Ухвала суду № 32502347, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К-37856/10

№ К-37856/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві та заяву прокурора Полтавської області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2-а-805/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участю прокурора Полтавської області

про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.10.2009 № 0000902305/0, від 15.01.2010 № 0000902305/1.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, до якої приєднався прокурор Полтавської області, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за липень 2007 року, лютий 2008 року, січень, березень 2009 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.10.2009 № 2154/23-2/31354329, про порушення позивачем норм пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.7.1, пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість липень 2007 року на 98242,15 грн., за лютий 2008 року - 101300,72 грн., січень 2009 року - 817190,15 грн., березень 2009 року - 174234,87 грн. з посиланням на встановлені під час перевірки обставини не сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість контрагентами позивача по всьому ланцюгу поставки.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення 19.10.2009 № 0000902305/0, від 15.01.2010 № 0000902305/1 про зменшення бюджетного відшкодування у податковому обліку позивач за липень 2007 року, лютий 2008 року, січень, березень 2009 року на загальну суму 1190967,89 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ДП «Сміт Юкрейн» укладено договори: від 16.03.2007 № GD/SU-2007-01 поставки товару (обсадних труб); від 07.05.2007 № 58-02-07 G про надання послуг по відбору керну при будівництві свердловини № 2 Покровської ліцензійної ділянки; від 23.08.2006 № SU/463-06-02 про надання послуг по долотному сервісу та поставці устаткування (бурового долота, розширювачів). За наслідками господарських операцій, здійснених на виконання цих договорів, ДП «Сміт Юкрейн» виписало позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач сплатив ціну товару та послуг.

Між позивачем та ТОВ «Кременергосервіс» укладено договори поставки дизельного палива від 27.12.2007 № 52-12-07 G; від 11.01.2008 № 14-01-08 G ; від 27.01.2008 № 27-01-08G, за господарськими операціями, здійсненими на виконання яких, ТОВ «Кременергосервіс» виписало позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач сплатив ціну товару.

Між позивачем (компанія) та ТОВ «Енергофінанс» (підрядник) укладено контракт від 12.02.2008 № 35-05-07 G про виконання підрядником під контролем та керівництвом компанії, використанням виробничих ресурсів підрядника робіт по будівництву однієї пошукової свердловини на території Покровської площі, а разі необхідності, визначеної компанією, - роботи по ліквідації свердловини. Крім того, між позивачем та ТОВ «Енергофінанс» укладено договори: від 10.10.2008 № 1010/3 поставки блок-модулів та від 01.11.2008 № 117-10-08 G про надання послуг по перевезенню вантажів, надання спецтехніки. За наслідками вказаних контракту та договору сторони підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі виконаних робіт; ТОВ «Енергофінанс» виписав позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач оплатив вартість послуг та товарів. При цьому, суми податку на додану вартість, сплачені у вартості отриманого товару та послуг, позивач включив до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за червень 2007 року, січень, грудень 2008 року, лютий 2009 року.

Податковий орган, обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування, посилається на те, що ДП «Сміт Юкрейн», ТОВ «Кременергосервіс», ТОВ «Енергофінанс» були посередниками у ланцюзі поставок, а факт надмірної сплати ПДВ їх контрагентами по всьому ланцюгу поставок встановити неможливо, оскільки ТОВ «ТК Юнікс» ( постачальник ДП «Сміт Юкрейн» у третьому ланцюзі поставок ) та ПП. «Ліра» ( постачальник ТОВ «Кременергосервіс» у четвертому ланцюзі поставок ) визнані банкрутами згідно з судовими рішеннями; ТОВ «Корпорація Євро Контракт» ( постачальник ТОВ «Кременергосервіс» у другому ланцюзі поставок ) не надано документи у повному обсязі; ТОВ «Альфа буд Крістал» та АТ «Агрофон» (постачальники ТОВ «Енергофінанс» у другому ланцюзі поставок ) не знаходяться за місцезнаходженням, їх керівники перебувають у розшуку, а ТОВ «Екокапітал-Імпекс» (постачальник ТОВ «Енергофінанс» у другому ланцюзі поставок) знаходиться в ліквідаційній процедурі. При цьому, факти поставки позивачу товарів та послуг за вказаними господарськими операціями, отримання позивачем податкових накладних цих постачальників, а також сплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні поставлених товарів та послуг ДПІ у судовому процесі під час розгляду справи не оспорювала. Не містить будь-яких доводів на спростування цих фактів і акт перевірки.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету та можливістю податкового органу здійснити перевірки таких контрагентів, при умові, що платник податку придбав товари (послуги) та сплатив ці суми в ціні придбання останніх.

Заперечення права позивача на отримання бюджетного відшкодування з посиланням на неможливість встановлення обставин надмірної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку по всьому ланцюгу поставок суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вищенаведених нормах Закону № 168/97-ВР та порушують право позивача як платника податку на додану вартість, надане йому цим Законом.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування

Суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається ДПІ, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві та заяву прокурора Полтавської області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко