Постанова № 3252333, 01.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01.10.2008 р.                                                                                           № 13/324

Окружний адміністративний суд міста Києва

у складі головуючого –судді Степанюка А.Г.

при секретарі Федоровій О.В.

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0006172306/0 від 24.07.2008 року про визначення податкового зобов’язання

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.10.2008 року о 16 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дім «НІКО»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0006172306/0 від 24.07.2008 року про визначення податкового зобов’язання у розмірі 200970 грн., оскільки таке застосовано незаконно і необґрунтовано.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач провів планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року. За наслідками перевірки було складено акт від 11.07.2008 року, згідно якого визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 200970 грн.. Підставою для донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій є нібито невраховані доходи (у вигляді роялті) за безоплатне користування торговою маркою «Mitsubishi Motors». Позивач є офіційним імпортером та дилером офіційної дилерської мережі Mitsubishi Motors Corporations (ММС) (Mitsubishi Motors Europe BV (MME) –європейський офіс), яка формує свою цінову політику з урахуванням витрат на реалізацію правил і стандартів по візуальній ідентифікації бренду «Mitsubishi». Зображаючи символіку «Mitsubishi Motors»у рекламі, позивач виконує свої зобов’язання, передбачені відповідними правилами і стандартами ММС. Таке ображення знаків ідентифікації бренду Mitsubishi не є користуванням ТМ з метою розширення ринку збуту своєї продукції, а є виконанням обов’язку перед ММС стосовно візуальної ідентифікації бренду та дотримання обов’язкових правил реалізації автомобілів. Використання торгової марки «Mitsubishi Motors»в господарських цілях позивача –відсутнє, є чітке дотримання правил і стандартів по візуальній ідентифікації бренду «Mitsubishi», встановлених ММС (ММЕ). При здійсненні реалізації автомобілів марки Mitsubishi на території України застосовується виключно знак для товарів і послуг «NIKO», яким користується позивач на підставі відповідного субліцензійного договору. Представники ММС (ММЕ) неодноразово перевіряли дотримання вказаних вище стандартів та не встановили факту використання торгової марки «Mitsubishi Motors»у власних господарських потребах підприємства. Недотримання позивачем будь-якої з вимог візуальної ідентифікації бренду «Mitsubishi»може призвести до припинення поставок автомобілів даної марки в Україну. ММС (ММЕ) ніяким чином не передавало у користування позивачу торгову марку «Mitsubishi Motors», позивач не придбавав та не здійснював жодних платежів за її використання. А тому заниження скоригованого валового доходу на суму 574200 грн. не було. Крім того звертає увагу суду на відмінність у номерах актів: отриманого позивачем за результатами перевірки та зазначеного у оскаржуваному рішенні як підставу винесення такого. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0006172306/0 від 24.07.2008 року, прийняте ДПІ у Печерському районі м.Києва про визначення податкового зобов’язання у сумі 200970 грн..

У письмовому запереченні проти позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомила, що проти позову заперечує. В обґрунтування свого заперечення вказує, що ДПІ у Печерському районі м.Києва була проведена перевірка щодо дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до зареєстрованого лану перевірки. На підставі перевірки було складено акт №368/23-6/32158818 від 11.07.2008 року. Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «ТД «НІКО»є оптова торгівля автомобілями марки «Mitsubishi Motors»на підставі укладених Дилерських договорів. У період, який перевірявся, позивач використовував міжнародну торгову марку (логотип) «Mitsubishi Motors»в своїй господарській діяльності з метою розширення ринку збуту своєї продукції. Перевіркою було встановлено безоплатне використання ТОВ «ТД «НІКО»у своїй діяльності торгівельної марки (логотип) «Mitsubishi Motors». Позивач не сплачував платежі у вигляді роялті, як винагороду за користування зазначеною торговою маркою. Крім того, за період, який перевірявся, ТОВ «ТД «НІКО»також торгову марку IKO»в якості складової частини найменування свого підприємства, продукції та сплачувало Концерну «НІКО»платежі за використання торгової марки, згідно з субліцензійним договором про використання торгівельної марки (знака для товарів і послуг) від 01.09.2006 року та від 03.05.2007 року сума платежів визначена у розмірі 63800 грн. за місяць. Оскільки при здійсненні реалізації автомобілів марки «Mitsubishi Motors»позивач використовував обидві торгові марки, для визначення розміру одержаних від використання торгової марки (логотипу) «Mitsubishi Motors»доходів (у вигляді роялті) приймається звичайна (у зв’язку з продажем ідентичних товарів) ціна, аналогічна сплаті платежів (роялті) за використання торгової марки «NIKO». А тому позивач занизив скоригований валовий дохід за період, який перевірявся, на суму 574200 грн., у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року на суму 143550 грн.. Результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства, просила у задоволенні позову відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №368/23-6/32158818 від 11.07.2008 року про порушення п.п. 41.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року на суму 143550 грн. та п.п. «е»4.2.9. п.4.2 ст. 4, п.17.2 ст.17, п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано поодаток з доходів фізичних осіб в сумі 377 грн..

Оспорюване податкове повідомлення-рішення №0006172306/0 від 24.07.2008 року винесене, як зазначено у самому рішенні, на підставі акту документальної перевірки №605/23-10/32158818 від 15.01.2007 року, яким встановлено порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Даним рішенням позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 200970 грн., яких основний платіж 143550 грн. та штрафні (фінансові) санкції –57420 грн..

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року з наступними змінами і доповненнями, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Приписом п. 7 «Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від від 21 липня 2005 р. N 619, встановлено, що за результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб’єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається, за результатами перевірки позивача, було складено акт №368/23-6/32158818 від 11.07.2008 року, оспорюване ж повідомлення-рішення винесено на підставі акту №605/23-10/32158818 від 15.01.2007 року

Таким чином, судом встановлено, що підставою для винесення оспорюваного повідомлення-рішення став акт перевірки, який не є актом, в якому зафіксовані результати виїзної планової перевірки позивача, проведеної відповідачем.

А тому оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено без законних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним повідомлення-рішення №0006172306/0 від 24.07.2008 року про визначення податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0006172306/0 від 24.07.2008 року про визначення податкового зобов’язання в розмірі 200970 грн..

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»(юр. адреса: м.Київ, бул-р Л.Українки, 5, ідентифікаційний код 32158818) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             А.Степанюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –02.10.2008 року.