Постанова № 32502175, 16.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 910/911/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М.суддівШевчук С.Р., Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергобанк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі № 910/911/13 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" простягнення 17 551 639,73 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Лещенко О.О., дов. № 99 від 10.06.2013

- відповідача: Волощук В.В., дов. б/н від 11.03.2013

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про стягнення 17 551 639,73 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 (у складі головуючого Буравльова С.І., суддів Андрієнка В.В., Шапрана В.В.) у справі № 910/911/13 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 17 551 639,73 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 68 820,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 1061, ст. 1214 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі № 910/911/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ДП "НЕК "Укренерго" надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2008 між сторонами по справі було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 6/08/В/91/07-08 (далі - Договір), відповідно до умов якого ПАТ "Енергобанк" прийняв від ДП "НЕК "Укренерго" грошові кошти (вклад) та зобов'язався виплачувати вкладникові суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору розмір вкладу ДП "НЕК "Укренерго" становив 150000000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 54/234 задоволено позов ПАТ "Енергобанк" до ДП "НЕК "Укренерго", визнано недійсним договір № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 та стягнуто з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ПАТ "Енергобанк" 17 873 833,81 грн сплачених відсотків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 54/234 рішення господарського суду м. Києва від 06.09.2011 скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Енергобанк" у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011 у справі № 54/234 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 54/234 скасовано, рішення господарського суду міста Києва 06.09.2011 у справі № 54/234 залишено в силі.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також, положення цієї глави застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 54/234, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011, укладений між сторонами договір банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 визнано недійсним, тобто такий договір в силу ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що користування відповідачем грошовими коштами позивача в розмірі 150000000,00 грн. було безпідставним.

Статтею 1214 ЦК України встановлено правила щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

При цьому, частиною другою статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, вказуючи лише, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що законом чи іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір процентів, які сторона за Договором зобов'язана сплатити на користь іншого учасника правовідносин внаслідок визнання недійсним такого Договору, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відносини сторін мають бути врегульовані правовими нормами Цивільного кодексу України, що регулюють подібні за змістом правовідносини.

Оскільки правовідносини сторін виникли з огляду на визнання недійсним Договору банківського вкладу, проте, враховуючи, що Цивільним кодексом України не визначений розмір процентів, які підлягають сплаті вкладнику банком за весь час користування чужими грошовими коштами у випадку визнання недійсним договору банківського вкладу, до відносин сторін у даному випадку мають бути застосовані положення параграфа 3 глави 71 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що укладений між сторонами договір банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.08.2008 рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 54/234 визнано недійсним, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач у період з 16.05.2008 по 06.09.2011 безпідставно користувався грошовими коштами позивача в розмірі 150000000,00 грн., які є предметом цього договору, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України за користування вказаними коштами відповідач зобов'язаний сплатити проценти, розмір яких визначається на підставі ч. 1 ст. 1061 ЦК України виходячи із облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 551 639,73 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 16.05.2008 по 06.11.2009.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення у справі № 910/911/13.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі № 910/911/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік