Постанова № 3252375, 23.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 170209

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.03.2009 р. № 6/101

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прістіс Інвестментс"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Представники: від позивача Шемет А.О.

від відповідача Степаненко С.Д., Гоцко Р.В.

прокуратури Тагвей Т.І.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23.03.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Прістіс Інвестментс»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 19.07.2007 р. № 0006022309/0 на загальну суму 19778259,00 грн., з яких 13185506,00 грн. відшкодована сума ПДВ та 6592753,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ «Прістіс Інвестментс», вказує на те, що відповідач ДПІ у Печерському районі м. Києва, тричі здійснював перевірку щодо правомірності відшкодування податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 18185506,00 грн. за період листопад 2004 року. Товариство зазначає, що відповідачем було проведено відшкодування сум ПДВ у розмірі 13185506,00 грн., залишок невідшкодованого ПДВ склав 5000000,00 грн. В подальшому відповідач провів повторну перевірку, за результатами якої було прийняте податкове повідомлення рішення від 15.11.2005 р. № 0000000193/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 13185506,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 6592753,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення було скасоване рішенням Господарського суду м. Києва, та залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. Однак, відповідач втретє провів перевірку за той же період щодо правомірності заявленого відшкодування ПДВ в розмірі 18185506,00 грн., за результатами якої був складений акт та прийняте податкове повідомлення рішення від 19.07.2007 р. № 0006022309/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 13185506,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 6592753,00 грн.

Позивач вказує на те, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про податкову службу в Україні»та Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»в частині правомірності проведення повторної перевірки. Оскільки, норми вказаних нормативних актів чітко передбачають в яких випадках проводиться повторна перевірка. Тому, Товариство вважає, що прийняте податкове повідомлення рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечує, та вказує на те, що директорами підприємств ПВКП «Оптітрейд», ПВКП «Техпостач», ПВКП «Екомаш», які є постачальниками контрагента позивача - ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни», надані пояснення щодо відсутності фінансово-господарської діяльності на вказаних підприємствах з моменту їх створення та зазначають про те, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не проводилися перевірки даних підприємств. На підставі чого прокуратурою м.Дніпропетровська порушена кримінальна справа № 69069031 за фактом службової підробки посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Тому, відповідач стверджує, що оскільки Товариство отримало бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 13185506,00 грн. на підставі неправдивих даних, які внесені в офіційні документи акти перевірок ПВКП «Оптітрейд», ПВКП «Техпостач», ПВКП «Екомаш», податкове повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте відповідно до чинного законодавства України.

Представник прокуратури проти позову заперечує з підстав наведених відповідачем ДПІ у Печерському районі м. Києва, а також зазначає, що у ТОВ «Прістіс Інвестменс»відсутнє право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, оскільки, відсутня надмірна сплата сум податку на додану вартість, а також не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Прістіс Інвестменс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.11.2004 р. по 30.11.2004 р., за результатами якої було складено від 19.07.2007 р. акт № 418/23-9/32382687.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006022309/0 від 19.07.2007 р., згідно якого встановлено порушення п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2004 р. у розмірі 18 185 506,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 592 753,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Прістіс Інвестменс»придбано згідно договору купівлі-продажу № 10/06 від 12.11.2004 р. у Херсонського Ремонтно-Будівного Управління ВАТ «Херсонські комбайни»гальванічний комплекс 1 шт., загальна вартість товару складає 109 095 034,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 182 505,67 грн. В рамках проведення зустрічної перевірки було встановлено, що ТОВ "Прістіс Інвестменс" з ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»укладено договір із № 10/06 від 12.11.2004р. про постачання багатофункціонального гальванічного комплексу.

На виконання угоди ДП ХРБУ ВАТ "Херсонські комбайни" відвантажено продукцію на загальну суму 109 095 034,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 182 505,67 грн., про що складено акт прийому-передачі № 01 від 12.11.2004р. Крім того, підприємством "Херсонські комбайни" було виписано податкову накладну № 219 від 12.11.2004 р. на загальну суму 109095034,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 182 505,67 грн.; у листопаді 2004 р. отримано грошові кошти у розмірі 18 185 506,00 грн.

ДП ХРБУ ВАТ "Херсонські комбайни" є виробником вказаного товару, але постачальниками комплектуючих є наступні підприємства: ПВКП "Оптітрейд" (код ЄДРПОУ 32513821), ПВКП "Екомаш" (код ЄДРПОУ 32513622), ПВКП "Техпостач" (код ЄДРПОУ 32513795), ПВКП "Спецпромсервіс" (код ЄДРПОУ 32510583), ПВКП "Совінтех" (код ЄДРПОУ 32448344).

ДПІ у Печерському районі м. Києва в акті перевірки вказує на те, що постачальником наведених підприємств є ПВКП "Максі-Плюс" (код ЄДРПОУ 32299018), яке перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та зазначено, що підприємство «Максі-Плюс»у 2004 році звітувало про відсутність діяльності.

На момент складання акту перевірки прокуратурою м. Дніпропетровська розслідується кримінальна справа № 69069031 за фактом службової підробки посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська за ознаками злочину передбаченого ч. І ст. 366 КК України. Відповідач зазначає, що згідно матеріалів кримінальної справи, 27.01.2005 р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведена перевірка ПВКП "Оптітрейд", ПВКП "Техпостач", ПВКП "Екомаш" з питань взаємовідносин вказаних підприємств з ДП "Херсонське ремонтне-будівельне управління" ВАТ "Херсонські комбайни" за квітень 2004р., про що свідчать складені акти від 27.01.2005р. №103/23-1/32513821, від 27.01.2005р. №101/23-1/32513795, від 27.01.2005р. №102/23-1/32513622. Вказані акти перевірок свідчать про проведення перевірок та підписання актів директорами Устич В.А., Онасенко С.Л., Онасенко Р.Ю.

Громадяни Устич В.А. (директор ПВКП "Оптітрейд"), Опанасенко С.Л. (директор ПВКП "Техпостач"), Онасенко Р.Ю. (директор ПВКП "Екомаш") пояснили, що з моменту створення вказаних підприємств, фінансово-господарська діяльність не проводилась, жодних документів (договорів, накладних, наказів, платіжних доручень і .д.) не підписувалось. В їх присутності та з їх відома дані перевірки не проводились і проводитись не могли, оскільки підприємства не займались фінансово-господарською діяльністю з моменту їх створення. Відповідно документи - установчі документи даних підприємств, декларації з ПДВ за квітень 2004р., договори, накладні і податкові накладні, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та інші документи, до перевірки не надавались у зв'язку з їх відсутністю.

Таким чином, посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська внесені неправдиві дані в офіційні документи - акти перевірок ПВКП "Оптітрейд", ПВКП "Техпостач", ПВКП "Екомаш", які не відповідають дійсності, і на основі яких Позивач отримав із бюджету ПДВ в сумі 13 185506,00 грн.

Згідно листа Лівобережної МДШ від 28.07.2005р. №15134/7/235-178 провести зустрічну перевірку ПВКП «Спецпромсервіс»по взаємовідносинах з ДП ХРБУ ВАТ "Херсонські комбайни" неможливо, оскільки підприємство з лютого 2005р. знаходиться в розшуку.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що за результатами виконання договору № 10/06 від 12.11.2004 р., укладеного позивачем з ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»(постачальник), позивач в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно заявив до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 18185506,00 грн., оскільки вказана сума податку на додану вартість не була фактично сплачена до бюджету постачальниками другої ланки.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у податковій декларації за листопад 2004 року позивачем заявлена сума експортного відшкодування у розмірі 18185506,00 грн. Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до податкового органу подані заява, розрахунок бюджетного відшкодування та інші необхідні документи для проведення відшкодування податку на додану вартість. Відшкодування ПДВ заявлено позивачем на підставі наступного.

Відповідно до умов договору постачання від 12.11.2004 р. № 10/06, специфікації до вказаного договору від 12.11.2004 р., акта прийому-передачі від 12.11.2004 р. № 01 ТОВ "Прістіс Інвестментс" придбало та фактично отримало у ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни" гальванічний комплекс (багатофункціональний). Сума договору становить 109095 034,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 18 182 505,67 грн. На виконання цього договору ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни" видана позивачу податкова накладна від 24.11.2004 р. № 219.

На виготовлену продукцію ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»отримано висновок Херсонської торгово-промислової палати про відповідність гальванічного комплексу (багатофункціонального) ДСТУ, що підтверджується відповідною технологічною до куме»Херсонські комбайни»були проведені в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями від 18.11.2004 № 1, від 19.11.2004 № 2, від 19.11.2004 № 3, а також в самому акті перевірки.

В подальшому цей гальванічний комплекс на підставі укладеного між ТОВ «Прістіс Інвестментс»(комітент) та ТОВ «Ексім Комерц»(комісіонер) договору комісії від 12.11.2004 № 004-К, специфікації (доручення комісіонерові) до договору комісії від 12.11.2004, акта прийому-передачі майна на комісію № 01 від 12.11.2004 переданий для продажу на експорт комісіонеру ТОВ "Ексім Комерц".

ТОВ "Ексім Комерц" укладено контракт від 12.11.2004 р. № 67-04 із Компанією «Expertus Ltd. co.»США на реалізацію гальванічного комплексу (багатофункціонального). Загальна вартість контракту становить 17.160.800 доларів США.

Розрахунки за проведеною операцією здійснені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

При подачі до ДПІ у Печерському районі м. Києва документів для проведення відшкодування ПДВ позивачем надано також вантажну-митну декларацію від 12.11.2004 р. № 50800001/4/014084.

В матеріалах справи наявна довідка ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.05.2005 р. № 70/23-7-32882687, згідно з якою Товариству підтверджено правомірність заявлення до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 18185506,00 грн. А також, відповідачем було відшкодовано позивачу частину суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 13185506,00 грн., залишок невідшкодованої суми склав 5000000,00 грн.

В подальшому відповідачем була проведена повторна Додаткова невиїзна позапланова перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість Товариства за період з 01.11.2004 р. по 31.11.2004 р. (повторна). За результатами перевірки був складений акт від 14.11.2005 р. № 117/23-11/32382687 та прийняте податкове повідомлення рішення від 15.11.2005 р. №0000000193/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 13185506,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 6592753,00 грн.

Відповідачем не надано суду підтвердження щодо підстав для проведення повторної (додаткової) перевірки за цей же період.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. по справі № 11/82-А податкові повідомлення рішення були визнані нечинними. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. постанова суду першої інстанції від 08.06.2006 р. залишена без змін. Також, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.05.2008 р. по справі № К-31522/06 залишені без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення експортних операцій) визначено, що податкові зобов'язання по ПДВ за нульовою ставкою виникають на дату фактичного вивезення продукції за межі митної території України платником податку, що підтверджене належним чином оформленою ВМД. Тобто, умовою застосування нульової ставки при експорті товарів (робіт, послуг) є виконання вимог ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме наявність відповідних документів та виконання % платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання (Указ Президента України від 04.10.1994 №567/94 „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів").

Згідно зі ст. 8 Митного кодексу України регулювання митною справою здійснюють найвищі органи державної влади та управління.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет, який приймає нормативні акти відповідно до Митного кодексу України та інших законів України. Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів.

Відповідно до ст. 9 Митного кодексу України, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, які здійснюють у т. ч. контроль за додержанням законодавства про митну справу, вдосконалення митного контролю і оформлення товарів при переміщенні через митний кордон України, боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил.

Згідно зі ст.ст. 22, 23, 24, 37, 38, 50, 85 Митного Кодексу України, митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду, обліку предметів, що переміщуються через митний кордон. Під час вивезення за межі митної території України товари перебувають під митним контролем. Митний контроль починається з моменту ввезення товарів в зону митного контролю і подання необхідних документів на такі товарів, до моменту вивезення товарів за межі митної території України, тобто до митного оформлення товарів. Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначається Державним митним комітетом України.

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування митниць, а також може здійснюватись в зонах митного контролю. Переміщення (ввезення або вивезення з митної території) через митний кордон України товарів здійснюється в місцях розташування митниць.

Розділом 8 Митного Кодексу України регулюється виникнення факту порушення митних правил, провадження у справах про порушення митних правил та встановлює відповідальність за такі порушення, у т.ч. ст. 109 встановлює відповідальність за не доставлення в митний орган України предметів та документів.

Законом України "Про митну справу в Україні" (далі - Закон) визначено правові основи організації митної справи в Україні.

Згідно зі ст. ст. 1,4 Закону митна справа включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу.

Відповідно до ст. ст. 6, 8 Закону, до компетенції митних органів України належить контроль за митним оформленням та оподаткуванням товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, боротьба з контрабандою та іншими порушеннями митних правил. Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем. Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню.

Відповідно з Положенням "Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", затвердженого наказом Державної митної служби України №771 від 08.12.1998, зареєстрованим в Мін'юсті України 22.01.1999 за № 42/3335 (далі - Положення № 771), розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п. 1.9 Положення).

Згідно з п. 1.10 Положення № 771, у разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 Положення № 771, для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв'язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ, щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.

У разі виявлення порушення митних правил справа про таке порушення заводиться відповідно до п.1.10 Положення (п. 3.15).

Відповідач не подав суду доказів виявлення факту порушення митних правил позивачем або комісіонером, що діяв за договором комісії.

Відповідно до типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, затвердженої наказом ДМСУ від 30.12.1998 №828 (зареєстрована в Мінюсті України № 32/3325 від 21.01.1999) митне оформлення - сукупність дій, пов'язаних з пропуском в України чи за її межі товарів, переміщуваних через митний кордон. Митне оформлення здійснюється у 4 етапи. Четвертий етап закінчується повним оформленням ВМД. ВМД вважається оформленою в разі наявності на всіх її аркушах номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 8 "Положення про вантажну митну декларацію", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997, вантажна митна декларація -заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, ... а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Згідно з Інструкцією "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженою наказом ДМСУ №307 від 09.07.1997 (зареєстрована в Мінюсті України 24.09.1997 за №443/2247):

графа-1 містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України;

графа-17 містить відомості про країну призначення;

графа-29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Надана позивачем вантажна митна декларація від 12.11.2004 № 50800001/4/014084 на підтвердження вивезення (експорту) товару має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, визначає країну призначення, найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні (Херсонська митниця).

Згідно з пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Митна вантажна декларація позивача оформлена належним чином, підтверджує виконання умов договорів та факт перетину товаром митного кордону, що засвідчено уповноваженим державним органом.

Також суд зазначає, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" від 01.03.2002 №243 на оригіналі п'ятого основного аркуша („примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Отже, чинне законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа -ВМД, який має бути належним підтвердженням (в т. ч. доказом в судовому процесі) здійснення експортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зазначених вище судових рішеннях встановлено, що копія митної декларації має напис про фактичне вивезення товарів за межі митної території України. Так, вантажна митна декларація від 12.11.2004 № 50800001/4/014084 містить напис Херсонської митниці, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митниці, наступного змісту: "Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі: 14.11.2004", що повністю відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції".

При цьому, як встановлено судом, в акті перевірки відповідачем не зазначено жодних обставин та конкретних доказів, які б підтверджували факт не переміщення товару через кордон, а відповідний висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва є лише припущенням.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійсненої позивачем господарської операції. Відповідачами не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про не перетин товаром митного кордону за розглянутими господарськими операціями носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами і спростовується наданими позивачем доказами.

Таким чином позивачем відповідно до норм ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" заявлено до відшкодування сума ПДВ у розмірі 18182 505,67 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;

ж)ціну продажу без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Як вбачається з акта перевірки, виписана ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»на адресу позивача податкова накладна від 24.11.2004 № 219 на загальну суму 109095 034,00 грн., в т.ч. ПДВ 18182 505,67 грн., підписана уповноваженою особою.

Відповідність вказаної податкової накладної вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем не заперечується, в т.ч. в акті перевірки, та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреної копією зазначеної податкової накладної, оригінал якої було оглянуто судом під час підготовчого провадження.

Вищевказана сума податку на додану вартість у розмірі 18182 505,67 грн. була фактично сплачена позивачем на користь ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни" у складі ціни придбаного товару, а ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни", в свою чергу, фактично перерахувало вказану суму до бюджету, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тобто це документ, який підтверджує факт продажу товарів, виконання робіт та надання послуг.

Зазначене підтверджується пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким встановлено, що отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт придбання позивачем товару, зазначеного у податковій накладній від 24.11.2004 р. № 219, виписаній на адресу позивача ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни», підтверджено матеріалами справи та актом перевірки.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час проведення відповідних господарських операцій) визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідну податкову накладну, виписану на його адресу ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»на загальну суму 18182 505,67 грн.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем повністю оплачено отриманий товар, оприбутковано з відображенням в бухгалтерській та податковій звітності, використано у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання. Факт реєстрації ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача вищезазначеної податкової накладної було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, судом визнається, що сума ПДВ, віднесена позивачем до складу податкового кредиту листопаді 2004 року, підтверджується відповідною податковою накладною на суму 18 182 505,67 грн.

До суду не надано доказів анулювання виданого ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»підприємству Свідоцтва платника податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем. Не надано подібних відомостей і про інших постачальників по ланках.

Крім того відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту ненадходження податку на додану вартість до бюджету, внаслідок того, що постачальник комплектуючих третьої ланки - ПВКП „Максі-Плюс", якому постачальники другої ланки ПВКП „Оптітрейд", ПВКП „Екомаш", ПВКП „Техпостач", ПВКП „Спецпромсервіс", ПВКП „Совінтех" перерахували відповідні суми податку на додану вартість, таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку "податкове зобов'язання" не відобразив та, відповідно, податку на додану вартість до бюджету не сплатив.

Суд відхиляє посилання відповідача на лист ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, в якій на податковому обліку перебувало ПВКП „Максі-Плюс" як на доказ того, що ПВКП „Максі-Плюс" не декларувалось та не сплачувалось податкове зобов'язання з ПДВ за вказаним господарськими операціями. Та в якому зазначено, що ПВКП „Максі-Плюс" станом на момент продажу комплектуючих постачальникам другої ланки: ПВКП „Оптітрейд", ПВКП „Екомаш", ПВКП «Техпостач", ПВКП „Спецпромсервіс", ПВКП „Совінтех" було належним чином зареєстрованим платником ПДВ, про що йому було видано відповідне свідоцтво.

Вищевказаними судовими рішеннями, також, було встановлено, що 18.01.2005р. ПВКП „Максі-Плюс" було подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська два уточнюючих розрахунки з ПДВ за листопад 2003 та квітень 2004, в яких ПВКП „Максі-Плюс" задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 18 140 843,00 грн.

Доказів несплати ПВКП „Максі-Плюс" вказаного податкового зобов'язання суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Допустимих доказів наявності у ПВКП «Максі-Плюс»податкового боргу, що виникли внаслідок виконання господарських зобов'язань з ПВКП „Оптітрейд", ПВКП „Екомаш", ПВКП „Техпостач", ПВКП „Спецпромсервіс", ПВКП „Совінтех", відповідач не надав. В матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ПВКП „Максі-Плюс" податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність податкового боргу у ПВКП „Максі-Плюс".

Відповідачем не надано доказів того, що вказані зобов'язання ПВКП „Максі-Плюс" не декларувались та не сплачувались до бюджету. В матеріалах справи відсутній акт перевірки, яким було б встановлено несплату ПВКП „Максі-Плюс" податкових зобов'язань за вказаним епізодом.

Як вже було встановлено судовими рішеннями Господарського суду м. Києва, Київським апеляційним господарським судом та Вищим адміністративним судом України, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р. у справі №Б15/113/05 ПВКП „Максі-Плюс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Юридичним наслідком визнання ПВКП „Максі-Плюс" банкрутом мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. В зв'язку з ліквідацією ПВКП „Максі-Плюс питання щодо будь-яких його зобов'язань, в т.ч. щодо сплати податків та зборів, є вирішеними, що вказує на відсутність заборгованості також і перед бюджетом.

Крім того, як вказує відповідач, податковими органами проводились зустрічні перевірки ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни" та ПВКП „Техпостач", ПВКП „Екомаш", ПВКП „Оптітрейд", ПВКП „Совінтех",ПВКП „Спецпромсервіс".

Також, судовими рішеннями по справі № 11/82-А встановлено, що згідно довідки податкових органів, які свідчать про виконання ДП "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни", ПВКП „Техпостач", ПВКП „Екомаш", ПВКП „Оптітрейд", ПВКП „Совінтех", ПВКП „Спецпромсервіс" всіх податкових зобов'язань за вищевказаним господарськими операціями.

