Ухвала суду № 32498296, 16.07.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/3805/13-ц

Провадження № 2/200/2060/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Бабушкінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі :

головуючого судді Циганкова В.О.,

при секретарі Сабій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5, звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу серії ВРТ 768385, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 203, 215, 216, 658 ЦК України мотивовані тим, що фактично спірне домоволодіння має належати їй як єдиному спадкоємцю після смерті батька ОСОБА_6, але вибула з володіння останньої у зв'язку з отриманням ОСОБА_2 відповідних правовстановлюючих документів на підставі судового рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2012 року б/н, зареєстрованого в КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації 26.07.2012 року. Апеляційним судом Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року рішення Бабушкінського районного суду від 22.06.2012 року було скасовано. З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 не була власником зазначеного майна, а тому неправомірно здійснила його відчуження на користь ОСОБА_3

Представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_7 у судове засідання з'явилися, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягали на задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суду наданы заперечення в обгрунтування яких зазначено, що позивачка не надала жодного доказу реєстрації права власності на нерухоме майно домоволодіння №41 по вул. Короленка в м. Дніпропетровську за будь-яким з її спадкоємців, не було додано свідоцтва про право на спадщину цих спадкоємців. Позивачка не надала доказів, що домоволодіння №41 по вул. Короленка в м. Дніпропетровську, саме те домоволодіння, на яке було видано карту за постановою Катеринославського Губкомунгоспу від 03 листопада 1922 року є тим же самим нерухомим майном. Крім того, позивач не навела жодних доводів щодо порушення вимог ст.203 ЦК України в момент вчинення відповідачами договору купівлі-продажу домоволодіння №41 по вул. Короленка в м. Дніпропетровську від 20 серпня 2012 року. З чим, доводи позовної заяви вважає необгрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволеню. Просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.

Представник Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_2 здійснила відчуження, а відповідач ОСОБА_3 набула права власності на житловий будинок №41 по вул. Короленка в м. Дніпропетровську (а.с.9).

Судом встановлено, що домоволодіння розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Короленка,41 було передано відповідачу ОСОБА_2 у власність за рішенням Бабушкінського районного суду від 22 червня 2012 року. Судом встановлено, що на підставі цього рішення відповідачем ОСОБА_2 26 липня 2012 року здійснена державна реєстрація права власності на спірне домоволодіння, номер витягу 34967292, реєстраційний номер 37232595. (а.с.7).

В подальшому, 20 серпня 2012 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець прийняв домоволодіння № 41 по вул. Короленка в м. Дніпропетровську, який було посвідчено нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_9 реєстровим номером ВРТ 768385 (а.с.9).

Судом встановлено, що 18 лютого 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_10 до Дніпропетровської міської ради, третя особа КП ДМБТІ про визнання права власності на нерухове майно, та ухвалив рішення, яким рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року було скасовано.

Судом також встановлено, що позивач не має правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння, і будь яких доказів в підтвердження зазначених у позовній заяві обставин не надає.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із судових актів.

Згідно зі статтею 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 12 ЦК України встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Але відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, у відповідність до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не доведено, що вона є власником спірного домоволодіння будинок №41 по вул. Короленка в м. Дніпропетровську.

Також судом встановлений факт того, що наведене нерухоме майно вибуло з володіння позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача залиються без задоволення, суд вважає за необхідне віднести судові витрати на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 10, 57, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя В.О. Циганков