Ухвала суду № 32512763, 09.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2080/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на окрему ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (надалі - УПФУ в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2, Відповідач) про стягнення заборгованості.

Постановою від 28.05.2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив, однак виніс і окрему ухвалу з метою направлення прокуратурі Хмельницької області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють порушенню Закону і відповідного реагування.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, УПФУ в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області подало апеляційну скаргу, в якій просить таке судове рішення скасувати з причин порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як свідчать матеріали справи, Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 24.04.2013 року вимагав від Апелянта пояснити причину ігнорування ним вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5. Так, суд наполягав на викладенні Позивачем підстав ініціювання судового розгляду за умов, коли вимога є повноцінним виконавчим документом, який повинен виконуватися органом ДВС без будь-яких обмежень щодо способу стягнення.

На виконання зазначеної ухвали органом пенсійного фонду надіслано до суду письмові пояснення за вх. №14699 від 13.05.2013 року із зазначенням, що ФОП ОСОБА_2 надіслано вимогу про сплату боргу, яка згідно чинного законодавства вважається належно врученою, хоча фактично останнім не отримана через відсутність адресата за місцем проживання. В аналогічних даному випадках органи ДВС часто не відкривають виконавчого провадження, адже на підставі такої вимоги не можливо провести абсолютно всі виконавчі дії для забезпечення повного та фактичного її виконання. Окрім того, з урахуванням ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта можливе лише за рішенням суду, органи ж виконавчої служби, мають обмежені порівняно із судом повноваження. Зазначене спричинило звернення із даним позовом.

Так, частиною 1 статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту наведеної норми, остання надає можливість обмежувати права боржника розпоряджатись грошовими коштами, розташованими на банківських рахунках не лише за рішенням суду, а й у випадках передбачених Законом. Окрім того, як слушно зауважено судом першої інстанції, з 09.03.2011 року діють зміни, які внесені до ст.59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якими передбачено, що примусове списання коштів з рахунка клієнта та арешт на кошти клієнтів накладається не тільки за рішенням суду, але і за постановою державного виконавця.

Апелянт також наголошує, що вагомою підставою для звернення не до органів виконавчої служби є відсутність боржника за місцем його реєстрації, однак винесення судового рішення про стягнення з останнього коштів цього факту теж не змінить.

Згідно з ч.2 ст.49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

На думку судової колегії, окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що подібними діями Скаржник наносить шкоду Державі (з коштів Фонду виплачуються пенсії громадянам України і т. інше), так як фактично умисно затягує вирішення питання стягнення, адже вимога могла б уже знаходитись на виконанні. Натомість Позивач звертається до суду, після рішення якого виконавчий лист буде направлятись знову ж таки ДВС, при цьому зайво витрачаючи кошти як Фонду (направлення рекомендованими листами з повідомленням про вручення позову Відповідачу) так і Державного Бюджету, завантажуючи судову систему.

Відтак, суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку висновкам суду та твердженням Апелянта виходить з того, що незважаючи на відсутність підстав у суду першої інстанції для не вирішення даного позову в порядку ст.183-2 КАС України, останній змушений був прореагувати на порушення Скаржником згаданих вище норм, оскільки порушення є очевидним та підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Оскільки, зазначений порядок вирішення питання стягнення боргу по єдиному внеску носить масовий характер (аналогічно вирішують питання різні УПФ у Хмельницькій області), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку постановляючи окрему ухвалу для перевірки законності дій посадових осіб, які приймають відповідні рішення.

При цьому, ухвалюючи оскаржувану окрему ухвалу, окружний суд не ставив питання про притягнення до відповідальності посадових осіб, а лише обмежився наданим йому Конституцією та КАС України правом вжити заходів з метою забезпечення законності в Україні.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність постановлення окремої ухвали щодо недобросовісного використання Позивачем своїх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а його висновки відповідають обставинам справи, підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Курко Олег Петрович

Совгира Дмитро Іванович