Постанова № 3252282, 23.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.09.2008 р.                                                                                                     № 13/114

Окружний адміністративний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Степанюка А.Г.

при секретарі Федоровій О.В.

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбуд»м.Київ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003392301/0 від 25.04.2008 року

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.09.2008 року о 12 год. 35 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003392301/0 від 25.04.2008 року, посилаючись на приписи пп.5.2.5. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Звертається увага, що основним аргументом відповідача, є: порушення позивачем, а саме заниження ПДВ на суму 5921 грн., не нарахування штрафу у розмірі 5% недоплати за серпень 2005 року та не збільшення суми податкового зобов’язання на 1764 грн. по операціям з ПП «Маранта-Н»; рішення Подільського районого суду м.Києва від 10.04.2007 року, яким визнано недійсними установчі документи ПП «Маранта-Н»: рішення засновника про створення Підприємства, його статут з 01.09.2004 року, Свідоцтво платника ПДВ №38294005 від 06.10.2004 року та Свідоцтво про державну реєстрацію Підприємства серії А00 №040331. Однак, позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи, у т.ч. договір, платіжні доручення, податкові накладні. Крім того, позивач звернув увагу суду, що на момент існування договірних відносин між ним та ПП «Маранта-Н», останнє не було виключено з ЄДРПОУ, а відповідно здійснювало господарську діяльність у правовому полі.

Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні посилаються на те, що чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни. Посилання податкового органу на рішення Подільського районного суду м.Києва від 10.04.2007 року, спростовується тим, що на момент виконання зобов'язань за укладеними договором з ПП «Маранта-Н», знаходилось в Єдиному державному реєстрі. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє права правового значення виданих за такими господарськими операціями бухгалтерських документів.

Позивач звернув увагу, що в ціні наданих послуг за укладеними договорами позивачем було сплачено ПДВ та отримано податкову накладну. Оплата за товар здійснювалась безготівковими коштами з рахунку згідно платіжних доручень.

Відповідач у запереченнях на позов та його представники у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 5921 грн.; п.п. «б»п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та дежавними цільовими фондами», оскільки відповідач не нрахував штраф у розмірі 5% від суми недоплати за серпень 2005 року та не збільшив суму податкового зобов’язання на 1764 грн.. Загальна сума несплаченого ПДВ складає 7685 грн..

Відповідач також посилається на те, що згідно ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), особою, яка підпадає під визначення платника податку і зареєстрована у встановленому порядку, виписується податкова накладна. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Звертається увага на рішення Подільського районного суду м.Києва від 1004.2007 року у справі №2-2011/07 про визнання недійсними установчих документів ПП «Маранта-Н». Даним рішенням було визнано недійсними: рішення засновника про створення ПП «Маранта-Н», статут ПП «Маранта-Н»від дати реєстрації, тобто з 01.09.2004 року, видані на їх основі Свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.10.2004 року, свідоцтво про державну реєстрацію, а також на те, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. А тому на момент складання податкової накладної ПП «Маранта-Н»не було платником податку на додану вартість. Просили у задоволенні позову відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Невиїздна документальна перевірка позивача з питань його правових відносин з ПП «Маранта-Н»за період з 01.08.2005 року по 31.12.2005 року проводилась відповідачем з 24.03.2008 року по 31.03.2008 року, за результатами чого складено акт №863/23-01/33153831 від 01.04.2008 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.5, п.7.4, п.п. «б»п.17.2 ст. 17 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 5921 грн. та не нараховано штраф у розмірі 5% від суми недоплати за серпень 2005 року та не збільшено і суму податкового зобов’язання на 1764 грн..

При цьому перевіркою встановлено, що рішенням Подільського районного суду м.Києва від 10.04.2007 року у справі №2-2011/07 визнано недійсними установчі документи ПП «Маранта-Н»: рішення засновника про створення ПП «Маранта-Н», статуту від дати реєстрації –01.09.2004 року, видані на їх основі Свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.10.2004 року та свідоцтво про про державну реєстрацію. Зобов’язано Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати державну реєстрацію ПП «Маранта-Н». Відповідно встановлено порушення пп. 7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р., у результаті чого, на думку відповідача, занижено податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 7685 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки від 01.04.2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003392301/0 від 25.04.2008 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 7685 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3842,50 грн..

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Маранта-Н»м.Київ було укладено договір поставки №19 від 02.08.2005 року. Умови вказаного договору сторони виконали, про що свідчать наявні у матеріалах справи: платіжні доручення про перерахування позивачем коштів ПП «Маранта-Н»; видаткові накладні; розрахунки-фактури; податкові накладні.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно п.5.3.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому згідно п.5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3.04.1997р. (в редакції, чинній на період, що перевірявся відповідачем) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. ст. 7 цього Закону 7.4.1. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, у підпункті 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому п. 7.2.1 ст. 7 зазначеного Закону визначені вимоги до податкової накладної.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг). Відповідно встановлено лише одну підставу для не включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ –відсутність податкової накладної.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності судом враховується, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з серпня 2005 року по грудень 2005 року надано первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, докази слати контрагенту ПП «Маранта-Н»коштів (платіжні доручення №127 від 19.09.2005 року на суму 9956,41 грн., №170 від 21.11.2005 рок на суму 8232 грн., №191 від 20.12.2005 року на суму 5341,70 грн., №198 від 28.12.2005 року) та податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. При цьому здійснення позивачем з ПП «Маранта-Н»господарських операцій підтверджується укладеним між сторонами наведеним вище договором.

Суд вважає помилковим висновки відповідача про не підтвердження позивачем податкового кредиту з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні та не сплату ним податку до бюджету. Судом враховується, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, складених первинних бухгалтерських документів. Докази визнання угоди недійсною відсутні, вини в діях позивача не встановлено.

Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому відповідачем не спростовані ті обставини, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум ПДВ, ПП «Маранта-Н»було в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ. Тому позивач не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, оскільки відсутні докази , що позивач знав про це.

Чинним на момент розгляду справи Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 (ч. 1, ч. 2 ст. 18 ) встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідно якщо первинні бухгалтерські документи, податкові накладні підписані керівником юридичної особи, дані про яку внесені в Держреєстр, то зазначене є достатнім підтвердженням легітимності підпису такої особи на документах.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. При цьому саме платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Тому сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не може впливати на податковий кредит покупця. Натомість у встановленому порядку відповідачем не підтверджено факти підроблення первинних бухгалтерських та податкових документів конкретною особою.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року з наступними змінами і доповненнями, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)—в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував ПП «Маранта-Н»кошти згідно договору, що підтверджується платіжними дорученнями №127 від 19.09.2005 року на суму 9956,41 грн., №170 від 21.11.2005 рок на суму 8232 грн., №191 від 20.12.2005 року на суму 5341,70 грн., №198 від 28.12.2005 року.

Дані кошти були сплачені з урахуванням ПДВ, а тому у нього виникло право на податковий кредит.

Судом враховується, що згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, а позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, згідно з ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25.04.08 р. №0003392301/0.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інбуд»м.Київ (адреса: просп. 40-річчя Жовтня, 93, кім. 308 ЄДРПОУ 30307414, р/р 26007001000645 в ВАТ «УКБ м.Київ, МФО 321723) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             А. Степанюк

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –26.09.2008 року.