Постанова № 32523126, 16.07.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа № 818/3315/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - А.Г. Вольської ,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника І відповідача - Н.М. Макаренко,

представника ІІ відповідача - С.В. Семенюти,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Пассаж" про стягнення помилково сплаченого збору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточнень до позовних вимог просить суд визнати протиправними дії УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі щодо відмови надати подання УДКСУ у м. Сумах Сумської області про повернення ОСОБА_4 помилково сплаченого збору у сумі 5440 грн.50коп. та стягнути з Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, розрахунковий рахунок 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) помилково сплачений збір в сумі 5440 грн.50 коп., мотивуючи вимоги тим, що 25.06.2010 р. позивач придбав автомобіль, при реєстрації транспортного засобу в органах державтоінспекції він сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5440,50 грн.

Порядок справлення та використання зазначеного збору регулюється Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідно до ст. 3 Закону (в редакції, яка діяла на час сплати збору) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на час реєстрації ним автомобіля, було визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчудженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, тобто обов'язок зі сплати збору покладався на осіб, які відчуджують автомобіль, а саме на продавця.

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 2, п.8 ч.1 ст.4 Закону об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 7 ст. 1 Закону, є вартість легкового автомобіля, при цьому розмір збору складає 3% від об'єкта оподаткування.

З метою повернення помилково сплаченого збору позивачем на 22.03.2013 р. до УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі направлена заява з вимогою надати ГУ ДКСУ у Сумській області відповідне подання, а до ГУ ДКСУ у Сумській області заява про повернення помилково сплаченого збору. Листом від 25.03.2013 р. № 15-37/208-1876 ГУ ДКСУ у Сумській області повідомило про неможливість повернення помилково сплачених коштів у зв'язку із ненаданням УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі подання та інших документів визначених законом.

УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі листом від 05.04.2013 р. №В/29 зазначило, що згідно Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, платниками такого збору є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та зазначила, що відповідно до п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції чинній, як на момент набуття права власності на автомобіль, так і на час здійснення його державної реєстрації в підрозділі Державтоінспекції, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім а легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з п.6 ст.2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для вищезазначених платників є вартість легкового автомобіля. Відповідно до п.7 ст.4 Закону № 400/97-ВР ставкою збору є 3 % від вартості легкового автомобіля.

Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, установлених Законом, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 , відповідно до п. 12, 13 передбачено, що платниками збору є: підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі. Такі платники зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельної організації, договорів міни, довідок органів митної служби, інших документів, що підтверджують цю вартість. Позивачем 26.06.2010 р. набуто право власності на автомобіль марки Renauit Koleos. Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотків його вартості підлягав сплаті позивачем на виконання обов'язку, передбаченого законодавством України, тому підстави для формування подання про повернення коштів відсутні.

Представник ГУ УДКС в Сумській області в судовому засіданні зазначила, що компетенція органів казначейської служби визначена Бюджетним кодексом України та Положенням про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 за № 1236/19974. Згідно зі ст. 45 Бюджетного кодексу України та п. 4 Положення Головне управління здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за №1000/7288 визначено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державної казначейської служби України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державної казначейської служби України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Відповідні документи щодо повернення на користь позивача платежів до органів казначейської служби не надходили.

Представник ТОВ "Автодом Пассаж" в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, перевіривши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити, виходячи з наступного.

26.06.2010 р. позивач придбав автомобіль марки "Renauit Koleos", при здійсненні реєстрації транспортного засобу в органах державтоінспекції сплатив він збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5 440,50 грн. (а.с.5).

22.03.2013 р. позивач звернувся до УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі та ГУ ДКСУ в Сумській області із заявами про видачу подання щодо повернення помилково перерахованих коштів в рахунок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.11,13). В березні, квітні 2013 р. отримав відповіді на заяви, якими позивачу було відмовлено ( а.с.12,14).

Пунктом 7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції чинній, як на момент набуття позивачем права власності на автомобіль, так і на час здійснення його державної реєстрації в підрозділі Державтоінспекції, передбачав, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

У чинному цивільному законодавстві України використовуються різні поняття, які опосередковують перехід майна від однієї особи до іншої: перехід майна, передача майна, набуття тощо. Разом з тим, термін "відчуження майна" зустрічається у законодавстві найбільш часто. Однозначного розуміння про юридичний зміст цієї категорії у сучасній літературі немає. Невизначеність наукових положень сприяла тому, що у законодавстві "відчуження" використовується і як родова категорія на позначення випадків переходу (втрати) права власності, і як один зі способів припинення права власності. Аналіз змісту ЦК України на предмет застосування терміну "відчуження", дає змогу зробити висновок, що перш за все, він використовується як одна з підстав припинення права власності (ст. 346 ЦК України). Буквальне формулювання названої підстави - "відчуження власником свого майна", дозволяє стверджувати, що таке терміновживання позначає випадки, коли власник за своєю волею і на свій розсуд здійснює належні йому повноваження власника та передає річ у власність іншої особи. Тобто при відчудженні припиняється права власності однієї особи з одночасним набуттям права власності на таке майно іншою особою, зокрема на підставах правочину.

Відповідно до п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 р. № 1740, прийнятої на виконання Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками такого збору є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Позивач зазначає, що до висновку про помилковість своїх дій по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, він дійшов проаналізувавши законодавство, зокрема, зміни, внесені до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" Законом України "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.06.2012 р., яким визначено, що платниками цього збору є підприємства, установи та організації, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі. Проте, як вбачається з доповідної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.06.2012 р., законопроект розроблено у зв'язку із необхідністю удосконалення норм статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Автор законопроекту зазначав, що відповідно до діючих норм законодавства сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснювалась з операцій з відчуження автомобіля покупцем, обдаровуваним, спадкоємцем (крім тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом та випадків забезпечення автомобілями інвалідів).

Водночас, норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати зазначеного збору при відчуженні автомобілів трактувалися неоднозначно та потребували конкретизації.

Метою прийняття цього проекту Закону України було уточнення деяких норм Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Законопроектом пропонувалося уточнити положення Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємства, установи та організації, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів за законом.

Також пропонувалося уточнити, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється при набутті права власності на легкові автомобілі.

На думку суду, вищевикладене свідчить лише про уточнення законодавцем відповідних положень Закону, без зміни його змісту. А відтак, сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля 26.06.2010 р. узгоджувалась з вимогами Закону.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Пассаж" про стягнення помилково сплаченого збору відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний тест постанови складено та підписано 21 липня 2013 року.

Суддя (підпис) М.М. Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал