Ухвала суду № 32504445, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ К-18297/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 р.

у справі № 2-а-2753/08/2070

за позовом державного підприємства «Харківвибухпром»

до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 р. державне підприємство «Харківвибухпром» (далі - позивач, ДП «Харківвибухпром») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001591510/0 від 02.04.2007 р., № 0002441510/0 від 03.07.2007 р., № 0003451510/0 від 08.10.2007 р., № 04791510/0 від 28.12.2007 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2009 р. скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03..2009 р. і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2009 р.

Позивач своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено невиїзні документальні перевірки ДП «Харківвибухпром» з питання своєчасності сплати податку на прибуток.

Так, за висновками акту перевірки:

· від 20.03.2007 р. №985-15-107/00292184 підприємством несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання з податку на прибуток згідно декларацій за 3 квартал 2005 р., за 2005 р., за 1 півріччя 2006 р. на строк, що перевищує 90 календарних днів. На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001591510/0 від 02.04.2007 р., яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі 550 грн.

· від 15.06.2007 р. №2146-15-107/00292184 зазначалося про несвоєчасну сплату підприємством податкових пов'язань по податку на прибуток за деклараціями за 1 півріччя р. року на строк більший 90 календарних днів. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002441510/0 від 03.07.2007 р. про нарахування штрафу у розмірі 4033 грн.

· від 21.09.2007 р. №3162-15-107/00292184 встановлено затримку по сплаті податку на прибуток за деклараціями за 9 та 11 місяців 2006 р. на строк більший 90 календарних днів. Податковим повідомленням-рішенням №0003451510/0 від 08.10.2007 р. до підприємства застосований штраф у розмірі 17 567,51 грн.

· від 17.12.2007 р. №4372-15-107/00292184 було зроблено висновок про затримку по сплаті податку на прибуток за декларацією за 2006 рік на строк більший 90 календарних днів. Податковим повідомленням-рішенням відповідача №04791510/0 від 28.12.2007 р. до підприємства застосований штраф у розмірі 10 254 грн.

З даних картки особового рахунку ДП «Харківвибухпром» встановлено, що на час сплати податкових зобов'язань за поданими позивачем деклараціями підприємство мало податковий борг з податку на прибуток за результатами своєї господарської діяльності у минулих податкових періодах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове про задоволення позову апеляційний суд виходив з тих обставин, що позиція органу стягнення щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, є помилковою.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Дійсно зі змісту пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковому органу не надано право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Отже колегія суддів касаційної інстанції виходить із того, що право визначати призначення платежу належить платнику.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, є обґрунтованим.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0001591510/0, № 0002441510/0, №0003451510/0, №04791510/0, вимоги щодо визнання їх недійсними правомірно задоволено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу в державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 р. у справі № 2-а-2753/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська