Постанова № 3252371, 11.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.03.2009 р.                                                                                 № 9/620

16:11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазсервіс»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003602303/0 від 16.05.2008

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва з вимогами визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003602303/0 від 16.05.2008.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем порушено положення Закону № 334, оскільки отримані послуги, які в результаті віднесено на валові витрати, не є нематеріальними активами та об’єктами інтелектуальної або промислової власності, а замовлялися виключно в межах здійснення господарської діяльності позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб встановлені Законом № 2181, так як позивачем порушено норми Закону № 334, адже отримані послуги за договорами підлягають амортизації.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

встановив:

з 18.02.2008 по 17.03.2008 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Компанія "Укргазсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатом якої складено Акт від 25.04.2008 № 1137/23-03/33887051.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 5.3.3. Закону № 334, віднесло на валові витрати у 3-му кварталі 2007 р. кошти, сплачені за інжинірингові послуги, отримані за договором підряду 30.07.2007 р. № 002-07-165 у сумі 82583,00 грн., та у 4-му кварталі 2007 року - кошти, сплачені за інжинірингові послуги за тим же договором та договором підряду від 30.08.2007 р. № 002-07-167 у сумі 42567,00 грн., а всього - 125150,00 грн.

На підставі Акту від 25.04.2008 № 1137/23-03/33887051 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003602303/0 від 16.05.2008 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 158438,00 грн., з яких: за основним платежем - 125150,00 грн., штрафні санкції - 33288,00 грн.

За результатом апеляційного оскарження в адміністративному порядку зазначене рішення залишено без змін.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що:

метою та предметом діяльності позивача є здійснення господарської діяльності задля отримання прибутку, одним із напрямків такої діяльності у 2007 році було створення на території України мережі автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС): розробка схеми мережі, пошук земельних ділянок для будівництва АГНКС, вивчення та аналіз техніко-економічних характеристик цих ділянок, придбання діючих АГНКС, залучення фінансових та бізнес-партнерів для будівництва мережі АГНКС;

власних спеціалістів для виконання вказаних робіт позивач не мав, тому 30.07.2007 уклало договір підряду № 002-07-165 з ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (Підрядником). Підрядник роботи за договором виконав, за що останньому перераховано кошти у сумі 210000,00 грн. з ПДВ (Акт виконаних робіт від 30.08.2007 № 1) та 186400,00 грн. з ПДВ (Акт виконаних робіт від 28.09.2007 № 2);

в рамках реалізації програми створення мережі АГНКС 30.08.2007 позивач уклав з ТОВ "СБФ «СІЕНДЖІ»договір підряду № 002-07-167, предметом якого є детальне інженерно-технічне дослідження конкретної земельної ділянки у Костопільському районі Рівненської області на предмет можливості будівництва на ній АГНКС, а також здійснення ряду організаційно-технічних заходів щодо придбання позивачем ділянки. Роботи Підрядником за цим договором також виконані, за що останньому сплачено 204750,00 грн., з ПДВ (Акт виконаних робіт від 30.10.2007 р. № б/н).

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем безпідставно донараховано суму податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції з урахуванням наступного.

Щодо донарахування позивачеві суми податку на прибуток.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі –Закон № 334):

матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;

нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).

Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

п. 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).

Положеннями п. 11.2.1. Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналізуючи такі обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо оскарження рішення в частині визначення податку на прибуток підлягають задоволенню, адже документи, отримані позивачем на підставі договорів підряду від 30.07.2007 та від 30.08.2007 не є нематеріальними активами. Адже предметом зазначених договорів було здійснення робіт по отриманню інформації та вивчення визначеного питання з метою здійснення господарської діяльності позивача. Крім того, суд звертає увагу, що отримане за предметами договору не є нематеріальними активами, об’єктами інтелектуальної власності, набутими у встановленому законодавством порядку, що унеможливлює донарахування позивачеві податку на прибуток. Адже такі витрати понесені в рамках здійснення господарської діяльності позивача, при цьому зазначені витрати підтверджено як актами приймання-передачі, так і повною оплатою проведених робіт.

Враховуючи вказане вище, відповідачем безпідставно донараховано позивачеві суму податку на прибуток, так як отримане за договорами підряду як від 30.07.2007 так і від 30.08.2007 є витратами позивача при здійсненні ним господарської діяльності. Разом з тим, такі витрати підтвердженні останнім в повному обсязі.

Крім того, відповідач не довів суду обґрунтованість свого рішення відносно віднесення результатів виконаних робіт за господарськими договорами від 30.07.2007 та від 30.08.2007 до нематеріальних активів.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (Далі –Закон № 2181) єспеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом “б” пункту 4.2.2. статті 4 Закону № 2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 17.1.3. статті 17 Закону № 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи такі обставини, оскаржуване рішення підлягає визнанню нечинним, адже, як встановлено попередньо судом, позивач використовував отримане за договорами підряду у відповідності до вимог Закону № 334. З огляду на викладене, відповідачем безпідставно за результатом донарахування суми податку на прибуток за оскаржуваний період застосовано штрафні санкції. Адже, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем завищено валові витрати та порушено положення Закону № 334, оскільки оскаржуване рішення прийнято без врахування принципів, визначених ст. 2 КАС України. Зворотнє не досліджено і не встановлено податковою службою під час перевірки на підставі вмотивованих та обґрунтованих доказів.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності та наявність законних підстав для винесення оскаржуваних рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0003602303/0 від 16.05.2008.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                     О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –18.03.2009.