Постанова № 3252385, 17.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.03.09Справа №2а-6707/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Тарасовій О.М., за участю представників позивача - Сейтумерова Рустема Айдеровича, Даніліної Ірини Євгенівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватної фірми «Мастер Геймс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулась з позовом Приватна фірма «Мастер Геймс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень № 0011652301/0 від 01.09.2008 року, № 0011652301/1 від 11.11.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та пояснили, що ДПІ в м. Сімферополі АРК була проведена виїзна планова перевірка Приватної фірми «Мастер Геймс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за результатами якої був складений Акт від 21.08.2008 року № 6200/23-7/20748947, яким крім іншого, встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесено податкове повідомлення-рішення № 0011652301/0 від 01.09.2008 року, яким позивачеві визначено податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 11986,02 гривень та штрафні санкції в розмірі 5769,01 гривень. Зазначене повідомлення рішення було оскаржено позивачем та залишено без змін. 11.11.2008 року відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0011652301/1, яким позивачеві визначено податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 11986,02 гривень та штрафні санкції в розмірі 5769,01 гривень. Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про порушення ПФ «Мастер Геймс» п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8, п. 1.31, п. 1.6 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Проте представники позивача вважають такі висновки безпідставними, та з посиланням на нормативно - правові акти наполягали на правильному віднесенні матеріальних цінностей ігрових автоматів, які були продані, до «основних фондів 2 групи», оскільки вони призначались для використання позивачем у діяльності понад 365 днів. Продаж цих матеріальних цінностей відображався за правилами для основних фондів 2 групи, а висновки акту перевірки відповідача щодо необхідності віднесення цих матеріальних цінностей до «товарів» та вести податковий облік як «продаж товарів» вважає необґрунтованими.

У судове засідання, призначене на 26.01.2009 року представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 05706756, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надіслав, вимоги суду, викладені в Ухвалі від 13.11.2008 року не виконав, жодних заперечень та пояснень не надав.

У судове засідання, призначене на 17.03.2009 року представник відповідача повторно не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 006845644, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надіслав, вимоги суду, викладені в Ухвалі від 13.11.2008 року не виконав, жодних заперечень та пояснень не надав.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим вдруге не зявився, являється субєктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

Вислухав пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватна фірма «Мастер Геймс» є юридичною особою, зареєстрованою 10.06.1994 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, включена до ЄДРПОУ 19.10.1998 року з ідентифікаційним кодом 20748947, видами діяльності за КВЕД є виробництво ігор та іграшок, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, таке інше, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 007454 від 08.08.2008 року ГУ Статистики в АРК (а.с. 16) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 431738 (а.с.15).

Таким чином, судом встановлено, що Приватна фірма «Мастер Геймс» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків та має відповідні права у тому числі щодо судового захисту.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання не чинними податкових повідомлень - рішень органів податкової інспекції, які являються субєктом владних повноважень, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої були видані повідомлення-рішення, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято повідомлення-рішення безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що Приватна фірма «Мастер Геймс» відноситься до підконтрольних відповідачу установ, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим мала повноваження з проведення перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків . Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання цих документів цих документів платнику податків є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 14.07.2007 року № 1569/23-7, направлення № 1769/23-7 від 04.08.2008 року, наказу № 1414 від 04.08.2008 року головними державними податковими ревізорами інспекторами Максимовою О.Г, Міщук С.І, Акішевою С.І, Кудєнковою С.І, старшим державним податковим ревізором інспектором Романюк Т.І, відповідно плану-графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання за липень 2007 року проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватної фірми «Мастер Геймс» за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року. Про проведення перевірки позивача повідомлено згідно діючого законодавства. Перевірки проводилась з 14.07.2008 року по 21.08.2007 року.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, суд приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення планової виїзної перевірки платника податків.

За результатами перевірки складено Акт від 21.08.2008 року № 6200/23-7/20748947 (далі Акт), згідно з яким вищевказаною перевіркою виявлені порушення Приватною фірмою «Мастер Геймс» крім інших, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8, п. 1.31, п. 1.6 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року. Такі висновки відповідач зробив, оскільки, згідно з Актом установлено факт реалізації основних фондів 2 групи ігрових автоматів, які призначені для використання в господарській діяльності протягом періоду, що не перевищує 365 календарних днів з дати вводу в експлуатацію, тому такі матеріальні цінності є товаром та при продажу підлягають оподаткуванню, як товари. Оскільки позивачем занижено прибуток , який є обєктом оподаткування податком на прибуток підприємств, ПФ «Мастер Геймс» донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2007 року в розмірі 11986,00 гривень.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ в м. Сімферополі АРК ПФ «Мастер Геймс» направлено податкове повідомлення-рішення № 0011652301/0 від 01.09.2008 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11986,02 гривень та нараховано штрафні санкції в розмірі 5769,01 гривень. Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АРК та залишено без змін. 11.11.2008 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011652301/1 аналогічного змісту.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних повідомлень - рішень, судом встановлено таке.

