Рішення № 32505267, 31.07.2012, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

31.07.2013 Справа №2-1257/2011

№2/1515/818/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарях Данько Т.В., Бочковській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Аккорд» про визнання недійсним споживчого кредиту,

встановив :

10.03.2011 року КС «Аккорд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №Одес.258/1 від 12.09.2007 року, з урахуванням відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, яка станом на 10.03.2011 року складає 13145.83 гривень, посилаючись на те, що 12.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №Одес.258/1 про надання кредиту у сумі 4495.00 грн. на строк по 12.09.2008 року.

Відповідно до п.2.2 договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в термін та розмірах, не менше, ніж це вказано в рекомендованому графіку платежів (додаток до Договору). При дотриманні позичальником умов сплати кредиту, передбачених у рекомендованому графіку платежів, нарахування процентів є мінімальним - на залишок суми кредиту. Розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено п.2.3 договору.

Відповідачем жодного платежу за кредитним договором проведено не було. Відповідно до п.3.2 договору при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0.5% від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

На день подачі позовної заяви до суду заборгованість за кредитним договором становила 13145.83 грн., яка складалася: сума боргу за тілом кредиту - 4495.00 грн., за процентами - 6403.33 грн., за пенею - 2247.5 грн.

Враховуючи, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки кредит не повернув, чим причинив кредитній спілці збитки, вони вимушені були звернутися до суду з даним позовом.

Після одержання копії зустрічного позову від відповідача КС «Аккорд» позов уточнив та просив стягнути з відповідача на користь КС «Аккорд» заборгованість по кредитному договору, яка станом на 13.06.2012 року складає - 6697.93 грн., де заборгованість за кредитом - 4495.00 грн., за процентами - 2202.93 грн. Письмових заперечень або пояснень на зустрічний позов відповідачем надано не було.

В судове засідання представник КС «Аккорд» не з'явився, але до суду направлена письмова заява про підтримання уточнених позовних вимог та розгляд справи за відсутність їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав і звернувся до КС «Аккорд» із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору №Одес.258/1 від 12.09.2007 року та повернення йому 2205.40 грн., що сплачені понад суму отриманого кредиту.

Представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_2, суду пояснив, що кредитний договір №Одес.258/1 від 12.09.2007 року, який укладено між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 суперечить актам цивільного законо-давства, а саме, Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в договорі не вказана річна відсоткова ставка, відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту ані в процентному значенні, ані у грошовому виразі, не вказано спосіб та строки повернення кредиту, не вказано термін, на якій надається кредит, як це визначено ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим, вважає, що кредитний договір №Одес.258/1 від 12.09.2007 року є недійсним. В обґрунтування своїх вимог кредитна спілка надала суду розрахунок суми заборгованості, де зазначено, що процентна ставка становить 42, тоді як такій розмір про-центної ставки в договорі відсутній. Додаток №1 до договору - рекомендований графік платежів, який, згідно п.2.2 договору, є його невід'ємною частиною, взагалі сторонами не підписаний та ОСОБА_1 кредитною спілкою не надавався.

Крім того, кредитна спілка приховала від ОСОБА_1 свою адресу та банківські реквізити, за якими він міг би здійснювати погашення кредиту. Зазначене у п.3.7 кредитного договору місце виконання договору, яким є місце знаходження Одеського відділення КС «Аккорд», а саме: м.Одеса, вул.Пушкінська, 39, оф.46, у листопаді 2007 року, коли ОСОБА_1 прийшов щоб достроково повернути кредит, вже було закрито без повідомлення нового місця знаходження цього відділення, у зв'язку з чим на ОСОБА_1 не може бути покладена відповідальність за невиконання договору, тому, що договором не врегульовано дії сторін у випадку зміни місця знаходження спілки, а позичальник не зобов'язаний розшукувати кредитну спілку для виконання своїх обов'язків. З дня укладання договору кредитна спілка жодного разу не здійснила нарахувань щомісячних платежів, які повинен здійснювати ОСОБА_1, та не направила вимог про сплату цих платежів. Лише на початку березня 2011 року КС «Аккорд» зв'язалася із ОСОБА_1 по телефону і повідомила реквізити банку за якими необхідно сплачувати кредит. Після чого ОСОБА_1 з квітня 2011 року по травень 2012 року сплатив КС «Аккорд» 6700.40 грн., що підтверджується квитанціями, тобто повернув кредит у більшому розмірі ніж отримав на суму 2205.40 грн. (6700.40-4495.00=2205.40). Крім цього, з витягу рішення Кредитного комітету

- 2 -

від 01.02.2011 року, убачається, що ОСОБА_1 частину кредиту сплатив до 01.02.2011 року, але розмір виплаченої суми не вказано, у зв'язку з чим сума боргу спілкою необґрунтована. З урахуванням того, що на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину, визначених ст.ст.215,203 ЦК України, при укладанні кредитного договору №Одес.258/1 від 12.09.2007 року не були додержані вимоги закону, а саме ч.1 ст.203 ЦК, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства України, а також моральним засадам суспільства, просить зазначений кредитний договір визнати недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. ОСОБА_1 повернув спілці 6700.40 грн., замість отриманих 4495.00 грн., тому кошти, які ОСОБА_1 сплатив понад суму кредиту підлягають поверненню йому, а саме - 2205.40 грн. На підставі викладеного просить у задоволенні позову КС «Аккорд» відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Вислухавши представника відповідача, показання відповідача, допитаного в якості свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, після підписання кредитного договору між банком або іншою фінансовою установою (креди-тодавцем) та позичальником виникають зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями про кредитні правовідносини.

З матеріалів справи убачається, що 12.09.2007 року між кредитною спілкою «Аккорд» в особі виконавчого директора Одеського відділення КС «Аккорд» Варшавською В.В. і членом КС «Аккорд» ОСОБА_1 укладено договір №Одес.258/1, згідно якого спілка надає позичальнику кредит в розмірі 4495.00 (чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять ) грн.00 коп. на купівлю відеокамери /п.1.1, п.1.2/. Позичальник взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти за частину кредиту в термін та розмірах не менше, ніж відповідно вказано у рекомендованому графіку платежів (додаток 1) /п.2.2/. Згідно п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються спілкою на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0.11507 (чого самого не зазначено) за кожний день користування кредитом. Пунктами 3.2, 3.3. договору передбачена відповідальність позичальника за порушення строків сплати кредиту, за що передбачена пеня в розмірі 0.5% від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення. У п.3.7 договору зазначено, що місцем виконання договору вважається місце знаходження Одеського відділення КС «Аккорд» за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська, буд.39, оф.46 /а.с.9/.

Однак, як убачається з копії Додатку №1 «Рекомендований графік платежів», він взагалі сторонами не підписаний, позичальник з ним не ознайомлений, інші умови, які зобов'язані бути зазначені у кредитному договорі на споживчі цілі, які чітко визначені у ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», в договорі №Одес.258/1 від 12.09.2007 року відсутні.

Суд погоджується з думкою представника позивача за зустрічним позовом, що права позивача, який є позичальником за договором про надання споживчого кредиту, захищаються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 остаточно визначено, що положення пунктів 22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час укладання кредитного договору, перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1)особу та місце знаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а)мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б)форми його забезпечення; г)тип відсоткової ставки; ґ)суму, на яку кредит може бути виданий; е)строк, на який кредит може бути одержаний; є)варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж)можливість дострокового повернення кредиту та його умови; и)податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і)переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15 і 23 цього Закону.

Згідно ч.4 ст.11 Закону договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з ори-гіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1)сума кредиту; 3)дата видачі кредиту; 4)право дострокового повернення кредиту; 5)річна відсоткова ставка за кредитом.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що кредитний договір №Одес.258/1 від 12.09.2007 року не відповідає вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що вини-кають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійс-

- 3 -

ним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові

Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Згідно п.4 постанови ПВС України від 06.11.2009 року №9, судам відповідно до ст.215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1

ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсності на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У п.7 роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно п.8 відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В даному випадку тип кредитного договору є споживчий кредит, який регулюється Законом України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що зміст кредитного договору №Одес.258/1 від 12.09.2007 року суперечить вимогам, визначеним ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», що стало підставою для його оспорювання споживачем, він підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 сума, яку він отримав від КС «Аккорд», повернута спілці у більшому розмірі, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення на його користь з відповідача понад сплаченої суми, підлягає задоволенню.

Згідно ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», п.17 ст.5 Закону України «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду з позовами про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, з КС «Аккорд» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 188.20 грн. на користь держави.

На підставі ст.ст.526,628,1054,203,215,216 ЦК України, ст.ст.11,18,19,22 Закону України «Про захист прав споживачів» і керуючись ст.ст.10,11,88,209,212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні уточненого позову Кредитній спілці «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Аккорд» про визнання недійсним договору споживчого кредиту - задовольнити.

Стягнути з Кредитної спілки «Аккорд», ідентифікаційний код №22871103, розташованої за юр.адресою: м.Київ, вул.В.Ярмоли, буд.38, корп.75А, на користь ОСОБА_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, суму в розмірі 2205.40 (дві тисячі двісті п'ять) грн.. 40 коп.

Стягнути з Кредитної спілки «Аккорд», ідентифікаційний код №22871103, розташованої за юр.адресою: м.Київ, вул.В.Ярмоли, буд.38, корп.75А, судовий збір на користь держави в розмірі 188 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутньою у судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя