Постанова № 3252386, 27.02.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.02.09Справа №2а-6823/08/8 (10:28 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Кудінової О. М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРИКА"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010662301/0 від 31.07.08 р. в сумі 11622 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Ісаєва Ельвіра Едемівна, довіреність б/н від 06.10.2008 р.;

від відповідача: Нечаєва Н. О., довіреність № 81/100 від 14.07.08,.

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Евріка" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010662301/0 від 31.07.08 р. в сумі 11622 грн.

Ухвалою Окружний адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.08 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.08 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тім, що при винесенні оскаржуваного рішення позивачем були порушені положення підпунктів 7.2.3, 7.4.5., п. 7.4 ст. 7, Закону України "Про податок на додану вартість", п. 4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", п.п. 1.3, 1.8, 2.1.4, 2.1.9, 2.2.10, 4.6 Наказу Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Так, позивач вважає, що у взаємовідносинах позивача з ПП фірмою "Евріка-К" за період з 01.01.2006 року по 30.04.2006 року податок на додану вартість був нарахований правомірно та складання податкових накладних відповідало вищезазначеним нормам законодавства, так як на момент здійснення вищезазначених господарських правовідносин ПП фірма "Евріка-К" працювала, її свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість на той час анульовано не було. Крім того, позивач вважає акт перевірки, на підставі якого було винесене оскаржуване рішення відповідача таким, що не відповідає законним вимогам оформлення результатів невиїзної документальної перевірки, посилається на відсутність у відповідача правових підстав проведення повторної перевірки одного самого звітного періоду господарської діяльності позивача. Отже, на думку позивача правових підстав для донарахування податку на додану вартість у сумі 7748, 00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 3 874,00 грн стосовно позивача відповідач не має.

Відповідач проти позову заперечує, мотивує тим, що Постановою господарського суду АРК від 04.02.2008 р. юридична особа - ПП фірма "Евріка-К" припинено, свідоцтво про реєстрацію ПП фірма "Евріка-К" платником ПДВ, видане 16.11.2000 р. визнане недійсним та скасоване, що свідчить про те, що операції позивача щодо поставок товарів ПП фірмі "Евріка-К" не підтверджуються податковими накладними, так як вони видані неплатником (ПП фірмі "Евріка-К") податку на додану вартість після дати анулювання свідоцтва платника ПДВ. Позивач наполягає, що вищезазначене позбавляє права позивача на податковій кредит та тягне за собою донарахування податку на додану вартість у сумі 7748, 00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 3 874,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРИКА" (у новій редакції), зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 17.10.2005 за номером запису 18821050001004033 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРИКА" перейменовано з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евріка", зареєстрованого виконкомом Залізничної районної Ради м. Сімферополя рег. № 04055570ЮОО10060 від 09.10.98 (а. с. 68-78).

12.09.07 відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Евріка" ЄДРПОУ 301 20562 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 року, про що складений Акт Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 5912/23-2/30120562 від 12.09.07 "Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Евріка" ЄДРПОУ 301 20562 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 року (а. с. 9-25).

Пунктом 3.1.6 вищезазначеного акту не встановлені порушення позивачем п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з питань фінансово-господарчих взаємовідносин ТОВ "Евріка" з приватним підприємством Фірмою "Евріка-К" за період з 01.01.2006 р. по 30.04.2006 р. (а. с. 17-19).

Постановою господарського суду АР Крим від 04.02.2008 року у справі № 2-7/908-2008А припинено юридичну особу - Приватне підприємство Фірму "Евріка-К" (95001, м. Сімферополь, вул. Полігонна, 68, ідентифікаційний номер 31176862), визнане недійсним та скасоване свідоцтво про реєстрацію Приватного підприємства Фірму "Евріка-К" в якості платника податку на додану вартість № 00950014, видане 16.11.2000 р.(а. с. 54-56).

Постанова господарського суду АР Крим від 04.02.2008 року у справі № 2-7/908-2008А набрала законної чинності 07.04.2008 року згідно до Ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 07.04.2008 р. у справі № 2-7/908-2008А (а. с. 88-90).

31.07.2008 р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРІКА" ЄДРПОУ 30120562 з питань правових відносин з Фірмою "Евріка-К" (код з ЄДРПОУ 31176862) за період з 01.07.2006 р. по 30.04.2006 року, про що складений відповідний Акт № 5712/23-2/30120562 від 31.07.2008 (а. с. 27-29)

Згідно з актом перевірки від 31.07.2008 р. № 5712\23-2\30120562 встановлені порушення позивачем чинного законодавства, на підставі якого донараховано податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7748 грн. за січень 2006 р. 1314,00 грн., за лютий 2006 р. 1200,00 грн. за березень 2006 р. 1262,00 грн., квітень 2006 р. 3972,00 грн.

Державної податкової інспекцією у м. Сімферополь вказано, що при господарських взаємовідносинах з фірмою «ЕврикаК» за період с 01.01.2006 р. по 30.04.2006 р. ТОВ «ЕВРИКА» були порушені п. 7.2.4., п.7.2. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно з яким «право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованими як платниками податку».

Так, відповідно до Договору купівлі-продажу № 23 від 05.01.2006 р. Фірма "Евріка-К" взяла на себе зобов"язання передати у власність покупцю - позивачу товар, а саме автозапчастини та матеріали згідно до специфікації (накладних) (а. с. 42-43).

На підставі Постанови Господарського суду від 04.02.2008 р. про визнання свідоцтва № 00950014 від 16.11.2000 р. фірмі «ЕврікаК» недійсним, представниками ДПІ в м. Сімферополь зроблені висновки що документи виписані фірмою «Еврика К» є не дійсними податковими накладними і не можуть бути прийняти до уваги, як підтверджуючі право на податковий кредит ТОВ «Еврика».

Крім того, в акті перевірки вказано, що згідно з п. п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97- ВР від 03.04.97 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 ст.7 вищевказаного Закону).

На підставі акту перевірки від 31.07.2008 р. № 5712\23-2\30120562 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі прийняте оскаржуване податкове повідомленні- рішення № 0010662301/0 від 31.07.2008 р. (а. с. 30).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в м. Сімферополі є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями на момент існування спірних відносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Пункт 7.2.1.Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цім пунктом.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Положеннями підпункту 7.2.4. пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також, положеннями підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні № 0000040 від 20.01.2006, № 0000066 від 24.02.2006, № 000055 від 29.03.06, № 000068 від 28.04.2006, № 0000067 від 28.04.2006, № 0000069 від 28.04.06 (а. с. 58-63), які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав чинному законодавству.

Суд звертає увагу на той факт, що господарські правовідносини між позивачем та ПП Фірмою "Евріка-К" за період з 01.01.2006 по 30.04.2006 значно за часом передували встановлення господарським судом АРК факту недійсності свідоцтва про реєстрацію Приватного підприємства Фірму "Евріка-К" в якості платника податку на додану вартість № 00950014, видане 16.11.2000 р.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про його необізнаність про те, що на момент здійснення господарських операції продавець товарів діяв на підставі статутних документів та свідоцтва про податок на додану вартість, які не відповідали чинному законодавству.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей, ним наданих.

Платники податку на додану вартість, визначені у підпунктах а,в,г,д пункту 10.1.ст. 10 Закону України "Про додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Отже, відповідач не міг нарахувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство України не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, слід зазначити наступне.

Згідно з Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» (Із змінами і доповненнями, внесенимиУказами Президента Українивід 22 серпня 2000 року N 1011/2000, від 25 травня 2004 року N 576/2004) з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України п.4. встановлено що прийнятя рішення про проведення повторної перевірки субєкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформлено наказом за підписом Голови ДПА України має право Державна податкова адміністрація України.

Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки субєкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного субєкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Отже, Державна податкова інспекція у м. Сімферополь не мала права повторно перевіряти діяльність позивача двічі за один і той же період.

Крім того, суд дійшов до висновку, що перевірка проводилася з порушенням "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327, згідно якого встановлено вимоги до складання актів документальних перевірок органами податкової інспекції.

Так, п. 1.3. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327 передбачає, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Відповідно до п. 1.8. вищезазначеного наказу Державної податкової адміністрації України акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен бути складений на паперовому носії і в електронному вигляді державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок.

Положення пункту 2.1.4. вищезазначеного наказу передбачають, що в акті вказується дата та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірок.

Пункт 2.1.9. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327 встановлює, що акт перевірки повинен містити інформацію про наявність журналу реєстрації перевірок субєкта господарювання та вчинення в ньому запису про проведення перевірки; інформацію про попередню планову виїзну перевірку із зазначенням назви органу державної податкової служби, дати та номера акта перевірки, періоду перевірки (установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків).

Крім того, згідно з п. 4.5. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.

При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номеру журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ субєкта господарювання.

П. 4.6. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327 встановлює, що після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі субєкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

Усі вищевказані вимоги Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327 відповідачем при складенні акту перевірки від 31.07.2008 р. № 5712\23-2\30120562 не були дотриманні.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами позивача.

В судовому засіданні 30.01.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, в повному обсязі постанову складено 04.02.09.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010662301/0 від 31.07.08 р. на суму 11622,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРИКА" (м. Сімферополь, вул. Світла, 1 А, смт. Комсомольське, р\р 26004452086780 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополі, МФО 324010, код з ЄДРПОУ 30120562) з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; код ЄДРПОУ 34740405) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.