Ухвала суду № 32502349, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-34578/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року

у справі № 2/159

за позовом Дочірнього підприємства «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Україна»

до Державної податкової інспекції у місті Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2008 року № 000129231/0 та № 000128231/0.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 000128231/0 від 16 травня 2008 року про нарахування та сплату податкового зобов'язання у розмірі 46049,00 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 000129231/0 від 16 травня 2008 року про нарахування та сплату податкового зобов'язання у розмірі 42859,50 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь ДП «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства ТОВ «Парус-Україна» 6,80 грн. державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року постанову Господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернівці провела виїзну планову перевірку ДП «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства ТОВ «Парус-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1748/23-1/30208573 від 06 травня 2008 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28191,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2006 року - 35716,00 грн. (заниження), за 4 квартал 2006 року - 7525,00 грн. (завищення); підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2006 року на 28573,00 грн.

16 травня 2008 року ДПІ у м. Чернівці на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення 000128231/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства ТОВ «Парус-Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 46049,00 грн., в тому числі: 28191,00 грн. - за основним платежем, 17858,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

16 травня 2008 року ДПІ у м. Чернівці на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення 000129231/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства ТОВ «Парус-Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 42859,50 грн., в тому числі: 28573,00 грн. - за основним платежем, 14286,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що на момент укладення та виконання зобов'язань за договорами контрагент позивача - ТОВ «Конвинор» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку, а також зважаючи на те, що факт виконання фінансово-господарських операцій податковим органом не заперечувався.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовуються доводами касаційної скарги, єдиною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що ДП «Парус-Буковина» Спільного українсько-російського підприємства ТОВ «Парус-Україна» неправомірно включило до складу валових витрат 4 кварталу 2005 року та 1 кварталу 2006 року вартість придбаних у ТОВ «Конвинор» робіт (послуг), а суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості таких послуг, у розмірі 28573,00 грн. - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Конвинор» були визнані недійсними згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 року у справі № 2-2677/6. Фактичне виконання сторонами фінансово-господарських зобов'язань за укладеними договорами податковим органом не заперечувалось.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За приписами абзацу 2 пункту 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2006 року та станом на дату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Конвинор» знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно інформаційної довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 31 травня 2008 року за вих. № 8200/7/23-0910, ТОВ «Конвинор» має статус «перебуває на обліку», у розділі ІІ «Дані податкової звітності» цієї довідки також вказано, що вказане товариство подавало до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на прибуток (2005 - 2006 роки) та податку на додану вартість (з жовтня 2005 року по березень 2006 року) (арк. справи 53-54).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток та податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним, оскільки у період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2006 року ТОВ «Конвинор» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником на додану вартість.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Чернівці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна