспу за приходним ордером №625 від 14.07.2011р., 1856,86грн. - за твердженнями позивача кредитові кошти (переплата за минулі поставки), внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2813,32грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією (вих.№110 від 24.01.2013р.) про повну сплату отриманого відповідачем товару - на суму 2813,32грн., яка отримана відповідачем 28.01.2012р., але залишена без задоволення, в порушення умов контракту, а саме п.4.1., яким визначено, що 4.1. покупець зобов'язується здійснити повну оплату за придбаний товар на протязі трьох банківських днів після підтвердження продавцем готовності до відвантаження і отримання рахунку на оплату.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не враховано оплату за квитанцією до прибуткового касового ордера №523 від 17.06.2011р. на суму 2462,46грн., то вони спростовуються наданим до суду позивачем розрахунком боргу - Актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.07.2013р. та дослідженими судом корінцями прибутково-касових ордерів, з яких вбачається, що вказана сума врахована позивачем при розрахунку ціни позову.

Натомість відповідач свого проекту Акту звірки до суду не надав, не направляв свого повноважного представника до позивача для проведення звірки взаємних розрахунків, як це вимагалося в ухвалі суду від 02.07.2013р. Доказів повної оплати отриманого товару відповідачем суду не надано.

Стосовно тверджень відповідача про те, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем до позовної заяви, не оформлені належним чином, то суд ставиться до таких тверджень критично, з огляду на наступне.

В судовому засіданні 15.07.2013р. оглянуто оригінали товарно-транспортних накладних, наданих до позовної заяви. Вказані накладні виписані з дотриманням загальної процедури їх оформлення, яка регламентована пунктами 11.5-11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568.

Щодо бланку ТТН, який містився в Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України та Мінтрансу України від 07.08.96 № 228/253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.96 за № 483/1508, яку було скасовано згідно з наказом зазначених відомств від 03.11.2006 № 507/1059, то сторони її використовувати не зобов'язані, а мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) первинних документів, у тому числі ТТН. Таке право передбачено пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704. Підтверджують це і компетентні відомства, зокрема Держкомстат України (листи Комітету № 14/1-2-25/102 від 05.12.2005 та № 14/2-25/89 від 27.11.2006), який саме і наділений компетенцією розробляти та затверджувати типові форми первинних документів.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2813,32грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, які складаються з 1720,50грн. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Радянська, 7, код ЄДРПОУ 00993099, р/р 26009004225 ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589) 2813,32грн. боргу та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.

справа №922/2129/13-г