Ухвала суду № 32506630, 10.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 35134/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» 04.01.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Львові, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0000642341/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року у розмірі 32 870 грн. 00 коп.

В позовній заяві зазначає, що висновок відповідача про неправомірність включення товариством до складу податкового кредиту за липень та серпень 2009 року податкових накладних минулих звітних періодів, одержаних відповідно у липні та серпні 2009 року, та відсутність у зв'язку з цим права на бюджетне відшкодування ПДВ суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.12.2010 року №0000642341/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 32 870 (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Галицькому районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм матеріального права.

Зазначає, що в порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» завищило заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 32 870 грн. та неправомірно включило до складу податкового кредиту липня 2009 року та серпня 2009 року податкові накладні минулих звітних періодів, отримані ним відповідно у липні 2009 року на суму 42 405 грн. та серпні 2009 року на суму 10 566 грн,, тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обгрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.1 ст.7 Закону № 168/97- BP сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168/97 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Враховуючи те, що сума ПДВ, яка віднесена платником податку до складу податкового кредиту, є величиною, яка впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, суд, вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування ПДВ, повинен встановити факт правомірності формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.

З матеріалів справи видно, що за результатами проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова позапланової виїзної перевірки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні, червні, серпні 2009 року, складено акт № 3063/23-409/30823262 від 30.11.2009 року, яким встановлено порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 32 870 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 32 870 грн., базується на обставинах, викладених в п.3.3., п. 3.4 та п.3.6 акту № 3063/23-409/30823262 (т.1, а.с. 10,12) та полягає в тому, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» задекларовано залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 1 208 842 грн., за результатами перевірки такий залишок складає 1 110 134 грн., а саме: за травень 2009 р. - 17 091 грн., за червень 2009 р. - 42 156 грн., за серпень 2009 р. - 1 050 887 грн.

На погляд податкового органу, розбіжність складає 98 708 грн. та полягає в тому, що в порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону товариством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2009 року на суму 42 405 грн. та за серпень 2009 року на суму 10 566 грн., включивши до складу такого податкові накладні минулих звітних періодів.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0000642341/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 32 870,00 грн.

Враховуючи те, що сума ПДВ, яка віднесена платником податку до складу податкового кредиту, є величиною, яка впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, суд першої інстанції вірно звернув увагу на правомірність формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» до складу податкового кредиту за липень 2009 року були включені податкові накладні минулих звітних періодів на загальну суму 42 405 грн., а до складу податкового кредиту за серпень 2009 року - податкові накладні минулих звітних періодів на загальну суму 10 566 грн.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» видно, що вказані податкові накладні були одержані підприємством відповідно в липні 2009 року (т.2 а. с. 4-11) та серпні 2009 року (т.2 а.с.61-67) і дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення у нього права на податковий кредит.

Оригінали податкових накладних і реєстрів були в наявності та представлялись позивачем податковому органу при проведенні позапланових виїзних перевірок, що вбачається зі складених за наслідками цих перевірок актів № 2382/23-409/30823262 від

08.102009 року та № 2974/23-409/30823262 від 18.11.2009 року.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).

Представленими позивачем та наявними в матеріалах справи податковими накладними, банківськими виписками та рахунками підтверджені всі суми сплаченого ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) по вищевказаних податкових накладних.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування на оскаржувану суму.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі №2а-90/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М.Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 15.07.2013 року.