Відповідно до п.п.1.1. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон) матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Об`єктом оподаткування за п.3.1 статті 3 Закону є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За п.п.4.1.1. п.4.1. статті 4 Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). При цьому скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті (п.4.3 статті 4 Закону).

Визначення товарів дається у п. 1.6. статті 1 Закону, товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Продаж товарів за п.1.31 статті 1 Закону - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Валові витрати, відповідно до п.5.1 статті 5 Закону є сумами будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1. статті 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Таким чином, судом достеменно встановлено, що задля віднесення тих чи інших операцій з матеріальними цінностями до прибутку підприємства, який має бути обєктом оподаткування потрібно визначити чи відносяться оспорювані матеріальні цінності та кошти,одержані за операціями з їх продажу до товарів, передбачених п.1.31 статті 1 Закону чи навпаки ці матеріальні цінності підпадають під визначення основних фондів, які підлягають амортизаційним відрахуванням, передбаченим статтею 8 Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1 статті 8 Закону амортизації, крім інших, підлягають витрати на:

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Судом встановлено, що за основною діяльністю позивач виготовляє ігри, здійснює інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, з виготовлення ігрових автоматів, у тому числі для власних потреб.

Визначення основних фондів та їх груп дається у п. 8.2.Закону. Підпунктом 8.2.1 термін "основні фонди" зазначається як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, законодавцем встановлено 2 обов`язкові умови для віднесення матеріальних цінностей до основних фондів. Перша вони повинні призначатися платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію. Друга їх вартість має перевищувати 1000 гривень і поступово зменшуватися у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Факт використання та наміру використання позивачем вироблених гральних автоматів у своїй господарській діяльності підтверджується договорами оренди гральних автоматів між ПФ «Мастер Геймс» (орендодавець) та МЧП «Сапсан» (орендатор) від 05.05.2006 року № 14/05.05.2006 з додатком до нього - актом прийому передачі від 05.05.2006 року; між ПФ «Мастер Геймс» (орендодавець) та фізичною особою підприємцем Самойленко Олександром Вікторовичем (орендатор) від 01.11.2006 року № 01.11.06 з додатком до нього - актом прийому передачі від 01.11.2006 року; від 15.01.2007 року № 150107 з додатком до нього - актом прийому передачі від 18.01.2007 року; від 06.02.2007 року № 060207 з додатком до нього - актом прийому передачі від 08.02.2007 року; від 19.04.2007 року № 190407 з додатком до нього - актом прийому передачі від 19.04.2007 року; від 21.05.2007 року № 210507 з додатком до нього - актом прийому передачі від 23.05.2007 року; між ПФ «Мастер Геймс» (орендодавець) та Київською філією ТОВ «Мастер Інвест» (орендатор) від 24.08.2006 року № 44/24.08.06 з додатками до нього - актом прийому передачі від 24.08.2006 року та актом повернення від 31.01.2007 року; між ТОВ «Мастер Інвест» (орендатор) від 24.07.2007 року № 240707 з додатком до нього - актом прийому передачі від 24.07.2007 року; від 01.09.2007 року № 010907 з додатками до нього - актом прийому передачі від 01.09.2007 року та актами повернення від 01.11.2007 року, від 01.12.2007 року, від 01.01.2008 року, від 01.02.2008 року; від 01.11.2007 року № 011107/1 додатками до нього - актом прийому передачі від 01.11.2007 року та актами повернення від 01.01.2008 року, від 01.03.2008 року; від 01.12.2007 року № 011207 з додатками до нього - актом прийому передачі від 01.12.2007 року та актом повернення від 01.03.2008 року; від 11.02.2008 року № 110208 додатками до нього - актом прийому передачі від 11.02.2008 та актом повернення від 01.03.2008 року.

Що стосується другої умови, то вартість ігрових автоматів, що були обєктом перевірки, беззаперечно перевищувала 1000 гривень і поступово зменшувалася у зв'язку з фізичним або моральним зносом, що підтверджується матеріалами справи та було предметом спору і порушення відповідно до Акту, позивач здійснював амортизацію зазначених об`єктів, які використовувалися у виробничій дільності

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.

Судом встановлено, що більшість ігрових автоматів, які позивач виготовляв, використовував у своїй господарській діяльності та які стали предметом подальшої реалізації, у податковому обліку зазначалися як «основні фонди 2 групи», що знаходяться у експлуатації більше року. Ті ігрові автомати, які значилися у експлуатації менше року та стали предметом подальшої реалізації (відповідно до договорів купівлі-продажу №310107 від 31.01.2007 року між ПФ «Мастер Геймс» та Шенько Сергієм Кстянтиновичем, №19032007 від 19.03.2007 року та № № 03012008 від 03.01.2008 року між ПФ «Мастер Геймс» та ТОВ «Мастер Інвест») протягом перевіряємого періоду, хоча фактично і не перебували у експлуатації протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, проте безперечно передбачалися для цього, оскільки їх експлуатація є однією з видів у господарської діяльності позивача.

Також суд вважає правильним віднесення ігрових автоматів до основних фондів 2 групи, оскільки віднесення їх до іншої групи не відповідатиме цільовому призначенню цих матеріальних цінностей.

Суд зауважує, що законодавство з питань оподаткування до набрання чинності Законом України від 24 грудня 2002 року N 349-IV, яким внесено зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для віднесення матеріальних цінностей до основних фондів передбачало саме необхідність їх фактичного використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Проте, у звязку із внесенням відповідних змін у статтю 8 Закону така умова як «використання» не стала необхідною та обовязковою при віднесенні певних матеріальних цінносте до основних фондів, на зміну їй введено іншу умову «призначення» матеріальних цінностей для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Така позиція суду також підтверджується Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Щодо податкових наслідків здійснення операцій за зовнішньоекономічним договором комісії, перегляду ціни за договором із неплатником ПДВ, включення до валових витрат сум матеріальної допомоги, продажу об'єкта основних фондів» N 3429 від 09.06.2003 року. У якому, крім іншого, зазначено, що для визначення активу як об'єкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний. Таким чином, продаж таких основних фондів відображається в обліку за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" для продажу основних фондів, а не товарів, і у зв'язку з цим - не потребує коригувань амортизаційних відрахувань в податковому обліку.

Такі висновки, до того ж, є підтвердженням відсутності порушення п.п.4.1.1 п.4.1 статті 4 Закону, оскільки судом достеменно встановлено, що позивачем вірно віднесено матеріальні цінності саме до основних фондів, а не до товарів.

При цьому, відповідно до п.п.8.3.5. п.8.3 статті 8 Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 , ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (п.п. 8.4.2 п.8.4. статті 8 Закону).

Відповідно до п.п. 8.4.4. п.8.4. статті 8 Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Крім того, судом встановлено, що проведення амортизації основних фондів 2 групи ПФ «Мастер Геймс» відбувалося відповідно до норм амортизації, встановлених п.п.8.6.1 п.8.6. статті 8 Закону у розмірі 10 % відсотків від балансової вартості групи.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач вірно здійснював податковий облік продажу гральних автоматів, саме як основних фондів 2 групи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Субєкт владних повноважень зобовязаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Відповідно до частини 4 статті 71 КАС України, суд витребував у Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримдокази, що б підтверджували підстави проведення перевірки, однак відповідач без поважних причин не надав жодних доказів правомірності своїх дій.

Згідно з частиною 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть доказів на пропозицію суду.

Відповідач не надав суду доказів, що реалізовані позивачем гральні автомати, які використані ним раніше у виробничій діяльності являються товаром.

Таким чином, відповідач по справі не надав доказів правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень не чинними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не були порушені норми п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8, п. 1.31, п. 1.6 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже дії відповідача по донарахуванню податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток підприємств в сумі 11986,02 гривень та нарахуванню фінансових санкцій в сумі 5769,01 гривень, не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, а податкові повідомлення - рішення № 0011652301/0 від 01.09.2008 року, № 0011652301/1 від 11.11.2008 року мають бути визнані протиправним та скасовані.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 17 березня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 23 березня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати податкові повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у м.Сімферополь АР Крим № 0011652301/0 від 01.09.2008 року, № 0011652301/1 від 11.11.2008 року, якими позивачеві визначено податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 11986,02 гривень та штрафні санкції в розмірі 5769,01 гривень протиправними та скасувати.

3. Стягнути на користь позивача Приватної фірми «Мастер Геймс»з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного господарського суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.