Ухвала суду № 32503138, 11.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1190/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю:

представника позивача Шокура А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у місті Чернігові Державної податкової служби щодо винесення податкового повідомлення - рішення № 0001202200 від 27.02.2013 протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001202200 від 27.02.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково - скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби від 27.02.2013 року №0001202, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 28.11.2012 року № 3584, виданого Державною податковою інспекцією у місті Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з достовірності відображення податкових зобов'язань з ПДВ за період з грудня по березень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 30.11.2012 року № 2520/22/32016315.

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 0005542320.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби у Чернігівській області скаргу частково задоволено. Так, податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0005542320 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у вигляді штрафних санкцій в розмірі 28920,50 грн. було скасовано. в іншій частині - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до ДПС України з повторною скаргою, в якій просив скасувати вказане ППР в частині, що була залишена без задоволення.

27.02.2013 року на підставі Акта перевірки від 30.11.2012 року № 2520/22/32016315 було прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби № 001202200.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, а саме, п. 50.1 ст. 50, п.123.1 ст. 123 ПК України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 544 679, 50 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 10.08.2012 № 2051, № 2052, № 2053, № 2054, № 2055, виданих ДПІ у м. Чернігові, згідно ст. 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Чернігівський облавтодор" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 05.10.2012 № 1954/22/32016315. Згідно висновків вказаного акта, позивач, на думку податкового органу порушив норми податкового законодавства.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу ДПС рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77-78 цього кодексу. Вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так з матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена на підставі наказу від 28.11.2012 р. № 3584, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 ПК України, про що позивача було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення (том 1 а.с. 142).

Згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено п. 50.1 ст.50, п.123.1 ст. 123 ПК України.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в розрахунках коригування декларації з ПДВ за грудень 2011 року було зменшено суму податкового зобов'язання в розмірі 1089359 грн., в січні 2012 року згідно розрахунку коригування ця сума була відновлена.

В розрахунках коригування до декларації за січень 2012 року було зменшено суму податкового зобов'язання в розмірі 301311 грн., яка відновлена в лютому 2012 року згідно розрахунку коригування.

В декларації з ПДВ за лютий згідно розрахунку коригування було зменшено суму податкового зобов'язання в розмірі 301311 грн., яка була відновлена розрахунком коригування до декларації з ПДВ за березень 2012 і зроблено висновок, що ДП «Чернігівський облавтодор» самостійно виявляло факти заниження податкового зобов'язання з ПДВ за період грудень 2011 - березень 2012 р. і не нараховувало штрафи в розмірі 5% від суми заниження податкового зобов'язання.

Таким чином, на думку відповідача, фактично відбувалося уточнення сум податкових зобов'язань на підставі п. 50.1 ст. 50 ПК України, а не коригування податкових зобов'язань, що визначено ст. 192 ПК України.

Колегія суддів таке твердження апелянта оцінює критично і зазначає наступне.

Так, в судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представник позивача зазначив, що ним не робилося корегування податкових зобов'язань в розумінні ст. 192 ПК України, оскільки не відбувалося змін суми компенсації вартості виконаних робіт, а отже не було підстав для здійснення коригування за вказаною статтею.

В той же час, позивачем не здійснювалося уточнення податкових зобов'язань в результаті самостійно виявлених помилок на підставі п.50.1 ст. 50 ПК України, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідач, оскільки не було підстави застосування вказаної норми - самостійного виявлення позивачем помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

Фактично, при внесенні змін до податкових декларацій, позивач керувався положеннями п.187.7 ст. 187 ПК України.

Відповідно пп. 187.7 статті 187 ПК України датою виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі постачання товарів, робіт, послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок такого платника податку, або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Враховуючи те, що роботи, виконані облавтодором оплачуються замовником (Службою автомобільних доріг у Чернігівській області, яка не є платником ПДВ) за рахунок бюджетних коштів, то у випадках недофінансування виконаних підприємством робіт, останнім фактично проводилось коригування податкового зобов'язання на недофінансовану суму згідно п. 187.7 ПК України, а не як уточнення податкових зобов'язань в результаті самостійно виявлених помилок, як зазначає податковий орган.

З матеріалів справи вбачається, що уточнення відбулося при заповненні позивачем рядків 01 та 08 декларації, що, як видно із зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань, (том 1 а.с. 123-124), не призвело до неправильного обчислення суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Актом від 05.10.12 № 1954/22/32016315 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 р, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 року, відповідач порушень встановлених в подальшому Актом перевірки від 30.11.2012 року № 2520/22/32016315 з того ж предмету не виявив.

При цьому в акті за результатами документальної планової перевірки податковий орган встановив, що суб'єктом господарювання проводились коригування на підставі ст. 187.7 ПК України. Підприємство постачало послуги з оплатою за рахунок бюджетних коштів, при цьому податкові зобов'язання декларувало згідно акта прийому-передачі виконаних робіт, оплата за вищевказані роботи на той час не надійшла. В зв'язку з вищевикладеним підприємство здійснювало коригування податкових зобов'язань при надходженні оплати за надані раніше послуги. (том 1, а.с. 84).

Таким чином, позиція податкового органу, викладена в Акті від 30.11.2012 року № 2520/22/32016315 прямо протирічить висновкам, викладеним з того ж предмету в Акті від 05.10.12 № 1954/22/32016315.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у місті Чернігові щодо видачі оскаржуваного ППР, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податковий орган виносив оскаржуване ППР на підставі висновків акту перевірки № 2520/22/32016315 від 30.11.2012, яким, на думку відповідача, було встановлено порушення норм податкового законодавства позивачем. Таким чином, на момент винесення ППР податковий орган діяв на підставі і у спосіб, визначений ПК України. Спростування судом в подальшому висновків, викладених в акті перевірки, на підставі якого було видано ППР не може свідчити про протиправність саме дій податкового органу щодо його винесення. Вимога про визнання протиправними дій відповідача в даному випадку не буде мати своїм наслідком захист прав позивача.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо обґрунтованості і правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи. На підставі зазначеного позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001202200 від 27.02.2013 р. підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.