Рішення № 32516815, 17.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/5344/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/3260/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.Категорія 36 17.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Сліпченка О.І., Савченка С.І.

за участю секретаря: Шаповалової А.К.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє законний представник ОСОБА_3, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2, від імені якої діє законний представник ОСОБА_3, треті особи - Орган опіки і піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Друга Київська державна нотаріальна контора про звернення стягнення на майно, отримане у спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на майно, отримане у спадщину. В подальшому уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 268 583 доларів США шляхом звернення стягнення на майно, одержане нею у спадщину після смерті ОСОБА_6, а саме на квартиру, садовий будинок та земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що між ним та ОСОБА_6 31.10.2007 року було укладено кредитний договір № 5806803, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 259 700 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем і ОСОБА_6 31.10.2007 року було укладено договір іпотеки № 5807238, згідно якого позичальник передав в іпотеку квартиру № 141/142, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в сумі 268 583 доларів США 40 центів, шляхом звернення стягнення на майно одержане у спадщину, а саме на квартиру, реєстраційний номер 17070611 загальною площею 224,50 кв. м, житлова площа 17,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, садовий будинок під АДРЕСА_2; на земельну ділянку площею 2,3645 га, кадастровий номер 3220886000:02:002:0043, розташованої на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

Визначено спосіб звернення стягнення, реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмету іпотеки буде встановлена в ході виконавчого провадження згідно експертної оцінки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі законний представник відповідача просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом не встановлено, кому належить на праві власності спірне майно, не оглянуто оригінали і копії правовстановлюючих документів на нього. Обсяг спадкового майна не визначено, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 5806803, відповідно до якого Банк надав позичальнику кошти у сумі 259 700 доларів США строком до 31 жовтня 2020 року з відсотковою ставкою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки № 5807238 від 31 жовтня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 6257, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку квартиру загальною площею 224,50 кв. м., житлова площа 17.50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У грудні 2009 року позивач направив ОСОБА_6 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, але позичальник дану вимогу Банку не виконав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 17 березня 2011 року.

У вересня 2011 року позивач звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з вимогою про включення до складу спадщини зобов'язання позичальника ОСОБА_6 перед ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

З листа Другої Київської державної нотаріальної контори та копії спадкової справи вбачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його донька, ОСОБА_2, 2000 року народження.

Законний представник ОСОБА_2, її мати ОСОБА_3, з вимогою кредитора ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до спадкоємців ознайомлена 23.09.2011 року.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_6 перед Банком станом на 15.03.2011 року складає 268583 доларів США 40 центів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від добровільної сплати суми заборгованості, про що свідчить зволікання з оформленням права на спадкове майно.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Пунктом 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення статті 1282 ЦК України за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Оскільки законом передбачено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора спадкодавця в межах одержаного в спадщину майна, суд першої інстанції для правильного вирішення справи мав встановити кому належить це майно, чи є воно в наявності, а також розмір і вартість цього майна.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стягуючи з відповідача суму боргу шляхом звернення стягнення на майно отримане у спадщину, а саме земельну ділянку та садовий будинок, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять доказів належності зазначеного майна померлому ОСОБА_6, а відтак і доказів отримання зазначеного майна у спадщину відповідачем ОСОБА_2

В зв'язку з ненаданням суду зазначених доказів позивачем у справі, судом, в тому числі і в суді апеляційної інстанції, представнику банку роз'яснено положення ст. 10 ЦПК України та наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій щодо обов'язку подачі доказів у справі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо звернення стягнення на майно, право власності померлого спадкодавця ОСОБА_6 на яке не підтверджено належними доказами, не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи, на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо не визначення кола спадкоємців, які прийняли спадщину, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України - малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.ч. 2-4 ст. 1273 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів поданої суду спадкової справи вбачається, що у встановленому законом порядку відмови від прийняття спадщини неповнолітньою ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходило. Крім того інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину померлого ОСОБА_6 немає.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що неповнолітня ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_6, яка прийняла спадщину, а саме квартиру загальною площею 224,50 кв. м., житлова площа 17.50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтво на право власності серія ЯЯЯ № 840408 від 02.02.2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Української міської ради від 16 червня 2006 року № 109 (а.с.19 т. 1).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо стягнення боргу з спадкоємця шляхом звернення стягнення на майно отримане ним у спадщину, а саме квартиру.

Доводи апеляційної скарги в частині належності спадкового майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_3, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки апелянтом всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду доказів набуття права власності на зазначену квартиру померлим під час перебування в зареєстрованому шлюбі.

Крім того за життя спадкодавця ОСОБА_6 зазначена квартира була передана в іпотеку банку і ОСОБА_3 не заперечувала на передачу квартири в іпотеку, що визнано останньою в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин справи, які суд вважав доведеними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє законний представник ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року в частині звернення стягнення на садовий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 2.3645 га, кадастровий номер 3220886000:02:002:0043, розташованої на території Процівської сільської ради, Бориспільського району скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_2, від імені якої діє законний представник ОСОБА_3, треті особи - Орган опіки і піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Друга Київська державна нотаріальна контора про звернення стягнення на садовий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 2.3645 га, кадастровий номер 3220886000:02:002:0043, розташованої на території Процівської сільської ради, Бориспільського району відмовити.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Сліпченко О.І.

Савченко С.І.