Ухвала суду № 32492292, 26.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/908/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області(№31)" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області до державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області(№31)" про зобов'язання виконати вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

В 2013 році Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 31 про зобов'язання виконати п. 11 Вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 31" якою зафіксовано порушення підприємством фінансової дисципліни, у зв'язку з чим, останнє серед іншого зобов'язано у відповідності до п. 11 Вимог перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 6250 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18.03.2013року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

05.06.2013 року до суду надійшли письмові заперечення ДФІ в Хмельницькій області, в яких позивач зауважуючи про безпідставність тверджень апелянта та правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДФІ в Хмельницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 31" за період з 01.01.2010 року по 01.05.2012 року. За результатами перевірки складено акт №13-35/28 від 19.07.2012 року.

На підставі акту №13-35/28 від 19.07.2012 року, за результатами проведеної ревізії відповідачу була виставлені вимоги щодо усунення порушень виявлених ревізією №3-33/1864 від 16.08.2012 року.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, відповідачем були частково усунуті вимоги щодо усунення порушень виявлених ревізією №3-33/1864 від 16.08.2012 року, однак станом на дату судового розгляду залишається невиконаним п. 11 вимог, яким встановлено:

- по результатах фінансово-господарської діяльності за 2010 рік: завищення загальновиробничих, адміністративних витрат на суму 23520 грн.

- по результатах фінансово-господарської діяльності за 2011 рік: завищення загальновиробничих, адміністративних витрат на суму 18100 грн.

Зазначені порушення призвели до несвоєчасного та неповного перерахування до бюджету частини чистого прибутку чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 6250 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог контролюючого органу, а відтак наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, апелянтом не заперечується безпосередньо сам факт порушення, крім того під час проведення ревізії підприємством було внесено відповідні зміни до бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної контрольно-ревізійної служби мають право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року за №550 (далі - Порядок), акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Згідно з п.46 Порядку, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідно до п.49 Порядку у разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають: доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств.

Статтею 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2011 рік належать доходи державного бюджету, що визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно з Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання ДП "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 31" (код 08681011) перерахувати до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за 2010, 2011 роки у сумі 6250 грн.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що оскільки за результатами ІІІ кварталів 2012 року підприємство мало від'ємне значення прибутку, коригування показників в звітності за 2010, 2011 роки не призвело до нарахування платежу частини чистого прибутку до бюджету, оскільки Бюджетний кодекс України, Закони України про державний бюджет на 2010, 2011, 2012 роки, підзаконні нормативні акти, які регулюють питання сплати до Державного бюджету України частини прибутку державними підприємствами, не містять положень про можливість зменшення належного до сплати платежу, встановленого контролюючим органом, у зв'язку з від'ємним значенням показника прибутку підприємства у податковому періоді, у якому проводиться корегування.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області(№31)" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.