Ухвала суду № 32502393, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. Київ К-32212/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Чумаченко Т.А. Розваляєвої Т.С.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. у справі № 2а-1658/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Лайн Косметолоджи" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Лайн Косметолоджи" звернулось до Київської регіональної митниці з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати видані Київською регіональною митницею податкові повідомлення за формою "Р" № 75 та № 76 від 15 жовтня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі помилкового висновку перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р., позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення за формою "Р" № 75 та № 76 від 15 жовтня 2008 року.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. надійшла касаційна скарга Київської регіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11 вересня 2008 року по 19 вересня 2008 року Київською регіональною митницею було проведено камеральну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01 червня 2005 року по 25 грудня 2006 року при декларуванні товарів за вантажно-митними деклараціями від 25 грудня 2006 року № 100000003/6/748748; від 21 листопада 2006 року № 100000003/6/748213; від 12 жовтня 2006 року № 100000003/6/747558; від 12 липня 2006 року № 100000003/6/683785; від 15 червня 2006 року № 100000003/6/683360, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки № к/25/8/100000000/33501204 від 18 вересня 2008 року.

Актом перевірки встановлено, що позивач здійснив митне оформлення товару «Виріб медичного призначення. Засіб для компенсації недоліків чи фізичних вад: імплантати для м'яких тканин SURGIDERM, SURGILIPS, SURGILIFT PLUS» за вантажно-митними деклараціями від 25 грудня 2006 року № 100000003/6/748748; від 21 листопада 2006 року № 100000003/6/748213; від 12 жовтня 2006 року № 100000003/6/747558; від 12 липня 2006 року № 100000003/6/683785; від 15 червня 2006 року № 100000003/6/683360, за кодом УКТЗЕД 9021 90 90 00 «Пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці; шини та інші пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати та інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органу чи фізичну ваду» (ставка мита - 0%).

Однак, відповідно до додаткових пояснень до товарної позиції 9021 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Державної митної служби України від 28 листопада 2007 року № 1006 «Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 31 січня 2004 року № 68», зазначений товар не відноситься до виробів медичного призначення і позиції 9021, про що зазначено в Акті камеральної перевірки, і повинен класифікуватись за ходом 3304 УКТЗЕД «Косметичні препарати або засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою, крім лікарських препаратів, включаючи сонцезахисні препарати або препарати для загару; засоби для манікюру та педикюру»(ставка мита - 6,5% митної вартості товару).

У зв'язку з викладеним митницею зроблено висновок про неправильність декларування позивачем коду товару згідно УКТЗЕД при митному оформленні товару «Виріб медичного призначення. Засіб для компенсації недоліків чи фізичних вад: імплантати для м'яких тканин SURGIDERM, SURGILIPS, SURGILIFT PLUS», внаслідок чого недобори митних платежів, на думку перевіряючих, склали разом 289510,65 грн. в т.ч. 67691,34 грн. мита; 221 819,31 грн. податку на додану вартість, що з урахуванням штрафних санкцій разом складає 303986,19 грн.

На підставі Акту камеральної перевірки № к/25/8/100000000/33501204 від 18 вересня 2008 року Київською регіональною митницею виставлені податкові повідомлення форми "Р" від 15 жовтня 2008 року № 75, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 71075,91 грн., в т.ч. 67691,34 грн. за основним платежем і 3384,57 грн. за штрафними санкціями, та № 76 яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232910,28 грн., в т.ч. 221819,31 грн. за основним платежем і 11090,00 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень є підпункт «в» пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України 2002 року (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

У пункті 19 статті 1 МК наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідно до статті 265 МК порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 25 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» установлено, що мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання, якщо вона розрахована контролюючим органом, а згідно з підпунктом 4.2.2 зазначеного пункту цієї статті контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 "Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації", що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 №439/10719, працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. Пунктом 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" Порядку встановлено, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що під час заповнення ВМД в графі 33 "Код товару" вказано наступний код 9021 90 90 00 «Пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці; шини та інші пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати та інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органу чи фізичну ваду», що відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф»класифікується за ставкою мита - 0%, та відповідно до підпункту 5.1.7 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 "Про перелік лікарських засобів і виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" звільняється від обкладення податком на додану вартість.

Таким чином, працівниками Київської регіональної митниці було здійснено необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем", що підтверджується відповідними відмітками в ВМД. Здійснено також митний контроль, який включає в себе згідно п. 17 Наказу Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 "перевірку правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами)" та згідно п. 21 "перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства".

Під час здійснення Митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих Позивачем були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки в графі "Б".

Отже, вказані ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача - інспектор, здійснив перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) не скористалась.

В Акті камеральної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності № к/25/8/100000000/33501204 від 18 вересня 2008 року Київською регіональною митницею не визначено та не встановлено, яким суб'єктом допущено порушення при здійсненні митного оформлення товарів. Вини позивача, як обов'язкової умови, відповідальності, за вчинене правопорушення не встановлено, а роз'яснення, який код необхідно застосовувати при розмитненні вказаної продукції, Державною Митною службою України надано лише 28 грудня 2007 року, тобто після здійснення процедур розмитнення, коли товар вже пройшов митне оформлення та випущений у вільний обіг.

Наступне визначення митним органом коду товару, митне оформлення якого здійснено та правильність класифікації та кодування якого вже перевірено митним органом, не є достатньою підставою для висновку про допущення декларантом під час митного оформлення товару порушення методології нарахування податків і зборів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на протиправності визначення митним органом суми податкових зобов'язань на підставі підпункту „в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та, відповідно, наявності підстав для задоволення позову.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: