Постанова № 3252387, 17.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.03.09Справа №2а-7005/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Тарасовій О.М., за участю представника позивача - Ємченко Л.О., довіреність № 248 від 14 травня 2007 року, представника відповідача Піддубної І.П., довіреність № 3137 від 01.12.08 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ВАТ «Племзавод «Кримський»

до Сакського міськрайонного центру зайнятості, Сакської ОДПІ в АР Крим

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом ВАТ «Племзавод «Кримський» до Сакського міськрайонного центру зайнятості, Сакської ОДПІ в АР Крим про спонукання відповідачів списати безнадійну податкову заборгованість по страховим внескам до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування у сумі 30119,00 гривень основної заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 року позовна заява була залишена без руху, оскільки в позовній заяві не було зазначено позовні вимоги до кожного з позивачів, що порушує п. 4 ч. 1 ст. 106 України, а також у порушення ч. 2 ст. 106 КАС України до позовної заяви не додано доказів про суму боргу та доказів реєстрації.

25 грудня 2008 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій були виправлені недоліки, вказані в ухвалі Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.11.08 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2008 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2008 року по справі було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та по суті справи пояснив наступне. У звязку з погодними умовами 2002-2003 років у підприємства ВАТ «Племзавод «Кримський» виникла заборгованість по сплаті внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціальною страхування України на випадок безробіття, яка е безнадійною, так як виникла в силу форс-мажорних обставин а тому підлягає списанню у відповідності до вимог статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до Преамбули Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Згідно підпункту 2.1.3. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" до числа контролюючих органів віднесено органи фондів загальнообовязкового державного соціального страхування - щодо внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Отже, після набрання 26.03.2003 року назначеним Законом чинності, не сплачені в строк страхові внески до фондів загальнообовязкового соціального страхування, підпадають під ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону, і його дія поширюється на погашення зобовязань зі сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Списання податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів, які здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.

ВАТ «Племзавод «Кримський» зареєстрований як платник внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття та має заборгованість по внескам у фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 30119 грн. (70760 гривень 40641 гривень), яка підтверджена розрахунковою відомістю за 4 квартал 2004р. та актом звірки взаємних розрахунків, а саме недоїмка за платником складає 70760,00 грн. з яких - 40641,00 грн. - безнадійна заборгованість за ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2004р. по справі №2-15\9845\2003р.

ВАТ «Племзавод «Кримський» звернувся з заявою про списання цього боргу як безнадійного податкового боргу, який виник в результаті несприятливих погодних умов, що потягли пошкодження сільськогосподарських культур на площах позивача і є форс-мажорними обставинами, які підтверджуються висновками Торгово - промислової палати України. У списанні вищевказаної суми було відмовлено.

Оскільки ВАТ «Племзавод «Кримський» є сільськогосподарським товаровиробником має сезонний характер роботи, загибель сільськогосподарських культур протягом 2002-2004 років спричинила утворення боргу, в тому числі по платежам до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд зобовязати відповідачів списати безнадійну податкову заборгованість по страховим внескам до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування у сумі 30119,00 гривень основної заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача Сакського міськрайонного центру зайнятості позов не визнав у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що по своїй правовій природі внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не можна вважати податковим боргом, на який розповсюджується дія закону України № 2181, оскільки це суперечить вимогам ч. ч. 1 та 6 ст. 1, ч. 4 ст. 2, ст.ст. 3, 14 Закону України «про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З аналізу наведених законодавчих актів можна зробити висновок, що дію Закону України № 2181 не можна розповсюджувати на відносини у сфері загальнообовязкового соціального страхування на випадок безробіття, оскільки це питання різних правовідносин та систем, встановлених Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування та Законом України «Про систему оподаткування». Таким чином, виходячи з цього, представник відповідача просив суд відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача Сакської ОДПІ в АР Крим не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлений.

Приймаючи до уваги, що у справі достатньо матеріалів для розгляду її по суті, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача Сакської ОДПІ в АР Крим на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті З КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Сакська ОДПІ в АР Крим є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року N 803-XII для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Регулювання правового становища державних службовців, які працюють у зазначених підрозділах державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу".

Таким чином, судом встановлено, що Сакський міськрайонний центр зайнятості є територіальним органом Державної служби зайнятості, а тому наділений частиною повноважень, що належать Державній службі зайнятості як державному органові, та є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, здійснити списання податкового боргу, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Відповідно до документів, наданих позивачем, судом встановлено наступне. ВАТ «Племзавод «Кримський» зареєстрований як юридична особа Сакською районною державною адміністрацією АР Крим 27.02.1997 року (ідентифікаційний код 00852571), основні види діяльності за КВЕД розведення великої рогатої худоби, вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, надання інших місць для тимчасового проживання, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в АР Крим № 54-01-26-52/103 та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 443495.

Відповідно до висновку про форс-мажорні обставини Торгово промислової палати України від 20.02.03 року № 1437/05-4, в результаті сильних морозів з відсутністю сніжного покрову з 8 по 29 грудня 2002 року на площах ВАТ «Племзавод «Кримський» загинули засіви озимого ячменю на площі 217 га, озимої пшениці на площі 102 га, що підтверджується актом від 30.12.02 року, затвердженим Управлінням сільського господарства та продовольства України Сакської РДА АР Крим. Відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради Міністрів АР Крим по техногенно екологічній безпеці та надзвичайним ситуаціям від 22.01.03 року № 5 вищевказані погодні умови визнані надзвичайними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1998 року № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій». Відповідно до додатку до вищевказаного протоколу пряма шкода ВАТ «Племзавод «Кримський» від надзвичайної ситуації склала 99,3 тис. гривень. Торгово промислова палата України підтверджує, що вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили загибель засівів сільськогосподарських культур на площах ВАТ «Племзавод «Кримський» станом на 30.12.02 року, є форс-мажорними обставинами відповідно п. 18.2. статті 18 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також судом були розглянуті розрахункова відомість ВАТ «Племзавод «Кримський» про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за січень березень 2003 року, січень грудень 2003 року, 4й квартал 2004 року, 4й квартал 2008 року та акт звірки взаємних розрахунків ВАТ «Племзавод «Кримський» та Сакського міськрайонного центру зайнятості, відповідно до яких станом на 01.10.08 року у ВАТ «Племзавод «Кримський» по даним Сакського міськрайонного центру зайнятості була заборгованість зі сплати внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у розмірі 91399,63 гривень.

Також судом були розглянуті звернення ВАТ «Племзавод «Кримський» до начальника Сакської ОДПІ в АР Крим та начальника Сакського міськрайонного центру зайнятості від 28.11.07 року № 374, в якому правління ВАТ «Племзавод «Кримський» просить Сакськуї ОДПІ в АР Крим відповідно до ст.. 18 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» списати податковий борг, а також пеню зі страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 1й квартал 2004 року у звязку з настанням форс-мажорних обставин.

Сакська ОДПІ в АР Крим надіслала відповідь про те, що на адресу Сакської ОДПІ в АР Крим заяв (звернень) з пакетом документів від Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття по ВАТ «Племзавод «Кримський» не надходило, відповідно рішення про списання безнадійного податкового боргу не приймалося.

Сакський міськрайонний центр зайнятості надіслав відповідь від 11.12.07 року № 2045 про те, що по своїй правовій природі внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не можна вважати податковим боргом, на який розповсюджується дія Закону України № 2181, оскільки це суперечить вимогам ч. ч. 1 та 6 ст. 1, ч. 4 ст. 2, ст.ст. 3, 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З аналізу наведених законодавчих актів можна зробити висновок, що дію Закону України № 2181 не можна розповсюджувати на відносини у сфері загальнообовязкового соціального страхування на випадок безробіття, оскільки це питання різних правовідносин та систем, встановлених Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування та Законом України «Про систему оподаткування», а тому списання боргу за страховими внесками Сакською ОДПІ в АР Крим неможливе.

Розглянувши надані позивачем документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок сплати встановлюється законом. Статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст.ст. 14, 15 цього ж Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено вказаним Законом не підлягають сплаті.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"" від 18.02.1997 р. було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

До набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тобто до 01.01.2001 р., платежі на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття мали статус збору (обов'язкового платежу) входили до складу загальнообов'язкових податків та зборів, визначених ст. 14 Закону №1251-ХІІ. Отже, з моменту вступу в силу Закону №1533 (з 01.01.2001р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються.

Проте, зміни у Закон України "Про систему оподаткування", якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 16.01.2003 р.

Отже, з моменту вступу в силу Закону №1533 (з 01.01.2001р.) норми Закону №1251-XII у частині, що йому суперечили, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, а податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків платити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені зазначеним Законом або іншими законами України.

У статтях 1-19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містяться норми, які регулювали б відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Таким чином, страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" тому Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може розширювати перелік податків і зборів обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Пунктом 4.2 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування", передбачено, що державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" податки і збори (обов'язкові платежі) не включено до переліку джерел формування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страхових внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Включення Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платник податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податками чи зборами, які визначені законами України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, по своїй правовій природі внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не можна вважати податковим боргом, на який розповсюджується дія закону України № 2181, оскільки це суперечить вимогам ч. ч. 1 та 6 ст. 1, ч. 4 ст. 2, ст.ст. 3, 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З аналізу наведених законодавчих актів можна зробити висновок, що дію Закону України № 2181 не можна розповсюджувати на відносини у сфері загальнообовязкового соціального страхування на випадок безробіття, оскільки це питання різних правовідносин та систем, встановлених Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування та Законом України «Про систему оподаткування». На порядок стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, розмір яких визначений Законом України «Про розмвр внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 року № 2213, яка виникла після 01.01.2001 року, не розповсюджується норми податкового законодавства. Вказані відносини врегульовані спеціальним законодавством про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Така позиція суду підтверджується і судовою практикою, зокрема, Постановою Верховного суду України за позовом Керченського міського центру зайнятості до ВАТ «Керченське виробниче обєднання рибної промисловості «Керчрибпром» про стягнення заборгованості по внескам до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, ухвалою Вищого адміністративного осуду України від 11 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2008 року по справі № К-29710/06.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідачів щодо відмови в списанні безнадійної податкової заборгованості по страховим внескам до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування у сумі 30119,00 гривень основної заборгованості можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що заборгованість по страховим внескам до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не підлягає списанню у порядку, встановленому податковим законодавством, а тому дії відповідачів є правомірними. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У звязку зі складністю справи судом 17 березня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 23 березня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.