Ухвала суду № 32516554, 09.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1888/13 09.07.2013 09.07.2013 09.07.2013

Провадження №22-ц/784/1729/13

Категорія 19 Суддя по 1 інстанції - Сухаревич З.М.

Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

9 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Серебрякової Т.В., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання - Суслик Є.В.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2,

- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2013 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до Миколаївського акціонерного товариства економічних комп'ютерних систем «Екос», ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Миколаївська міська рада, ОСББ «Слобідське», про внесення змін до договору та додаткової угоди, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_2, з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог, звернувся з позовом до Миколаївського акціонерного товариства економічних комп'ютерних систем «Екос» (далі - АТ «Екос»), ОСОБА_3 про внесення змін до договору та додаткової угоди, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказував, 18 червня 2001 року уклав з АТ «Екос» договір про дольову участь у будівництві трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до умов цього договору він сплатив АТ «Екос» 134 122 грн., а відповідач зобов'язався побудувати та передати йому у власність вказану квартиру, загальною площею 113,1 кв.м.

27 березня 2002 року він уклав і додатковий договір до основної угоди про дольову участь у будівництві гаражу НОМЕР_1, площею 20,5 кв.м з підвалом, за вказаною адресою, вартістю 23 850 грн.

Посилаючись на те, що він свої зобов'язання виконав у повному обсязі, відповідач замість квартири, загальною площею 113,1 кв. м, побудував квартиру, площею 110,2 кв.м, що менше на 2,9 кв.м. Крім того, відповідач до загальної площі квартири приєднав 3,8 кв.м площі тамбура, що не було передбачено проектом на будівництво та призвело до фактичного збільшення загальної площі його квартири до 114 кв. м, за що відповідачі змушують його доплатити 8 900 грн.

У 2002 році вказаний житловий будинок введений в експлуатацію та заселений згідно з рішенням виконкому про розподіл квартир. В квартирі № 25 вказаного будинку він також проживає разом з членами своєї сім'ї та користується гаражем, однак без оформлення правовстановлюючих документів, оскільки без здійснення цієї доплати голова АТ «Екос» ОСОБА_3. не підписує акт приймання-передачі на підтвердження взаєморозрахунків, що необхідно для отримання правовстановлюючого документу.

Позивач посилався й на те, що в технічній документації на гараж також встановлена невідповідність розмірів гаражу, зазначених в угоді, а саме: в угоді зазначено про будівництво гаражу, площею 20,5 кв. м з підвалом під ним, а фактично під гаражем - 20,7 кв.м та 20 кв.м під підвалом.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив поновити строк позовної давності для звернення до суду та внести зміни до основної та додаткової угоди у викладеній ним редакції, зазначивши в угодах, що йому передається квартира загальною площею 110,2 кв.м (без врахування 3,8 кв.м тамбура), а не 113,1 кв. м (як у договорі), та житловою - 53,2 кв.м.

Стягнути солідарно з відповідачів надлишок переплачених ним коштів за 2,9 кв. м у квартирі в сумі 3 439,02 грн.

Внести зміни й до додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною основної угоди, зазначивши, що відповідач зобов'язується передати йому у власність гараж НОМЕР_1, загальною площею з підвалом - 40,7 кв.м, замість записаного в договорі - гараж площею 20,5 кв.м з підвалом.

Крім того, позивач вказував, що внаслідок неналежного виконання умов договору та будівельно-монтажних робіт як по квартирі, так і по гаражу, йому спричинені збитки на загальну суму 21 121,71 грн., які він просив стягнути солідарно з відповідачів - АТ «Екос» та його керівника ОСОБА_3, а також 1 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому неналежним виконанням договірних зобов'язань та небажанням внести зміни до договору, компенсувати 3 211,86 грн. судових витрат, понесених ним у цій справі та в інших цивільних справах за його позовами до цих же відповідачів.

Заперечуючи проти задоволення позову, представник АТ «Екос» посилався на пропуск позивачем строку позовної давності та безпідставність позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 посилався на те, що останній є неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2013 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «Екос» та ОСОБА_3 про внесення змін до основного договору № 01/2001 від 18 червня 2001 року про участь у будівництві квартири стосовно її технічної характеристики, про відшкодування збитків, в зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо здійснення будівельно-монтажних робіт по квартирі та гаражу, а також компенсації судових витрат на суму 1 507,84 грн., понесених в іншій справі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2013 року відмовлено у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 про внесення змін до договору № 01/2001 від 18 червня 2001 року стосовно умов додаткового договору від 27 березня 2002 року щодо технічної характеристики гаражу та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 червня 2001 року між позивачем та АТ «Екос», від імені якого діяв голова правління ОСОБА_3., укладено договір № 01/2001 про дольову участь у будівництві трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до умов цього договору позивач сплатив АТ «Екос» 134 122 грн., а відповідач зобов'язався побудувати та передати йому у власність вказану квартиру, загальною площею 113,1 кв.м.

27 березня 2002 року між тими ж сторонами укладено додатковий договір про дольову участь у будівництві гаражу НОМЕР_1, площею 20,5 кв.м з підвалом, за вказаною адресою, вартістю 23 850 грн. Цей договір є невід'ємною частиною основного договору про дольову участь у будівництві квартири (а.с. 81-82).

АТ «Екос» зобов'язалося побудувати гараж та передати його у власність позивача при умові сплати 100 % його вартості, а відповідач за власні кошти оформити право власності на нього.

Пунктом 5.1 основного договору передбачено, що він набирає чинності з дня підписання і діє до оформлення усіх необхідних документів щодо передачі у власність дольщика об'єктів будівництва.

Отже, враховуючи зазначені умови договору він не припинив свою дію.

Позивач сплатив обумовлену в договорі суму грошового внеску, гараж знаходиться в його користуванні. Проте, АТ «Екос» замість гаражу, площею 20,5 кв.м, побудувало гараж площею 20,7 кв.м з підвалом під ним, площею 20 кв.м. (а.с. 86-89).

З цих підстав позивач просив внести зміни до договору з додатком, викласти зміст додаткової угоди в його редакції, зазначивши, що відповідач зобов'язується передати йому у власність гараж НОМЕР_1, загальною площею з підвалом - 40,7 кв.м, замість того, як записано у договорі - гараж площею 20,5 кв.м з підвалом.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд вірно встановив характер спірних правовідносин та правомірно вважав, що відсутні підстави, передбачені ст.ст. 651, 652 ЦК України для зміни умов договору, тому колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до частин 1-3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається, лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завдання цим шкоди друга сторона значеною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 652 ЦК України договір може бути змінений у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно усіх умов, зазначених у ч.2 цієї ж статті.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зазначених в законі обставин судом не встановлено, не передбачені вони і умовами договору з додатком.

При цьому, суд обґрунтовано виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України, який відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України набирає чинності з 1 січня 2004 року й застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Однак, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позивач посилався на те, що в зв'язку з неналежним виконанням умов договору по будівництву гаражу йому також спричинені моральні страждання, тому просив стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги, суд також правомірно виходив з того, що підстав, передбачених ч.1 ст. 1167 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди немає.

У зв'язку з тим, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, відсутні підстави для стягнення з відповідачів понесених ним судових витрат.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх встановленні та дослідженні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: