Ухвала суду № 3252531, 14.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-855/08                                                                                                                         Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку –36                                                                                                                  інстанції – Гончаренко С.А.

Справа №6/165-24/316-11/348/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2008 року                                                                                      м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого  судді            –   Проценко О.А. (доповідач),

суддів  –   Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі –   Резнікові Ю.М.,

за участі представників:

відповідача –   Калініченко В.В. (довіреність №34/10/10 від 08.01.2008 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал»

на постановугосподарського суду Запорізької області від 03.08.2007 року в адміністративній справі №6/165-24/316-11/348/07-АП

за  позовом Державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал»

до  Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про  скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2003 року Державне комунальне підприємство «Бердянський міськводоканал» звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про визнання недійсним в повному обсязі Рішення Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області №0419/26-20/03327109/5213 від 15.10.2001 року про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень до позову позивач зазначав про те, що спірне рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».Вказує, що на виконання договорів купівлі-продажу №05/06 від 01.06.1999 року та №6/06 від 16.06.1999 року, укладених між ним (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомонд» (покупцем), продавець передав чотири векселі на загальну суму 499999,91грн. та вексель №693131170614 на суму 100000грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів б/н від 07.06.1999 року та від 17.06.1999 року. Посилаючись на рішення Арбітражного суду Запорізької області від 18.04.2001 року у справі №1/2/429, яким задоволено позов Державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд» про стягнення заборгованості по зазначеним вище договорам купівлі-продажу векселів, позивач зазначає, що відповідач незважаючи на те, що вказаним рішенням суду було встановлено факт укладання саме договорів купівлі-продажу векселів і існування у ТОВ «Бомонд» грошового зобов’язання з оплати придбаних векселів, а не проведення заліку, безпідставно кваліфікує дані правочини як бартерні. Також позивач вказує, що не є бартерною угодою договір від 20.01.1997 року №1/1933(97)  на постачання природного газу на загальну суму 52890 доларів США, укладений між Державним комунальним підприємством «Бердянським міськводоканалом» та АТЗТ «Інтергаз», на виконання якого відповідно до додаткової угоди від 14.10.1999 року, якою було змінено форму розрахунків, позивач передав в рахунок погашення заборгованості простий вексель Відкритого акціонерного товариства «Завод «Прилив» №693132361829 номінальною вартістю 225000грн. Посилаючись на п.6.Інструкції №7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.1996 року №204 та п.3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість» він зазначає, що в даному випадку вексель є розрахунковим документом, а не товаром, а тому операція з передачі ним векселя за спожитий природний газ не є бартерною і не оподатковується податком на додану вартість.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 року у справі № 6/165 позов було задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції №0419/26-20/03327109 від 15.10.2001р. При цьому суд визначив, що векселі у даній справі є засобом платежу за угодами №05/06 від 01.06.1999 року та №6/06 від 16.06.1999 року, тому нарахування податку на додану вартість є необґрунтованим.Не погодившись з такими висновками господарського суду Запорізької області, відповідач оскаржив рішення від 30.09.2003р. в апеляційному порядку. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2003 року апеляційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області повернуто заявнику без розгляду на підставі п.2 ст.97 ГПК України. У зв‘язку із задоволенням касаційної скарги Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2004р. рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2003р. скасовано, справу №6/165 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

За результатами розгляду справи №6/165-24/316 рішенням11.10.2004. господарський суд Запорізької областіпозов визнає правомірним та таким, що підлягає задоволенню. За наслідками повторного касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.01.2007р. касаційні вимогиБердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області задоволені частково; справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою від 03.08.2007 року господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позовуДержавного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал». При цьому суд визнав цілком правомірними дії відповідача щодо донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 146269,81грн. Крім того, зазначив, що операції по передачі векселів ДКП «Бердянський міськводоканал» Товариству з обмеженою відповідальністю «Бомонд» в рахунок погашення заборгованості за спожиту електроенергію та АТЗТ «Інтергаз» за отриманий природний газ – є бартерними операціями, що оподатковуються в загальному  порядку.

Не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 03.08.2007р. в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду;  проситьскасувати постанову та винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що постанова господарського суду Запорізької області винесена з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст.9, ч.1 ст.72, ст.86, ст.159, п.3 ч.1 ст.63 КАС України, пп.3.1.1 п.3.1, пп.3.2.1 п.3.2 ст.3, п.4.2, п.4.8 ст.4. Закону України «Про податок на додану вартість», 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.4.4.1 п.4.4. ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Апелянт вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови не міститься встановлених судом обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, зокрема, не встановлено цивільно-правовий характер операцій, в яких використовувалися векселі. Апелянт вважає, що висновок відповідача і суду першої інстанції щодо кваліфікації ними договорів №05/06 від 01.06.1999 року та №6/06 від 16.06.1999 року купівлі-продажу векселів та договору від 20.01.1997 року №1/1933(97) як бартерних, не відповідає нормам законодавства і фактичним правовідносинам позивача з його контрагентами, оскільки вказані договори передбачали проведення розрахунків шляхом перерахування грошових коштів за передані векселі.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта – необґрунтованими, а відтак, не можуть бути задоволеними.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаБердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької областіне підлягає задоволенню з наступних підстав.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини показав наступне. За результатами перевірки Державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.1999 року по 28.02.2000 року,Бердянською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької областіскладено акт №98 від 08.10.2001 року, яким виявлено порушення ст.3, ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: зменшено податок на додану вартість у сумі 146269,81грн. На підставі вказаного акту прийнято податкове рішення від 15.10.2001 року №0419/26-20/03327109/5213 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства. Відповідно до рішення позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 146269,81грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 36567,44грн., всього – 182837,25грн.

Як свідчать матеріали справи та зазначено в акті перевірки, 20.01.1997 року між позивачем та АТЗТ «Інтергаз» укладено договір №1/1933(97) на постачання природного газу загальною вартістю 52890 доларів США. Відповідно до додаткової угоди від 14.10.1999 року позивач передає АТЗТ «Інтергаз» в рахунок погашення заборгованості в сумі 225000грн. простий вексель Відкритого акціонерного товариства «Заводу «Прилив» №693132361829 номінальною вартістю 225000грн. Крім тог,о на виконання договорів купівлі-продажу №05/06 від 01.06.1999 року та №6/06 від 16.06.1999 року, укладених між ним (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомонд» (покупцем), продавець передав чотири векселя на загальну суму 499999,91грн. та вексель №693131170614 на суму 100000грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів б/н від 07.06.1999 року та 17.06.1999 року.

Як зазначено в п.1.1 договорів купівлі-продажу, предметом договору є покупка покупцем у продавця продукції його підприємств-дебіторів на умовах цих договорів. Однією з умов є оплата, яка проводиться шляхом перерахунку грошових коштів або в інших формах, які не суперечать чинному законодавству, тобто, як визначено договором, шляхом передачі векселя.

За визначенням ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).Пунктом 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що товари це - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.В п.1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). За приписами пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції з: випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, що емітовані (випущені в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами місцевого самоврядування, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), житлові чеки, земельні бони, а також деривативів; обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарної, реєстраторської і клірингової діяльності з цінних паперів. За визначенням пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Відповідно до п.1.4. ст.1 цього Закону, продаж товарів це - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки, вексель є товаром, то операції з передачі векселів третім особам у власність шляхом чистого індосаменту є операціями з продажу товарів (робот, послуг), які підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Проте, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено цивільно-правовий характер операцій, в яких використовувалися векселі, – не обґрунтовані. Так, судом при розгляді спору встановлено, щооперації по передачі векселів Державним комунальним підприємством «Бердянський міськводоканал» в рахунок погашення заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю «Бомонд» за спожиту електроенергію та АТЗТ «Інтергаз» за отриманий природний газ – є бартерними операціями, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, тобто суд визначився, що в даному випадку вексель – це товар, а операції з бартеру оподатковуються за ставкою 20%. (а.с.84 т.2). Більш того, доводи апелянта щодо невиконання договорів не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки недотримання умов договору не змінює його правову характеристику. Інші доводи апелянта не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198,ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал» на постанову господарського суду Запорізької області від 03.08.2007 року в адміністративній справі №6/165-24/316-11/348/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 03.08.2007 року в адміністративній справі №6/165-24/316-11/348/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                                  О.А. Проценко

Судді:                                                                                                            А.О. Коршун

                                                                                                                      Л.П. Туркіна

                                                                                                                      Підписано 18.03.2009р.