Ухвала суду № 32502386, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К/9991/1926/11

№ К/9991/1926/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-134/09/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) «Західвугілля»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.04.2008 № 0001092300/0/9152, від 07.07.2008 № 0001092300/1/16064 та від 27.10.2008 № 0001092300/3/26203.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.03.2008 № 469/62/23-0/31526887, про порушення позивачем пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2006року на 52283,20 грн. внаслідок не оподаткування операції з умовного продажу за звичайними цінами основних фондів та товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались у позивача в балансі вартістю 1416,00 грн. і 250 000,00 грн. відповідно станом на 27.11.2006 (дата анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.2008 № 0001092300/0/9152 та від 07.07.2008 № 0001092300/1/16064 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 78424,80 грн. грн. (у тому числі, за основним платежем - 52283,20 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26141,60 грн.).

У процесі адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 № 0001092300/3/26203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78030,00 грн. (у тому числі, за основним платежем - 52020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26010,00 грн.).

Відповідно до 9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки та основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання

В судовому процесі встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість, від 25.07.2001 № 181665219, видане ЗАТ «Західвугілля» ДПІ у Шевченківському районі м. Львова анульоване згідно з актом від 27.11.2006 на підставі підпункту «г» пункту 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР.

При вирішенні питання з визначення звичайних цін для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід керуватися пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), що прямо визначено нормою пункту 1.18 ст. 1 Закону № 168/97-ВР.

Звичайна ціна, згідно з пунктом 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Як свідчать приєднані до справи докази, ДПІ всупереч приписам наведених норм податкове зобов'язання з ПДВ позивачу визначено із залишкової балансової вартості основних фондів 1416,00 грн. та товарно-матеріальних цінностей 250000,00 грн., а не за звичайними цінами.

Згідно із частиною 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 78030,00 грн. та про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2008 № 0001092300/0/9152, від 07.07.2008 № 0001092300/1/16064 та від 27.10.2008 № 0001092300/3/26203,оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко