Ухвала суду № 32504441, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ К-34659/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2007 р. (30.07.2007 р.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р.

у справі № 24/318/07-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2007р. відкрите акціонерне товариство «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (далі - відповідач, ВАТ «МОЕЗ») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - позивач, ОДПІ) про часткове скасування податкових повідомлень-рішень №0006612302/0 від 19.12.2006р., №0006612302/1 від 30.01.2007р., №0006612302/2 від 10.04.2007р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 125 000 грн. основного платежу та 62 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.07.2007 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «МОЕЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складений акт № 994/23/00373830 від 14.12.2006 р. та встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження валового доходу на суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у розмірі 500 000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.12.2006р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006612302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 232 200 грн., у тому числі основний платіж - 154 800,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 77 400 грн.

Прийняте відповідачем рішення було оскаржено позивачем в частині нарахування 125 000 грн. податку на прибуток та 62 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій у порядку адміністративного оскарження та за результатами розгляду цих скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення, та, разом з тим, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006612302/1 від 30.01.2007р., № 0006612302/2 від 10.04.2007р., сума податкового зобов'язання за якими залишилася незмінною.

Висновок податного органу щодо заниження підприємством валового доходу у ІІ кварталі 2005р. здійснений з посиланням на те, що позивач був зобов'язаний включити до валового доходу у ІІ кварталі суму 500 000 грн., передану ТОВ «Спеціндустрія» у вигляді простого векселя в рахунок оплати заборгованості за придбані товари на вказану суму, як безповоротну фінансову допомогу у зв'язку з тим, що зазначена сума залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що строк позовної давності за векселем № 6931358249062 від 29.06.2003р. на час перевірки не минув, а тому немає підстав для віднесення до валового доходу у ІІ кварталі суми 500 000 грн. як безповоротної фінансової допомоги.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Як встановлено судами і підтверджено матеріалами справи, ВАТ «МОЕЗ» в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Спеціндустрія» видано простий вексель №6931358249062 від 29.06.2003р. на суму 500 000 грн., термін платежу за яким - по пред'явленню, та який передано за актом прийому-передачі від 29.06.2003р.

Станом на 30.06.2006р. кредиторська заборгованість позивача на рахунку «Векселі видані» складала 503 878,80 грн., з яких 500 000 грн. по векселю №6931358249062 від 29.06.2003р.

Відповідно до абз. 3 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

У відповідності до статей 30, 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 р. (далі - Уніфікований закон) платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону).

Разом з тим, з огляду на дату видачі векселю №6931358249062 (29.06.2003р.), вищенаведені строки сплати за податковими векселями (до 29.06.2004р.), строки позовної давності (до 29.06.2007р.) та дату звернення позивача з позовом (квітень 2007р.), колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про передчасність висновку податкового органу про отримання позивачем від ТОВ «Спеціндустрія» безповоротної фінансової допомоги та безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань по податку на прибуток.

Отже вірними є висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність законодавству податкових повідомлень-рішень № 0006612302/0 від 19.12.2006р., № 0006612302/1 від 30.01.2007р., № 0006612302/2 від 10.04.2007р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 125 000 грн. основного платежу та 62 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області - відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. у справі № 24/318/07-АП - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська