Рішення № 32495105, 19.07.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/846/13-ц

Провадження №2/377/284/13

19 липня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., за відсутності сторін, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

19 червня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами стягнути заборгованість в розмірі 32713 грн. 29 коп. по кредитному договору № К3хrRX03910007 від 25.07.2007 р..

Позивач посилався на те, що з відповідачем було укладено зазначений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 2758,80 грн. зі сплатою 12% річних за користування кредитом. В порушення умов кредитного договору та ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України відповідач свої зобовязання належним чином не виконала. У звязку з цим відповідач станом на 30.04.2013 р. має заборгованість на суму 32713,29 грн., яка складається з наступного: 2551,01 грн. заборгованість за кредитом; 13281,79 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 675,90 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 14170,62 грн. заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1533,97 грн. штраф (процентна складова).

У судове засідання представник позивача не зявився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та згоду на ухвалення заочного рішення у разі неприбуття відповідача.

Судові повістки відповідачу направлялись на вказану у позовній заяві адресу зареєстрованого місця проживання, однак всі судові повістки були повернуті до суду з відміткою підприємства поштового звязку за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи, що іншого способу вручення судових повісток правилами ст. 74-76 ЦПК України не передбачено, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Враховуючи наявність передбачених ст. 224 ЦПК України умов проведення заочного розгляду справи ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.

Перевіривши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 № К3хrRX03910007 від 25.07.2007 р., копія якої долучена до справи, Печерською філією КБ «ПриватБанк» їй надано строковий кредит на суму 2758,80 грн. на строк 12 місяців з 25.07.2007 р. по 25.07.2008 р. включно з умовами сплатити за користування кредитом 1% на місяць на залишок заборгованості, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту 67,59 грн., та одноразової винагороди в сумі 459,8 грн. в обмін на зобовязання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки, винагороду, комісію в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (Рострочка СТАНДАРТ) строки. Позичальник доручає банку без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту 2299,0 грн. згідно з рахунком-фактурою № 307/27 від 25.07.2007 р., 459,8 грн. на сплату одноразової винагороди банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірів та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностроння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором К3хrRX03910007 від 25.07.2007 р., укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1, станом на 30.04.2013 р. вона має заборгованість на загальну суму 32713,29 грн., яка складається з наступного: 2551,01 грн. заборгованість за кредитом; 13281,79 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 675,90 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 14170,62 грн. заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1533,97 грн. штраф (процентна складова).

З цього ж розрахунку видно, що погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплата процентів та комісії, а також сплата нарахованих штрафних санкцій позичальником з 05.09.2007 р. не здійснювалось взагалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Враховуючи визначені змістом кредитного договору кінцевий строк виконання зобовязань 25.07.2008 р., початок перебігу строку позовної давності почався з 26 липня 2008 року і до предявлення позову не переривався.

Позовна заява до суду здана на пошту 19.06.2013 р., що підтверджено відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому вона надійшла до суду.

Таким чином, враховуючи правило ч. 1 ст. 266 ЦК України, відповідно до якого зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (зокрема стягнення неустойки), позивач звернувся до суду з позовом після спливу встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно розяснення, даного в п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі з підстави спливу строків позовної давності.

За правилом ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. 209, 212-215, 226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня одержання її копії.

Заочне рішення може бути оскаржено у загальному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення позивачем може бути подана до апеляційного суду Київської області через Славутицьким міський суд протягом десяти днів з дня одержання копії заочного рішення, а відповідачем у той же строк з дня постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. С. Орел