Відповідач на час слухання справи в Окружному адміністративному суді м. Києва не надав жодних відомостей щодо результатів розгляду кримінальної справи №69069031.

Суд враховує, що підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Відповідно до підпункту 7.5.5 пункту 7.7 статті 7 вищевказаного Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його відшкодуванням.

Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Зважаючи на викладене, суд вказує на те, що позивач отримав від безпосереднього постачальника товару ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»податкову накладну та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, яку ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни», в свою чергу, фактично перерахувало до бюджету. При цьому належних доказів того, що сума ПДВ не була сплачена до бюджету постачальниками попередніх ланок, зокрема, ПВКП «Максі-Плюс», суду не надано.

Сума експортного відшкодування позивача у розмірі 13185 506,00 грн. в повному обсязі підтверджена також Довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати позапланової документальної перевірки від 21.01.2005 р. № 70/23-7-32882687 (копія наявна в матеріалах справи).

Протягом лютого - квітня 2005 року позивачу проведено відшкодування сум ПДВ у розмірі 13 185 506,00 грн., залишок невідшкодованого ПДВ становить 5000 000,00 грн.

При цьому суд відзначає, що наступна позапланова перевірка, за результатами якої прийнято спірні рішення, проведена відповідачем з порушенням пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Вказана норма Закону регламентує строк, протягом якого контролюючий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених в податковій декларації даних. При наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку, тобто протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Всупереч названим нормам відповідачем без наявних підстав проведена виїзна позапланова перевірка через три роки з моменту отримання податкової декларації.

Підстави для проведення повторної перевірки врегульовані нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до п. 8 ст.. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірки за період листопад 2004 року проводилися:

1) перша перевірка була проведена в травні 2005 р. та складена Довідка від 21.05.2005 р. № 70/23-7-32882687, згідно з якою Товариству підтверджено правомірність заявлення до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 18185506,00 грн. А також, відповідачем було відшкодовано позивачу частину суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 13185506,00 грн., залишок невідшкодованої суми склав 5000000,00 грн.;

2) друга перевірка проведена відповідачем в листопаді 2005 р., а саме Додаткова невиїзна позапланова перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість Товариства за період з 01.11.2004 р. по 31.11.2004 р. (повторна). За результатами перевірки був складений акт від 14.11.2005 р. № 117/23-11/32382687 та прийняте податкове повідомлення рішення від 15.11.2005 р. № 0000000193/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 13185506,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 6592753,00 грн.;

3) третя перевірка проведена липні 2007 року - Виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Прістіс Інвестменс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.11.2004 р. по 30.11.2004 р., за результатами якої було складено від 19.07.2007 р. акт № 418/23-9/32382687.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006022309/0 від 19.07.2007 р., яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 13185506,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 6592753,00 грн.

Крім того, в частині визначення позивачу до сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13185 506,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 6592 753,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлює ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників відповідача, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13.185.506,00 грн. відповідач зазначає п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., відповідно до якого у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

На час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України №857/98 від 07.08.1998 р. «Про деякі зміни в оподаткуванні», який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

Пунктом 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим цей Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України (згідно з п. 18 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 р. №2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинності 31.03.2005 р.).

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

Отже, суд відзначає, що в правовому полі України на момент прийняття відповідачем спірних рішень були відсутні закони (чи нормативні акти, прирівняні до них), які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України № 857/98 від 07.08.1998 р. «Про деякі зміни в оподаткуванні»та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р. При цьому ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не містять вказаної правової кваліфікації.

Як встановлено ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, у відповідача не було підстав застосовувати до позивача заходи юридичної відповідальності, а саме визначати до сплати податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 13185 506,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 6592 753,00 грн., передбачені Інструкцією ДПА України, затвердженою наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., а не законами України, як того вимагає Конституція.

Не приймається судом, також, і посилання відповідача на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з наступних підстав.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить нормам чинного законодавства України, а тому у відповідача не було підстав зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 5000000,00 грн., визначати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 13185 506,00 грн. та застосовувати штрафні санкції в розмірі 6592 753,00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 13185 506,00 грн.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 19.07.2007 р. №0006022309/0.

3. Судові витрати 3,40 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прістіс Інвестментс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.