Рішення № 32506150, 18.07.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15239/13-ц

Провадження №2/761/6089/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

18 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гайдук С.В.,

при секретарі Назаренко М.В.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

В червні 2013 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 04.04.2011 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» на посаді адміністратора. 08.05.2013 року звільнилась за угодою сторін. В порушення вимог ст. ст. 47 та 116 КЗпП України в день звільнення їй не було виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час, та компенсацію за невикористані дні відпустки. Вважає, що відповідач порушує її трудові права та просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 9513,14 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 6977,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 12000.00 грн.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підтримала та просить їх задовольнити.

Відповідач до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд відповідно до ст.224 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною третьою цієї статті встановлено, що використання примусової праці забороняється.

Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що згідно наказу № 25-п від 04.04.2011 року позивачка була прийнята на посаду адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» (а.с.7).

Наказом № 29 від 08.05.2013 р. позивачка була звільнена з роботи на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.7).

Статті 47, 48 КЗпП України передбачають обов'язок власника підприємства в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку, провести розрахунок з ним.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивачку звільнено 08.05.2011 року, а повний розрахунок з нею на день розгляду даної справи не проведено, а тому вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 9513,14 грн. підлягають задоволенню.

Розрахунків середньоденної заробітної плати відповідач суду не надав, проте виходячи з даних наданих позивачкою розрахунків середньоденний заробіток становить 290,71 грн.

Затримка з проведення розрахунку при звільненні позивачки з 13.05.2013 по 12.06.2011 року (по день подачі позову), виходячи зі змісту позовних вимог становить 24 дні.

Таким чином, середній заробіток, який відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за час затримки розрахунку, складає 290,71 грн. х 24 дні = 6977,04 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до cт. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачка оцінила завдану їй моральну шкоду у розмірі 12000 гривень. На підтвердження її заподіяння позивачка зазначила, що невиплата зарплати при звільненні з роботи завдало їй значної моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона позичала гроші у сусідів, що принижувало її честь та гідність, не можливість придбання ліків та засобів гігієни, для пристарілої матері, якій 85 років, не можливість забезпечити достатній життєвий рівень для своєї сімї, внаслідок чого зазнає глибоких моральних страждань.

Суд приймає до уваги доводи позивача та, враховуючи принцип розумності та справедливості вважає, що на її користь слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, а в решті позову в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приймаючи до уваги, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачем було допущено порушення вимог трудового законодавства, а тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача підлягає до стягнення в доход держави судовий збір в розмірі 229,40 грн., оскільки позивачка при подачі позову була звільнена від його оплати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 121, 215, 218, 224-226 ЦПК України і на підставі ст.ст. 47, 48, 116,117, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» (ЄДРПОУ 32610340) на користь ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 9513 грн.14 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6977 грн. 04 коп., моральну шкоду в розмір 1000 грн., а всього 17490 (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 18 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський лабрадорит» (ЄДРПОУ 32610340) на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: