Ухвала суду № 32496656, 18.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 29444/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнатик А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 555-ІФ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 555-ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 555-ІФ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2010 року за наслідками проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ « 555-ІФ» за податкові періоди листопад та грудень 2009 року відповідачем складено акти №№ 5555/15-2/32076620 та 5556/15-2/32076620.

В даних актах відображені порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також п. 4.4 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р та зменшено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за листопад 2009 року в розмірі 56714 грн., за грудень 2009 року в розмірі 23337 грн.

На думку податкового органу позивач безпідставно в декларації з ПДВ за листопад та грудень 2009 року включив податкові накладні з періодами їх виписки, що не відносяться до звітного.

Позивач вважає, що жодних порушень чинного законодавства він не допустив, оскільки фактичне отримання ним податкових накладних від контрагентів відбулося пізніше їх виписки, що підтверджується Реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за листопад та грудень 2009 року.

Тому, після отримання таких податкових накладних він включив їх в декларації з ПДВ за відповідні звітні податкові періоди.

Позивач вимагає визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року в розмірі 56714 грн. та за грудень 2009 року в розмірі 23337 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що платники податку при формуванні податкового кредиту мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. Проте позивач такого підтвердження податковому органу не надав. Тому йому правомірно зменшено залишки від'ємного значення, які включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивач, не погоджуючись з даним судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку.

Як зазначив позивач в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не врахував, що документальним підтвердженням затримки отримання податкових накладних є дані Реєстру отриманих та виданих податкових накладних. З боку відповідача позивачу жодних вимог щодо надання інших додаткових підтверджень запізнілого отримання податкових накладних не висувалося. Підстав для невключення отриманих податкових накладних з періодами їх виписки, що не відносяться до звітного, до декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2009 року у позивача не було. Тому позивач просить скасувати постанову окружного суду від 18.06.2010 року та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалений у справі судовий акт та закрити провадження у справі з урахуванням такого.

Позовні вимоги Товариства мотивовано тим, що відповідач неправомірно зменшив залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 56714 грн. згідно акту перевірки від 18.03.2010 року № 5555/15-2/32076620 та в розмірі 23337 грн. згідно акту перевірки від 18.03.2010 року № 5556/15-2/32076620.

За змістом пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача з цим позовом, далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у тій самій редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень (у разі бездіяльності - відповідні дії повинні, або не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції), та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

За цим позовом позивачем фактично оскаржуються дії податкової інспекції з порушення порядку проведення та оформлення перевірок ТОВ « 555-ІФ», які не відповідають наведеним критеріям. Адже такі дії та бездіяльність є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки (так само як і її непроведення) не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та самі по собі не можуть розцінюватися як перешкода для отримання платником належних йому сум бюджетної заборгованості.

Висновки актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства. А відтак такі висновки не можуть заподіяти шкоду платникові у вигляді позбавлення його реалізації права на бюджетне відшкодування.

З урахуванням викладеного оспорювані в межах справи, яка розглядається, дії ДПІ не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Адже відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ.

Тобто право платника податку порушується внаслідок винесення податковим органом відповідного податкового повідомлення, а тому способом захисту цього права має бути вимога про визнання протиправним та скасування такого повідомлення.

Крім того, як вбачається з пояснень у судовому засіданні представника відповідача, наразі судом розглядається інша справа за адміністративним позовом ТОВ « 555-ІФ» про оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного відповідачем за наслідками порушень, виявлених в ході перевірок 18.03.2010 року і саме в межах тієї справи має бути дана оцінка правомірності висновків податкового органу щодо формування позивачем податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень статті 157 та 203 КАС, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 555-ІФ» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року у справі № 2а-1687/10/0970 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді А.М. Ліщинський

Р.М. Шавель

Повний текст виготовлено 18.07.2013 року