Постанова № 32497475, 11.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3778/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Білоуса С.В., Зубка І.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Турбовентсервіс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. від 08 липня 2013 року №19921/13) просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000301502 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 11 812 грн. 50 коп. та від 12 квітня 2013 року №0004971502 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 362 грн. 50 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Турбовентсервіс" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував про хибність та безпідставність доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіятс" (далі по тексту - ТОВ "Сіятс").

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Турбовентсервіс", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою невиїзною документальною перевіркою останнього з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Сіятс" (код ЄДРПОУ 37046433) за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, викладені в акті перевірки від 08 січня 2013 року №48/15-2/36984689.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Турбовентсервіс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36984689, з 26 лютого 2010 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 15 березня 2010 року №100274659 /а.с. 112-114/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний, 46.69), діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками (46.14), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (46.43), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49) /а.с. 115/.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 25 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Турбовентсервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Сіятс" (код ЄДРПОУ 37046433) за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 08 січня 2013 року №48/15-2/36984689 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2012 року в розмірі 9 450 грн. та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на вказану суму /а.с. 187-198/.

На підставі даного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 25 січня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000301502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 11 812 грн. 50 коп. (в т.ч., 9 450 грн. - основний платіж, 2 362 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 184/.

За наслідками звернення ТОВ "Турбовентсервіс" зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області, рішенням від 04 квітня 2013 року №761/10/10.2-07 його скаргу залишено без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення - без змін та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві винести нове податкове повідомлення-рішення на суму збільшення штрафних санкцій в розмірі 2 362 грн. 50 коп. /а.с. 229-234/.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 13 травня 2013 року №2386/6/99-99-10-01-15 повторну скаргу ТОВ "Турбовентсервіс" на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 січня 2013 року №0000301502 залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області від 04 квітня 2013 року №761/10/10.2-07 - без змін /а.с. 223-228/.

Враховуючи рішення ДПС у Полтавській області від 04 квітня 2013 року №761/10/10.2-07 ДПІ у м. Полтаві 12 квітня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004971502 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 362 грн. 50 коп. /а.с. 220/.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Сіятс", зараховано до складу податкового кредиту за липень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 9 450 грн.

Однак, позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ "Турбовентсервіс" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищенаведеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту у вказаному періоді на 9 450 грн. та, як наслідок, заниження ПДВ на зазначену суму.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивував відомостями, викладеними в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 вересня 2012 року №3801/22-9/37046433 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіятс" за липень 2012 року. Зокрема, посилаючись на незнаходження ТОВ "Сіятс" за юридичною адресою та відсутність у останнього об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), що підпадали б під визначення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідач зазначив про здійснення вказаним платником податків діяльності, що спрямована на надання податкової вигоди третім особам в частині безпідставного формування останніми податкового кредиту. З огляду на викладене, відповідач стверджував про нікчемний характер господарських правовідносин позивача з його контрагентом.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, на підставі договору поставки від 30 липня 2012 року №76, укладеного між ТОВ "Сіятс" (постачальник) та ТОВ "Турбовентсервіс" (покупець), позивач у липні 2012 року придбав комплектуючі до вентиляційного обладнання (двигуни) загальною вартістю 56 700 грн. (в т.ч., ПДВ - 9 450 грн.), на підтвердження чого постачальником виписано податкову накладну від 30 липня 2012 року №73019 /а.с. 17/.

Судом встановлено, що вказану податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року /а.с. 82/, а також, на її підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 9 450 грн., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 142-144/.

Дослідивши в судовому засіданні оригінал вищевказаної податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначеної податкової накладної ТОВ "Сіятс" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Сіятс" товарів загальною вартістю 56 700 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 450 грн.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції до матеріалів справи долучено копії: видаткової накладної від 30 липня 2012 року №73019 /а.с. 18/, рахунка-фактури від 30 липня 2012 року №30/07-2 /а.с. 19/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Сіятс" у банку, що підтверджується копією виписки установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 93/.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця здійснювалося службою експер-доставки ТОВ "Делівері", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 липня 2012 року №Д-00039302 та калькуляції до договору від 01 квітня 2011 року №Д-3108 за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року /а.с. 21-22, 175-176/.

Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації ТОВ "Тефф" та ТОВ "НВФ Техвагонмаш", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, банківських виписок /а.с. 23-31, 68-77/.

При цьому, дослідивши в судовому засіданні зазначені копії документів, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що у податковій накладній від 25 липня 2012 року №11 /а.с. 27/ помилково зазначено вартість одиниці товару 4 875 грн. без ПДВ, адже у видатковій накладній від 23 серпня 2012 року №РН-0000077, рахунку-фактурі від 18 липня 2012 року №СФ-0000091 /а.с. 28-29/ зазначено вартість одиниці товару 5 920 грн. без ПДВ. Крім того, загальна вартість товару у податковій, видатковій накладних та рахунку-фактурі складає 49 260 грн. (в т.ч., ПДВ - 8 210 грн.), зі змісту банківської виписки за 24 липня 2010 року встановлено, що ТОВ "Тефф" перераховано на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 49 260 грн.

Суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. При цьому, на переконання суду, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується товарність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 9 450 грн., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

Так, зважаючи на доведеність належними та допустимими доказами факту придбання позивачем у ТОВ "Сіятс" товарів (двигунів до вентиляторів) та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на окремі недоліки у оформленні первинних документів, складених в ході здійснення даних господарських операцій (відсутність прізвищ в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 липня 2012 року №Д-00039302 та калькуляції до договору від 01 квітня 2011 року №Д-3108, рахунках-фактурах №№СФ-0000091, СФ-0000071, довіреностях №№66, 92; відсутність печатки на вищевказаній калькуляції).

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Сіятс" основних засобів з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства та бази даних ДПС суд вважає безпідставними, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаного суб'єкта господарювання відомостей про амортизацію не може бути визнана належним доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 вересня 2012 року №3801/22-9/37046433 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіятс" за липень 2012 року, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно тверджень відповідача про те, що договір поставки від 30 липня 2012 року №76, укладений між ТОВ "Турбовентсервіс" та ТОВ "Сіятс", є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що вищезазначений договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення даного правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, доводи ДПІ у м. Полтаві про нікчемність договору поставки від 30 липня 2012 року №76 є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім того, виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "Турбовентсервіс" штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 4 725 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 9 450 грн., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 січня 2013 року №0000301502, від 12 квітня 2013 року №0004971502.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору загалом в розмірі 232 грн. 84 коп., сплата яких підтверджується квитанціями від 20 червня 2013 року №11212324 /а.с. 3/ та від 05 липня 2013 року №17865349 /а.с. 213/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 25 січня 2013 року №0000301502, від 12 квітня 2013 року №0004971502.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" (код ЄДРПОУ 36984689) витрати зі сплати судового збору в розмірі 232 (двісті тридцять дві) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба